Розгляньмо ситуацію з практики. Коротко вона зводиться до такого:
1) податківці визнали платника ПДВ ризикованим і зупинили реєстрацію всіх його ПН/РК;
2) він подавав декларації з ПДВ, але без ПЗ та ПК; і так було протягом 12 місяців;
3) після того як 12 місяців минули, податківці анулювали реєстрацію платника ПДВ.
Тобто господарська діяльність та оподатковувані операції платник насправді мав. Але ось ПН/РК за ними податківці блокували. На тій підставі, що сам платник ПЗ з ПДВ у декларації не показував (хоча мав би!). Нульові декларації протягом 12 місяців — це законна підстава для анулювання.
Але платник зауважив, що він фактично провадив госпдіяльність, має про це відповідні первинні документи, подавав на реєстрацію податкові накладні і звернувся з цим до адміністративного суду.
Думки судів розділилися. Суд першої інстанції став на бік платника, апеляційний суд і ВС — на бік ДПС.
Аргументи суду першої інстанції
Суд першої інстанції врахував доводи платника про фактичне провадження ним господарської діяльності та придбання/продаж послуг/товарів з метою формування податкового зобов’язання та кредиту. Суд прийняв до уваги й те, що платник зареєстрував декілька податкових накладних в ЄРПН. Проте позаяк контролюючий орган ухвалив рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника, то надалі це стало підставою для відмови контролюючим органом у реєстрації відповідних податкових накладних, що позбавило позивача права відображати згадані податкові накладні у власних податкових деклараціях.
Суд також урахував наявність судового рішення в іншій справі, в якій податковий орган було зобов’язано зареєструвати накладні, зареєстровані в наступних звітних періодах.
Аргументи апеляційного суду
Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову. А також наголосив: подані протягом 12 місяців декларації з ПДВ не містили інформації про постачання або придбання товарів чи послуг, що дає підстави для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. І це, додамо від себе, абсолютно правильно: податківці у такій ситуації не мусять з’ясовувати перед анулюванням реєстрації, чи мав платник оподатковувані операції у зазначеному періоді. Адже анулювання реєстрації не знімає з платника обов’язку сплачувати ПДВ за такими операціями. Якщо він сам не визнав ПЗ з ПДВ у деклараціях, — це зроблять пізніше податківці за наслідками документальної перевірки.
Суд апеляційної інстанції визнав безпідставними посилання на судові рішення у справі про реєстрацію податкових накладних, бо зазначені в цих рішеннях податкові накладні стосуються іншого періоду, ніж той, за який були подані нульові декларації.
Що сказав ВС
Колегія суддів Верховного Суду у постанові ВС від 07.01.2025 у справі №160/7847/24 погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що податковий орган мав передбачені підпунктом «г» пункту 184.1 ПКУ підстави для анулювання реєстрації платника ПДВ.
Верховний Суд виходив із того, що з огляду на положення статей 49 та 184 ПКУ підтвердження факту подання декларацій з податку на додану вартість з обсягами операцій на суму 0,00 грн указує на відсутність реальних економічних операцій і є підставою для анулювання реєстрації платника через недотримання вимог щодо подання декларацій. Конструкція зазначеної правової норми передбачає наявність пасивної поведінки суб’єкта господарювання щодо провадження протягом 12 послідовних податкових місяців господарської діяльності. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 19.10.2022 у справі №380/8769/20.
У цій справі був один цікавий момент. Платник в останній декларації зазначив певну суму ПДВ (тобто вона вже була не нульова). Але ВС вирішив, що така декларація не впливає на законність рішення податківців про анулювання реєстрації платника ПДВ, бо вона була подана після анулювання реєстрації та не входить у ті 12 місяців, які аналізувалися для ухвалення рішення про анулювання реєстрації.