Головне питання, яке нас цікавить у цій справі, — чи можливе виконання зобов’язань за договором постачання вже після визнання покупця банкрутом та відкриття щодо нього ліквідаційної процедури? Скажімо, товари він уже передоплатив, аванс продавець, можливо, навіть уже використав на придбання такого товару, аж раптом з’ясовується, що покупець — банкрут.
* Постанова ВС від 02.10.2024 у справі №910/7369/22.
З одного боку, яке відношення до цього має продавець? Він уклав договір, отримав оплату і готовий виконати договір до кінця. Відкриття ліквідаційної процедури не означає, що покупець-юрособа вже ліквідований. Тому продавець може постачити товар у рахунок отриманого авансу.
Але ВС вважає, що інтереси кредиторів у цій ситуації важливіші. Тому жодних постачань товарів, а аванс треба повернути на рахунок покупця.
Приклад цього з практики — в коментованій судовій справі.
Зміст справи
Отже, 29.03.2023 у межах коментованої нами справи №910/7369/22 суд визнав ТОВ банкрутом, відкрив ліквідаційну процедуру та призначив арбітражного керуючого ліквідатором банкрута.
Водночас, уже в серпні 2023 року, ліквідатор банкрута, тобто після відкриття ліквідаційної процедури, подав позов від імені ТОВ до агрофірми про розірвання договору постачання та стягнення суми передплати за договором постачання на суму 12,5 млн грн у межах справи про банкрутство.
Загалом 13.01.2022 між ТОВ та агрофірмою було укладено два договори постачання на вищезгадану суму. На виконання цих договорів агрофірма зобов’язувалася постачити і передати у власність товар у кількості 1,5 тис. тонн, а ТОВ зобов’язувалося сплатити за товар загалом 12,5 млн грн. ТОВ (яке згодом визнано банкрутом) оплатив товар у розмірі 100% передоплати за обома договорами.
Проте агрофірма товару так і не постачила, хоча за умовами договорів строк постачання — до 03.02.2022. Не виключено, що, ухвалюючи рішення, ВС виходив і з того, що заборгованість, про яку йдеться, є простроченою і постачальник у своїх подальших проблемах винен сам. Хоча агрофірма мала вагомі причини для цього, і порушив договори саме покупець!
Претензія про повернення коштів та умови договору
Ліквідатор 02.06.2023 надіслав на адресу агрофірми претензію про повернення передоплати в сумі 12,5 млн грн на рахунок ТОВ (банкрута) протягом трьох днів з моменту отримання цієї претензії. У відповідь отримав від агрофірми відмову.
Незгоду на розірвання договорів із боржником агрофірма аргументує саме умовами договорів:
1. Постачання товару в повному обсязі здійснюється на умовах п. 1.1 договору у строк до 03.02.2022 включно, відповідно до повідомлення, яке надається покупцем за добу до надання транспортних засобів під завантаження товару. В повідомленні зазначаються перелік автотранспортних засобів, реєстраційний номер автотранспортного засобу, його споряджена маса без навантаження, повна маса, а також повна інформація, передбачена ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Повідомлення надається належним чином оформлене, засвідчене підписом відповідальної особи та печаткою покупця.
Постачання товару здійснюється тільки після виконання покупцем умов цього договору. А ТОВ-покупець не надав належним чином оформленого, засвідченого підписом відповідальної особи та печаткою повідомлення за добу до надання транспортних засобів під завантаження товару із зазначеним переліком автотранспортних засобів, реєстраційними номерами автотранспортних засобів тощо.
2. Відповідно до договорів покупець зобов’язаний за власний кошт організувати перевезення товару, а постачальник — за власний кошт завантажити товар на транспортний засіб покупця у місці постачання. Завантаження здійснюється таким чином, щоб його загальна маса разом із масою транспортного засобу не перевищувала 40 тонн.
Але покупець так і не організував перевезення товару та не надав транспорту для навантаження/перевезення. Без виконання цього пункту договорів агрофірма не мала об’єктивної можливості постачити товар.
Що сказали суди попередніх інстанцій
Нагадаємо, що відповідно до ч. 1 ст. 59 КУзПБ з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:
— госпдіяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, крім укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу у процедурі ліквідації тощо;
— строк виконання всіх грошових зобов’язань банкрута вважається таким, що настав;
— у банкрута не виникає жодних додаткових зобов’язань, зокрема зі сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов’язаних зі здійсненням ліквідаційної процедури;
— припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.
