У «ДК» №28/2014 ми вже говорили про дві податкові конструкції, за допомогою яких передбачено можливість співпраці бізнесу та контролюючого органу щодо податкових боргів — відстрочення та розстрочення. Сьогодні поговоримо про адмінарешт.
Суть і види адмінарешту
Адмінарешт майна є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом (ст. 94 ПКУ). За своєю суттю адміністративний арешт є забороною платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії щодо розпорядження та користування майном, а також обмеження його права власності.
Об'єктами арешту можуть бути:
— кошти на рахунках платників податків (зверніть увагу: арештовується не весь рахунок, а певна сума, зазначена у рішенні суду);
— будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону (відсутність майна потягне за собою арешт коштів на рахунку).
Арешт може накласти виключно контролюючий орган. Але така компетенція податкового органу не поширюється на арешт коштів на рахунку та інших цінностей у банку платника податку, який накладається за рішенням лише суду на підставі позову податкового органу.
Якими можуть бути адміністративні арешти, показано в таблиці.
Таблиця
Види адміністративних арештів
|
Види адміністративного арешту
|
Суть арешту
|
Особлива риса
|
| Повний арешт | Заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном | Ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону |
| Умовний арешт | Обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, яке полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном | Дозвіл може бути виданий керівником контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення |
Адмінарешт (крім коштів на рахунку) може бути застосований контролюючим органом у разі настання хоча б однієї з таких обставин:
— платник податків відмовляється від документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу;
— немає дозволів (ліцензій) на здійснення господарської діяльності, торгових патентів, а також реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;
— платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;
— фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;
— немає реєстрації особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до норм ПКУ, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення чи має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;
— платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;
— платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.
Прийняття рішення про накладення чи зняття
Адміністративний арешт майна платника податків накладається за рішенням керівника (заступника) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має перевірити суд1. Натомість арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом подання позову податкового органу до суду.
1 Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у т. ч. за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено) (абз. 2 п. 94.10 ПКУ). Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.
Адміністративний арешт майна платника податків припиняється:
1) або у зв'язку з відсутністю протягом 96 годин рішення суду про підтвердження обґрунтованості такого арешту;
2) або на підставі рішення органу ДПІ про звільнення майна з-під арешту, яке приймається протягом 2-х робочих днів, наступних за днем, коли такому органу стало відомо про виникнення підстав для припинення адміністративного арешту у випадках, визначених пп. 94.19.2 — 94.19.4, 94.19.8, 94.19.9 ПКУ.
Своєю чергою, звільнення від арешту коштів на рахунках платника податків відбувається за рішенням того самого органу, який наклав арешт, — за рішенням суду. Докладніше див. лист ВАСУ від 29.04.2013 г. №642/12/13-13 у «ДК» №21/2013, коментар «ДК».
Оскарження рішення про накладення адмінарешту
Норми п. 94.11 ПКУ надають право оскаржувати рішення керівника контролюючого органу (його заступника) щодо арешту майна в адміністративному або судовому порядку. Це може бути особливо важливо, коли платник податків має податковий борг і податкові органи намагаються стягнути його через суд (див. п. 9 листа ВАСУ від 02.02.2011 р. №149/11/13-11).
Якщо йдеться про позов щодо визнання протиправними дій податкової служби або її посадових осіб та про відшкодування у зв'язку з цим заподіяної шкоди, то подавати його слід до адміністративного суду.
Порядок застосування адмінарешту
Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків затверджено наказом Міндоходів від 10.10.2013 р. №568 (далі — Порядок №568). Цей порядок містить додаткову підставу накладення адміністративного арешту — відмова платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої пп. 20.1.9 ПКУ, або ненадання для перевірки документів, їхніх копій (за умови наявності таких документів). У ПКУ ця підстава не зумовлює обов'язку податкового органу застосувати адміністративний арешт (ст. 94 ПКУ), а лише дає йому таке право (пп. 20.1.9 ПКУ).
Рішення про застосування арешту майна платника податків надсилається рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручається особисто під підпис. Цей етап є дуже важливим, адже своєчасне повідомлення платника податків про адмінарешт його активів дозволить йому коректно та вчасно оскаржити його. Податковий керуючий як виконавець рішення про арешт має здійснити опис майна за участю понятих та, у разі потреби, оцінювача.
