Нагадаємо про норму ПКУ, яка встановлює певний привілей для ФОПів-«єдинників».
З одного боку, не можуть бути платниками єдиного податку першої — третьої груп суб’єкти господарювання, зокрема й фізособи-підприємці, які здійснюють виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (пп. 3 пп. 291.5.1 ПКУ).
З іншого боку, з цього обмеження є два винятки:
— роздрібний продаж паливно-мастильних матеріалів у ємностях до 20 літрів;
— діяльність ФОПів, пов’язана з роздрібним продажем пива, сидру, перрі (без додавання спирту) і столових вин).
Але законодавство, яке регулює роздрібну торгівлю столовими винами, нещодавно оновили.
Пунктом другим розділу XII «Прикінцеві положення» Закону №3817 установлено, зокрема, що:
— Закон №481 втрачає чинність з 1 січня 2025 року, крім статті 8 Закону №481, яка діє до дня набрання чинності та введення в дію статті 33 Закону №3817;
— положення Закону №481 до дня втрати ним чинності застосовуються в частині, що не суперечить положенням Закону №3817.
То що потрібно для такої торгівлі і чи не зміняться правила у зв’язку з набранням чинності Законом №3817? Розглянемо це далі.
Чи зможе ФОП-«єдинник» і надалі торгувати винами?
Так!
В ІПК від 30.09.2024 №4665/ІПК/99-00-09-04-03 ІПК (яку ви можете побачити у «ДК» №42/2024) податківці відповідають: фізособа-підприємець — платник єдиного податку, який провадить діяльність, пов’язану з роздрібним продажем столових вин, має право застосовувати спрощену систему оподаткування за умови дотримання всіх вимог застосування спрощеної системи оподаткування, передбачених ПКУ, та обмежень, установлених статтею 71 Закону №3817.
Чим відрізняється оптова торгівля алкоголем від роздрібної?
Оптова торгівля алкогольними напоями — це діяльність з реалізації власно вироблених, ввезених або придбаних алкогольних напоїв іншим суб’єктам господарювання, що мають ліцензію на право оптової та/або роздрібної торгівлі алкогольними напоями, іншим суб’єктам господарювання, які не мають ліцензії на право оптової та/або роздрібної торгівлі алкогольними напоями та використовують їх для виробничих потреб (п. 60 ч. 1 ст. 1 Закону №3817).
Роздрібна торгівля алкогольними напоями, зокрема вином столовим, передбачає реалізацію вина столового лише кінцевим споживачам для особистого некомерційного використання, а не іншим контрагентам (ТОВ/ФОП)!
Які ще обмеження для роздрібної торгівлі має Закон №3817?
Статтею 71 Закону №3817 установлено обмеження щодо продажу, зокрема, алкогольних напоїв (у тому числі й вин).
Наприклад, відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 71 Закону №3817 забороняється продаж алкогольних напоїв у місцях торгівлі, не визначених для торгівлі такими товарами (продукцією).
А як його визначити?
Стаття 1 Закону №481 визначає місце торгівлі як місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пива — без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, — торговельною площею не менше ніж 20 кв. метрів, обладнане РРО/ПРРО (незалежно від їх кількості) або де є книги обліку розрахункових операцій (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв, незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.
Раніше діяли Правила роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджені постановою КМУ від 30.07.1996 №854. Вони вимагали від продавців облаштовувати практично заклад ресторанного господарства. Але у 2019 році цю постанову скасували.
Податківці у згаданій ІПК наголошують: нині місце торгівлі столовим вином, як алкогольним напоєм, має відповідати вимогам, установленим Законом №481.
Проте з 2025 року ситуація дещо зміниться.
У п. 51 ч. 1 ст. 1 Закону №3817 наведено визначення терміна «місце роздрібної торгівлі». І це:
— місце реалізації товарів (продукції), у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, в якому проводяться розрахункові операції;
— або місце реалізації товарів (продукції), з якого їх відвантажують для подальшої доставки до кінцевих споживачів.
Зверніть увагу! Розрахункові операції у такому місці роздрібної торгівлі здійснюють через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, програмні реєстратори розрахункових операцій.
Чи можна ФОПу торгувати алкоголем без РРО/ПРРО?
Як говорить Закон №3817, у передбачених законодавством випадках дозволяється роздрібна торгівля із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок, в яких фіксують виручку від продажу алкогольних напоїв, незалежно від того, чи оформлюють через них продаж інших товарів.
Постановою КМУ від 23.08.2000 №1336 затверджено Перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій із використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій.
Проте винятків для алкогольних напоїв (столових вин) у цьому Переліку наразі немає. Його перший пункт каже, що ФОПам-«єдинникам» можна без РРО/ПРРО (з РК) здійснювати роздрібну торгівлю товарами на території села, селища, — але крім підакцизних товарів. А столове вино — це підакцизний товар.
Можливо, до цього Переліку внесуть зміни, проте нині маємо те, що маємо. Тобто у 2025 році ФОПу буде потрібен РРО або ПРРО! У 2024 році наявність РРО/ПРРО є обов’язковою — на цьому наполягають податківці у роз’ясненнях.
І цей РРО/ПРРО має забезпечити створення у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.
