ПДВ при наданні рекламних послуг
Місцем надання рекламних послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб’єкт господарювання, або — за відсутності такого місця — місце постійного чи переважного його проживання (пп. «б» п. 186.3 ПКУ). Якщо отримувач рекламних послуг є нерезидентом, то місцем надання таких послуг буде місце реєстрації нерезидента як суб’єкта господарювання. Тобто таке місце розташоване поза межами митної території України.
Але об’єктом оподаткування ПДВ є постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України (пп. «б» п. 185.1 ПКУ).
Тож, позаяк місце надання рекламних послуг нерезиденту розташоване поза межами митної території України, такі операції не є об’єктом оподаткування ПДВ.
Що таке рекламні послуги?
Реклама — це інформація про особу, ідею та/або товар, розповсюджена за грошову чи іншу винагороду або з метою самореклами у будь-якій формі та у будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати у прямий (пряма реклама, телепродаж) чи непрямий (спонсорство, розміщення товару (продакт-плейсмент) спосіб обізнаність споживачів реклами та їхній інтерес щодо таких особи, ідеї та/або товару (ч. 1 п. 15 ст. 1 Закону про рекламу).
Тобто реклама відповідає таким ознакам:
1) вона є інформацією про особу, ідею чи товар;
2) ця інформація розповсюджується за винагороду;
3) мета реклами — сформувати або підтримати обізнаність споживачів щодо особи, ідеї чи товару.
Таким чином, послуги будуть рекламою, якщо полягають у розповсюдженні інформації щодо особи, ідеї чи товару за винагороду.
Як визначити, чи є онлайн-послуги саме рекламними?
Розглянемо деякі з послуг окремо, на прикладах, узятих із практики.
1. Організація онлайн-виступу представників нерезидента на конференції.
Якщо нерезидент окремо сплачує резидентові за таку послугу, то він сплачує не за поширення інформації про особу, ідеї чи товар. Він сплачує за організацію виступу. Тому, на наш погляд, така послуга не є рекламою.
2. Медіа-підтримка — розміщення новин про співпрацю на доступних каналах.
Таке розміщення, на наш погляд, вкладається в ознаки реклами, адже воно є розповсюдженням інформації про особу нерезидента, щоб сформувати й підтримати обізнаність споживачів про таку особу.
3. Розміщення логотипу нерезидента на рекламних носіях конференції як партнера. Розміщення стаціонарного рекламного банера в зоні конференції.
І ці послуги, на наш погляд, також вписуються у рекламу, бо є розповсюдженням інформації про нерезидента серед споживачів.
Висновок.
Якщо наведені вище послуги розглядати відокремлено одна від одної, то до рекламних, на наш погляд, належать останні дві. А перша не належить.
Але якщо підсумувати всі ці послуги, звести їх до одної, на наш погляд, це буде послуга з організації онлайн-виступу представників нерезидента на конференції. Тому що, на наш погляд, саме це і є основною послугою, а решта є додатковими і спрямованими на організацію онлайн-виступу. Тобто, якщо у первинних документах зазначатиметься одна послуга, одним рядком, це, на наш погляд, має бути послуга з організації онлайн-виступу представників нерезидента на конференції.
Що таке електронні послуги?
Електронні послуги — це послуги, які постачаються через Інтернет, автоматизовано, за допомогою інформаційних технологій та переважно без втручання людини, у тому числі шляхом встановлення спеціального застосунку на смартфонах, планшетах, телевізійних приймачах чи інших цифрових пристроях (пп. 14.1.56-5 ПКУ).
Наприклад, належить до електронних послуг:
— «постачання послуг з дистанційного навчання в мережі Інтернет, проведення та надання якого не потребує участі людини, у тому числі шляхом надання доступу до віртуальних класів, освітніх ресурсів, у яких учні виконують завдання онлайн, а оцінки виставляються автоматично, без участі людини (або з мінімальною її участю)».
Не належить до електронних послуг:
— «постачання послуг з дистанційного навчання в мережі Інтернет, у разі якщо мережа Інтернет використовується виключно як засіб комунікації між викладачем і слухачем».
Як оподатковується ПДВ послуга з організації онлайн-виступу?
Місцем постачання послуги є місце фактичного надання послуг у сфері культури, мистецтва, освіти, науки, спорту, розваг чи інших подібних послуг, включаючи послуги організаторів діяльності у зазначених сферах та послуги, що надаються для влаштування платних виставок, конференцій, навчальних семінарів та інших подібних заходів (пп. 186.2.3 ПКУ).
Тобто, якщо конференція проводиться на території України, у приміщенні, розташованому на території України, з погляду оподаткування така послуга надається на території України, тож вона оподатковуватиметься ПДВ у загальному порядку. Але місцем постачання електронних послуг вважається місцезнаходження отримувача послуг (п. 186.3-1 ПКУ).
Тож якщо вважати, що послуга з організації онлайн-виступу є електронною, місце її постачання буде за межами митної території України, а тому вона об’єктом оподаткування ПДВ не буде.
У пп. 14.1.56-5 ПКУ наведено приклади послуг, які належать до електронних і які не належать до електронних. Безпосередньо послуг з онлайн-виступу на конференції там немає. Але ми можемо зробити висновок, аналізуючи схожі послуги.
Онлайн-виступ представників нерезидента на конференції схожий на постачання послуг з дистанційного навчання, які не належать до електронних послуг. Тому що Інтернет використовується виключно як засіб комунікації, а основна робота виконується людиною — лектором.
На цій підставі можемо дійти висновку, що, на наш погляд, ці послуги з організації онлайн-виступу не належать до електронних послуг. Але для уникнення непорозумінь із податковими органами може бути доречно отримати ІПК.
Але ж як тоді визначити місце фактичного постачання зазначених послуг, якщо вся конференція проводиться через Інтернет?
Наприклад, читаємо запитання в ЗІР (101.05): «Як визначається місце постачання послуг у сфері культури, мистецтва, освіти, науки, спорту, розваг або інших подібних послуг, включаючи послуги організаторів діяльності в зазначених сферах та послуги, що надаються для влаштування платних виставок, конференцій, навчальних семінарів та інших подібних заходів, якщо фактично такі послуги надаються за допомогою Інтернет в режимі реального часу?».
ДПС відповідає, що з метою визначення місця постачання наведених у запитанні послуг, якщо фактично такі послуги надаються за допомогою Інтернету в режимі реального часу, потрібно правильно класифікувати послугу та скористатися, зокрема, поясненнями до позицій Класифікації видів економічної діяльності (КВЕД-2010) або звернутися до Державної служби статистики України.
Тобто фактично ДПС не надала відповіді на поставлене питання. Маємо визнати, що це питання і нормами ПКУ та підзаконними нормативними документами не врегульоване.
Але, на наш погляд, з практичної точки зору його варто розв’язувати за аналогією з наданням електронних послуг. Отже, для електронних послуг фізично встановити місце надання послуг неможливо. Тому в ПКУ і зафіксовано принцип, за яким місцем постачання визначено місце реєстрації отримувача.
Якщо взяти до уваги такі міркування, то місцем постачання таких послуг, якщо вся конференція відбувається в Інтернеті, буде місце реєстрації отримувача, тобто нерезидента. І тоді такі послуги не будуть об’єктом оподаткування ПДВ.