Статтею 31 Закону України від 31.07.2014 р. №1622-VII «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» (далі — Закон №1622), що набрав чинності 03.08.2014 р.1, запроваджено мораторій на перевірки суб'єктів господарювання.
Українському бізнесу за останнє десятиріччя були знайомі різного роду перевірочні мораторії. При цьому жоден із них не був таким всеосяжним, як нинішній. Положення про мораторій сформульовані так, що жоден орган буде не в змозі, як це водиться, написати роз'яснювального листа про те, що мораторій на нього не поширюється.
1 Цей Закон було опубліковано 02.08.2014 р. без додатків до нього, але він все одно набрав чинності наступного дня після такого опублікування, тобто 03.08.2014 р. На офіційному сайті ВРУ цей документ має статус «Чинний» і зазначено дату набрання чинності саме 03.08.2014 р., текст Закону наведено з додатками.
Мораторій на перевірки
Отже, Закон про Держбюджет на 2014 р. доповнено статтею 31, згідно з якою з серпня і до грудня поточного року перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб — підприємців контролюючими органами здійснюються тільки з дозволу КМУ або за заявою самого суб'єкта господарювання. Це не стосується перевірок Державної фіскальної служби (нова система органів, що об'єднує податкові та митні органи).
Це означає, що жоден орган контролю (наприклад органи ліцензування, органи захисту прав споживачів, органи ветеринарного контролю, органи нагляду за додержанням законодавства про працю та всі інші) не зможе без дозволу КМУ перевіряти абсолютно всіх суб'єктів господарювання (незалежно від їхньої категорії — мале це підприємство чи велике).
Однак все-таки залишається питання щодо поширення дії мораторію на органи Держфінінспекції (колишня ДКРС), які відповідно до законодавства здійснюють фінансовий контроль у формі державного фінансового аудиту, перевірок державних закупівель та інспектування в формі ревізії. Формально аудит та інспектування під поняття «перевірки» не підпадає (ст. 2 — 5 Закону України від 26.01.93 р. №2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні»). Проте, якщо підходити до загального розуміння тези законодавця про мораторій, відповідна норма поширюється і на них.
Можна впевнено сказати, що перевірки держзакупівель у суб'єктів господарювання підпадають під дію мораторію (адже вони називаються перевірками). І саме це в умовах підвищеної відповідальності за кожну витрачену державну копійку, на нашу думку, є вкрай невиправданим.
Скорочення витрат на держслужбовців
Законом №1622 також унесено зміни до Закону про Держбюджет на 2014 рік, що стосуються трудових прав працівників-держслужбовців низки центральних органів виконавчої влади. Прикінцеві положення цього Закону доповнено пунктом 6-6, відповідно до якого з метою скорочення видатків певним керівникам державних органів виконавчої влади доручено здійснити такі заходи:
— оптимізацію штатної чисельності працівників;
— надання працівникам відпусток без збереження заробітної плати;
— встановлення для працівників режиму роботи на умовах неповного робочого часу;
— зменшення або скасування стимулюючих виплат, підвищень посадових окладів, зменшення надбавок і доплат, які встановлені в граничних розмірах.
Ці заходи мають здійснити керівники не всіх органів держвлади, а лише певного кола центральних органів виконавчої влади: «які здійснюють контроль та нагляд у відповідних галузях і сферах», а також тих, «виконання функцій яких можуть здійснювати відповідні міністерства». Як бачимо, формулювання доволі розмиті, і на сьогодні сказати можна лише одне: закон у частині згаданих скорочень не стосується місцевих органів виконавчої влади (місцевих державних адміністрацій, їхніх структурних підрозділів), а також органів місцевого самоврядування та інших бюджетних установ, що не є центральними органами виконавчої влади, державних і комунальних підприємств, організацій, установ. Правила щодо довільного запровадження неповного робочого часу і відпусток за власний рахунок не стосуються і недержавних підприємств, у т. ч. тих, що розташовані в зоні АТО і позбавлені можливості працювати.