Припинення адмінарешту
Припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з:
— погашенням податкового боргу платника податків;
— відсутністю протягом строку в 96 годин рішення суду про визнання арешту обґрунтованим;
— усуненням платником податків причин застосування адміністративного арешту;
— ліквідацією платника податків, у т. ч. внаслідок проведення процедури банкрутства;
— наданням відповідному контролюючому органу третьою особою належних доказів про належність арештованого майна до об'єктів права власності цієї третьої особи;
— скасуванням судом або контролюючим органом рішення керівника контролюючого органу (його заступника) про арешт;
— прийняттям судом рішення про припинення адміністративного арешту;
— пред'явленням платником податків дозволів (ліцензій) на провадження діяльності, торгових патентів, а також документа, що підтверджує реєстрацію реєстраторів розрахункових операцій, здійснену в установленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;
— фактичним проведенням платником податків інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у т. ч. зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки. Зверніть увагу: остання підстава для накладення адмінарешту знайшла своє відображення тільки у Порядку №568 та у пп. 20.1.9 ПКУ, але не у п. 94.2 ПКУ. У переліку підстав для припинення адмінарешту згідно з п. 94.19 ПКУ ця підстава вже є (пп. 94.19.9 ПКУ).
Податковий борг -> адмінарешт?
Як ми вже знаємо, податковий борг може спричинити адмінарешт коштів. Підстав для застосування адмінарешту в ПКУ аж 7. Податковий орган на власний розсуд застосовує такий виключний захід роботи з платником податків, як адміністративний арешт його коштів. Причому навіть якщо і справді така ситуація має місце, то це не означає, що блокується весь грошовий рахунок з усією сумою, що була там у залишку. Насправді в постанові суду зазначається конкретна сума, яка підлягає арешту.
Крім того, не слід забувати і про послідовність роботи податківців із податковим боргом. Адмінарешт у цьому списку дій не на першому місці. Відповідно до пп. 20.1.33 ПКУ контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що є у банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо такий платник податків не має майна, та/або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу. Фактично умова визнання вимоги податкових органів про накладення арешту на банківські рахунки боржника зав'язана на доказі відсутності у платника податків майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, наприклад будівлі, споруди, транспортні засоби тощо (додатково див. постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11.06.2014 р. у справі №805/4288/14). Обов'язок доказувати відсутність майна покладається на податкові органи.
Отже, якщо підприємство має податковий борг і керівництво не планує його погашати, слід усвідомлювати, що податківці намагатимуться погасити його середньо- та низьколіквідними активами, які можуть бути реалізовані за заниженими цінами (аби погасити податковий борг), а вже потім — обіговими коштами підприємства. Яким чином перевіряється наявність у підприємства майна, що може бути джерелом погашення податкового боргу? Очевидно, що джерелом інформації мали би бути реєстраційні бази даних про все майно, зареєстроване на того чи іншого суб'єкта.
Але в постанові Київського адміністративного окружного суду від 15.03.2013 р. у справі №810/943/13-а1 говориться, що відсутність у платника податків майна може бути підтверджена виключно податковим керуючим при складанні акта про опис майна в податкову заставу. Водночас відомості про відсутність у платника податків зареєстрованого за ним права власності на об'єкти нерухомого майна і транспортні засоби не завжди показують реальний стан справ. З огляду на це такі відомості не можуть вважатися належними і допустимими доказами того, що платник податків не має майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, та/або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу. Адже, як відомо, є об'єкти, право власності на які в силу приписів цивільного законодавства можуть мати місце і без державної реєстрації.
1 Ця постанова спирається на Порядок застосування податкової застави органами державної податкової служби, затверджений наказом Мінфіну від 11.10.2011 №1273, який уже втратив чинність, але висновки цієї постанови, вважаємо, можуть бути застосовані і сьогодні. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2014 р. № 810/943/13-а (р/н рішення в ЄДРСР 39206522) позиція суду першої інстанції підтримана повністю.
Юлія КЛОВСЬКА, головний редактор «Дебету-Кредиту»