І ще. За новими правилами, торговельна площа місця роздрібної торгівлі алкогольними напоями, крім пива та/або сидру і перрі (без додавання спирту), та/або збродженими напоями, одержаними виключно внаслідок природного (натурального) бродіння фруктових, ягідних та фруктово-ягідних соків, із вмістом спирту не більше наж 8,5% об. (без додавання спирту) має становити не менше ніж 20 метрів квадратних! Тобто ця вимога для місць торгівлі винами залишається актуальною.
Чи потрібна буде у 2025 році ФОПу-«єдиннику» ліцензія?
Податківці у згаданій вище ІПК наголошують, що дія Закону №3817 не поширюється на роздрібну торгівлю винами столовими, крім випадків, передбачених цим Законом, а також на виробництво вин виноградних і плодово-ягідних, напоїв медових, наливок і настоянок, виготовлених громадянами у домашніх умовах для власного споживання.
Отже, як підсумовують податківці, на сьогодні роздрібна торгівля виключно столовими винами може здійснюватися суб’єктами господарювання без наявності у них ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, за умови відповідності такої продукції поняттю «вина столові» та з урахуванням обмежень, установлених статтею 71 Закону №3817.
Чи може ФОП-«єдинник» торгувати глінтвейном?
Пунктом 28 статті 1 Закону України від 16.06.2005 №2662-IV «Про виноград та виноградне вино» визначено, що вино столове — це вино, виготовлене шляхом повного чи неповного збродження сусла. Залежно від вмісту цукрів, столове вино поділяється на сухе, напівсухе, напівсолодке.
Відповідно до ДСТУ 4806-2007 «Вина. Загальні технічні умови» при виробництві вин виноградних використання цукру, води, ароматизаторів та барвників заборонено.
Таким чином, коктейлі («гаряче вино», глінтвейн), виготовлені з використанням виключно столових вин, не є столовими винами.
Оскільки коктейлі («гаряче вино», глінтвейн) не є столовими винами, підприємець, який планує їх виготовляти та здійснювати торгівлю алкогольними напоями, повинен здійснювати таку діяльність за умови наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.
Крім того, з урахуванням вимог підпункту 3 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Кодексу підприємець, який планує їх виготовляти та здійснювати торгівлю алкогольними напоями, не може бути платником єдиного податку першої — третьої груп.
Що таке «столове вино»?
Вино столове — це вино, виготовлене шляхом повного чи неповного збродження сусла (п. 28 ст. 1 Закону №2662). Залежно від вмісту цукрів столове вино поділяється на сухе, напівсухе, напівсолодке
Технологічні та якісні особливості вина столового викладено у ст. 6 цього Закону.
Класифікацію вин (у тому числі столових), їхні якісні особливості наведено також у ДСТУ 4806. Наприклад, об’ємна частка етилового спирту в столових винах може становити (%):
— сухі — 9,0 — 14,0;
— напівсухі — 9,0 — 14,0;
— напівсолодкі — 9,0 — 13,0;
— спеціального типу — 10,5 — 15,0.
Відповідно до ДСТУ 4806, на етикетці вина має зазначатися його назва. Таким чином, визначити належність виноробної продукції до столових вин можна за назвою продукції, яка зазначається на лицьовому боці етикетки пляшки або самої пляшки (іншого посуду).
І тут ми підходимо до ще одного важливого питання.
Чи зможе ФОП-«єдинник» виробляти столові вина і чи потрібна йому буде у 2025 році ліцензія на виробництво?
Податківці у згаданій вище ІПК розглядають конкретний випадок. ФОП написав, що столове вино буде закуплено у виробника та розлито в іншу тару для подальшої реалізації кінцевому споживачеві (населенню).
Податківці відповідають, що ця діяльність не є виробництвом вин, а підпадає під визначення роздрібної торгівлі виключно столовими винами, яка не потребує отримання відповідної ліцензії та яку можливо провадити на спрощеній системі оподаткування.
А от для повноцінного виробництва — ліцензія ФОПу потрібна. І це не нова вимога законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону №2662 виробництво виноробної продукції здійснюється суб’єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності за наявності у них ліцензії.
І ще. Податківці нагадують, що навіть тепер, згідно з абз. 21 ст. 1 Закону №481, місце зберігання — це, зокрема, приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання.
Єдиний державний реєстр місць зберігання (Єдиний реєстр) — це перелік місць зберігання, який ведеться податковими органами і містить визначені цим Законом відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників (абзац 22 ст. 1 Закону №481).
Зберігання алкогольних напоїв здійснюється суб’єктом господарювання в місцях зберігання алкогольних напоїв, які внесені до Єдиного реєстру таких місць зберігання (ч. 60 ст. 15 Закону №481).
Проте на Порталі Дія міститься таке роз’яснення: Законом №481 установлено, що суб’єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі. Дія цього Закону не поширюється на роздрібну торгівлю винами столовими, крім випадків, передбачених цим Законом.
Роздрібна торгівля столовими винами може здійснюватися суб’єктами господарювання без наявності ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.
Таким чином, суб’єкт господарювання, який здійснює роздрібну торгівлю виключно винами столовими, має право робити це без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та не вносити до Єдиного реєстру відомості про приміщення, в яких зберігає вина столові, у т. ч. якщо місця зберігання розташовані поза місцем здійснення торгівлі.