Зазначені скорочення безпосередньо пов'язані і з мораторієм на перевірки (крім перевірок органів ДФС). Недивно, що низка працівників-контролерів (а контрольними функціями наділено практично всі органи виконавчої влади) можуть бути державі-роботодавцеві не потрібні. Водночас держава як роботодавець скористалася тим, що вона є законодавцем, і поставила згаданих працівників-контролерів у нерівні умови з іншим зайнятим в економіці населенням.
Так, керівникам зазначених центральних органів виконавчої влади тепер Законом про Держбюджет (після названих змін) надано право без згоди та попередження працівників встановлювати для них режим роботи на умовах неповного робочого часу та надавати відпустки без збереження заробітної плати на визначений цими керівниками термін. Для того щоб це не суперечило законодавству, згаданими змінами передбачено, що положення законів, які передбачають захист прав працівників (статті 32, 56, 84 КЗпП, ст. 26 Закону про відпустки тощо), на час здійснення зазначених заходів з економії не застосовуються. Отже, працівники центральних органів виконавчої влади можуть бути відправлені у відпустку за власний рахунок на будь-який строк за рішенням керівника. І їм може бути встановлено неповний робочий час без попередження за 2 місяці і без їхньої згоди.
Зазначимо, що таким чином держава-роботодавець вплинула на досить збалансовану передбачену трудовим законодавством систему захисту прав працівників при здійсненні таких заходів.
Заради справедливості наголосимо, що коментованими змінами Законом №1622 установлено правило, що на працівників, які перебувають у відпустках без збереження зарплати, не поширюються обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, встановлені ст. 7 Закону України від 07.04.2011 р. №3206-VI «Про засади запобігання і протидії корупції».
Натомість на тих, кому встановлено неповний робочий час, ці обмеження поширюються й далі. Тобто працівник-держслужбовець, якому, приміром, установлено неповний робочий час у розмірі 0,25 ставки, не може працювати за сумісництвом або займатися іншою оплачуваною діяльністю. У цьому випадку працівники поставлені явно в дискримінаційне становище.
Розуміючи, що держава повинна економити в такий суворий час, зазначимо, що, на наш погляд, згадані зміни суперечать цілій низці статей Конституції (статтям 22, 43 тощо). Крім того, КСУ не раз наголошував, що Закон про бюджет не може вносити зміни‚ зупиняти дію чинних законів України‚ а також встановлювати інше (додаткове) правове регулювання відносин‚ що є предметом інших законів України (наприклад, рішення від 30.11.2010 р. №22-рп/2010). Коментовані ж зміни внесено до Закону про бюджет.
Погіршення умов трудового договору без згоди працівника може призвести до низки негативних наслідків для нього. Адже неповний робочий час — це не лише зменшення робочого часу, але й зменшення зарплати, пенсійних внесків, зменшення середнього заробітку, з якого обчислюється ціла низка виплат, зокрема і в разі наступного скорочення.
До набрання чинності Законом №1622 будь-який працівник міг відмовитися від встановлення неповного робочого часу, із наступним звільненням за п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП та виплатою вихідної допомоги за ст. 44 КЗпП.
Тепер, на нашу думку, це правило також діє: оскільки відповідно до Конституції використання примусової праці забороняється, то з урахуванням положень ч. 4 ст. 32 КЗпП (якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах) трудовий договір припиняється за згаданим п. 6 ч. 1 ст. 36. Але слід розуміти, що особа, яка певний час пропрацювала на умовах неповного робочого часу, уже не зможе звільнитися за цим пунктом. А якщо адміністрація вирішить в установленому порядку такого працівника скоротити чи ще раз змінити умови праці, розмір вихідної допомоги буде меншим (через те, що під час роботи на умовах неповного робочого часу зарплата є меншою).
Олексій КРАВЧУК, к.ю.н., доцент, аудитор