Досить тривіальна ситуація: ТОВ набрало товару і... зникло. І вже рік жодні листи, претензії, надіслані на адресу покупця, не дають результату. За даними ЄДР1, директор — вже інша особа, так само як і засновник. Як бути? З чого починати? Чи взагалі є шанси отримати кошти та які ризики несе підприємство, яке тривалий час намагалося вплинути на покупця листами та претензіями?
Як врегульовувати відносини з контрагентами?
Укладаючи договори поставки чи купівлі-продажу, багато контрагентів, навіть довіряючи один одному, все ж таки намагаються мінімізувати ризики невиконання зобов'язань: встановлюють значні штрафи за затримку у поставці товару чи несвоєчасну проплату коштів аж до розірвання договору чи повернення передоплати. У цій ситуації не рятують і штрафи: строк нарахування штрафних санкцій та пені — лише шість місяців, і стягнути їх можна тільки протягом одного року (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦКУ, ч. 6 ст. 232 ГКУ).
Утім, деякі госпсуб'єкти воліють встановити умови договору, які сприяють частішому спілкуванню з контрагентом до самого факту поставки чи сплати коштів, зокрема передбачають різні кроки щодо контролю доставки товару під час транспортування, перевірку за якістю чи кількістю, часткову поставку з чітко прописаними датами поставки тощо.
Чи рятує це госпсуб'єкта від зникнення покупця чи продавця товару? Однозначно відповісти доволі складно.
Почнемо з того, що не варто чекати, поки у вашого контрагента прокинеться совість. Треба діяти, і чим активнішими будуть ваші дії, тим меншим буде ризик не отримати коштів.
Досудове врегулювання спорів
Наскільки важливими є листи, претензії, надіслані на адресу покупця? Якщо контрагент відразу планував не платити за отриманий товар, то надіслану йому кореспонденцію він, певно, проігнорує. Хоча ухилення боржника від одержання листа, що містив вимогу про виконання грошового зобов'язання (відмова від його прийняття, нез'явлення на поштове відділення після одержання повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа), не дає підстав вважати вимогу непред'явленою (п. 3 оглядового листа ВГСУ від 29.04.2013 р. №01-06/767/2013).
Нагадаємо, що госпсуб'єкт-продавець може надсилати листи та претензії з вимогою виконати зобов'язання з оплати поставленого товару з дотриманням правил, установлених ст. 6-8 ГПКУ2. Але така процедура досудового врегулювання спору відіграє важливу роль лише в тому разі, коли сторони домовилися про це у договорі.
1 Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців.
2 Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.91 р. №1798-ХІІ.
Пошук контрагента за місцезнаходженням
Безумовно, контрагенту слід нагадати, що строки оплати настали, а коштів ви так і не отримали. Якщо контрагент не відреагував на ваше звернення, не зволікайте — звертайтеся до суду з позовною заявою та заявою про забезпечення позову.
Проте не виключено, що реакція на звернення з вимогою погасити борг за поставлений товар все-таки буде — наприклад, вам запропонують внести зміни до договору щодо строків розрахунків або розстрочити суму чи внести зміни до порядку виконання зобов'язання. Тоді доведеться самостійно приймати рішення.
Складною буде ситуація, коли, скажімо, госпсуб'єкт дізнається, що покупець взагалі відсутній за місцезнаходженням.
На сайті Державної реєстраційної служби України (http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html) продавець побачив, що у рядку «Статус відомостей про юридичну особу» вказано на непідтвердження відомостей. Зрозуміло, це ще не означає, що підприємство зникло, але має наштовхнути на думку, що настав час активних офіційних дій.
Звернення до суду
Під «офіційними діями» ми розуміємо подання позову до господарського суду про стягнення заборгованості за поставлений товар.
Тепер щодо зміни керівника та засновників.
Справді, не виключено, що коли госпсуб'єкт зазирнув до ЄДР, то міг звернути увагу на зміну таких даних про юрособу, як керівник та засновник(и).
Дійсно, від імені юрособи має діяти лише особа, наділена відповідним повноваженнями із зазначенням про це у статуті — керівник обирається загальними зборами чи власником ТОВ, дані про керівника обов'язково вносяться до ЄДР. Відповідно, особа, яка підписує господарський договір, вважається такою, що має такі повноваження на укладення правочинів від імені юрособи.
У ч. 1 статті 527 ЦКУ1 закріплено обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає зі суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. У нашому випадку йдеться про юрособу-покупця, яка уклала договір та взяла на себе зобов'язання прийняти товар від продавця та оплатити його.
Зміна керівника ніяк не впливає на факт виконання зобов'язання юрособою, за винятком випадків, коли такий керівник не був керівником за даними ЄДР (на сьогодні судова практика схиляється до офіційного визнання повноважень керівника лише за наявності внесення відомостей про нього до ЄДР — див. «ДК» №43/2013).
Таким чином, зміна керівника чи засновника ніяк не впливає на необхідність виконання взятих на себе юрособою зобов'язань.
На виконання приписів ст. 598, 599 ЦКУ припинення зобов'язання настає внаслідок його виконання за умови, що сторони виконали визначені вимоги, встановлені договором та законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (на відміну від статті 609 ЦКУ, за якою зобов'язання припиняється ліквідацією юрособи, в нашому випадку — боржника).
Відсутній за місцезнаходженням
Не виключено, що продавець особисто пересвідчився: юрособа-покупець не перебуває або ніколи не перебувала за адресою, за якою зареєстрована (за даними договору чи ЄДР). Можливо також, що продавець зверне увагу на те, що покупець змінив адресу, зазначену в ЄДР.
То яку адресу зазначати при зверненні до суду — ту, що є договорі, чи за даними ЄДР? Якщо продавець писав листи чи претензії (звернення), то зазначав саме адресу, зафіксовану в договорі (вона може збігатися з даними ЄДР, якщо контрагент здійснює свою діяльність за місцем основної реєстрації).
Якщо адреса за даними ЄДР відрізняється від адреси у договорі, слід звертатися до госпсуду за новим місцезнаходженням юрособи, незалежно від того, яка адреса записана у договорі.
Відповідно до ч. 2 ст. 15 ГПКУ, справи у спорах, що виникають при виконанні госпдоговорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються госпсудом за місцезнаходженням відповідача (у нашому випадку — за місцезнаходженням покупця, зазначеним в ЄДР). Тож суд надсилатиме повістки про судові засідання саме за тою адресою, що зафіксована у позові та ЄДР.
На нашу думку, навіть якщо покупець і відсутній за адресою, зазначеною в ЄДР, це не завадить успішному розгляду справи в госпсуді. Заходи забезпечення позову дадуть можливість виконати рішення суду, навіть якщо покупець жодного разу не з'явиться до суду через відсутність за юрадресою та неможливість отримання судових повісток, надісланих на адресу реєстрації.
Замість висновків
За умовами розглянутої ситуації підприємство-продавець несе великі ризики через спроби самостійно вирішити проблему повернення коштів за товар без звернення до суду. Розшук зниклого покупця призведе лише до втрати продавцем дорогоцінного часу, а покупець матиме можливість використати цей час, щоб вивести всі кошти та майно з підприємства і, як наслідок, не заплатити ні копійки. Таких прикладів на практиці є багато, причому вони стосуються і підприємств-нерезидентів, що значно ускладнює як сам процес судового розгляду таких справ, так і процес виконання рішення щодо стягнення коштів на користь резидентів. Тож зволікання в таких ситуаціях є дуже небезпечним.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»