Отже, відмова агрофірми у поверненні коштів, як і позов про розірвання договорів постачання, не суперечить ст. 59 КУзПБ, але фактично спонукає ТОВ-банкрута до вчинення дій з ведення госпдіяльності, які є забороненими та які банкрут змушений буде вчинити в разі отримання товару від агрофірми.
Зокрема, наприклад, апеляційна інстанція наголошує, що наявність попередньої оплати за спірними договорами постачання не зменшує активів банкрута, а отже, не впливає на формування його ліквідаційної маси, позаяк має бути включена до неї ліквідатором як дебіторська заборгованість та реалізована у порядку, визначеному КУзПБ, як майно боржника.
Проте не варто забувати про ще одну підставу вимагати повернення попередньої оплати — це ч. 2 ст. 693 ЦКУ, відповідно до якої, якщо продавець, одержавши суму попередньої оплати товару, не передав його у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Проте суди вважають, що постачальник (агрофірма) не порушив умов договорів постачання, натомість саме покупець (ТОВ-банкрут) не вчинив дій, які мають передувати отриманню товару, а саме не організував його перевезення, тобто не надав транспортного засобу на умовах FCA (франко-перевізник) згідно з Інкотермс 2010 (на порушення умов пунктів 1.1 та 4.4 договорів постачання).
Отже, згідно з ч. 4 ст. 612 ЦКУ, яка передбачає, що прострочення боржника не настає, якщо зобов’язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора, то прострочення виконання постачання за договорами з боку агрофірми не настало. І зобов’язання постачальника доставити товар у строк до 03.02.2022 фактично відстрочується в силу приписів ч. 2 ст. 613 цього Кодексу, тому що покупець прострочив подання транспорту під завантаження товару.
Увага! Якщо кредитор не вчинив дій, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов’язку, виконання зобов’язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора (ч. 2 ст. 613 ЦКУ).
Що сказав ВС
Ключове завдання для остаточного розв’язання спору щодо стягнення авансових платежів — встановити, чи є зобов’язання з постачання товару за спірними договорами припиненими.
Іншими словами, чи розривається договір автоматично в разі відкриття щодо покупця (ТОВ) ліквідаційної процедури у справі про його банкрутство.
Ліквідатор банкрута керується тим, що з моменту відкриття стосовно боржника провадження у справі про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс правовідносин боржника, i норми законодавства про банкрутство мають спеціальний характер щодо інших законодавчих актів України, що є цілком правильним.
З дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, серед іншого, госпдіяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу (ч. 1 ст. 59 КУзПБ).
ВС вважає, що внаслідок відкриття щодо покупця (ТОВ) ліквідаційної процедури виконання останнім договірних зобов’язань щодо прийняття товару у власність (що вимагає фактичного продовження госпдіяльності) є неможливим. Адже таке виконання потребуватиме, зокрема, укладення договорів із перевізником, договорів оренди складів тощо, що включає в себе більше ніж один технологічний цикл.
Отже, таке продовження госпдіяльності банкрутом не може тлумачитися як закінчення технологічного циклу з виготовлення продукції та суперечить вимогам абзацу другого ч. 1 ст. 59 КУзПБ.
Таким чином, можна дійти висновку, що з дати ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом зобов’язання за договором постачання, за яким боржник як кредитор вважається таким, що прострочив, вважається припиненим, якщо виконання відповідних зобов’язань призведе до провадження госпдіяльності понад технологічний цикл.
А це, своєю чергою, означає обов’язок постачальника (агрофірми) повернути кошти покупцю. Адже за ст. 607 ЦКУ зобов’язання припиняється неможливістю його виконання через обставину, за яку жодна зі сторін не відповідає.
Аналогічного змісту норма міститься у ч. 1 ст. 205 ГКУ, за якою господарське зобов’язання припиняється неможливістю виконання у разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом.
Щодо включення товару до ліквідаційної маси, то ВС вважає: позаяк агрофірма не передала товару (з підстав прострочення кредитора — ТОВ), то з огляду на норму ч. 1 ст. 334 ЦКУ (за якою право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі майна, якщо інше не встановлено договором або законом) таке майно неможливо включити до ліквідаційної маси банкрута. А от кошти (повернений аванс), які надійдуть на рахунок покупця, до ліквідаційної маси увійдуть.