Зміст справи
Для виробництва та переробки склотари для напоїв та харчових продуктів ПАТ використовує технологічне обладнання печей та ліній з виробництва порожнистого скла, які обладнані системою подачі резервного палива скловарних печей.
* Постанова ВС від 16 липня 2024 року у справі №460/52841/22.
Такі системи подачі резервного палива обладнані ємностями дизельного палива, які є невідʼємною інтегрованою частиною технологічної системи забезпечення скловарних печей резервним паливом (дизелем).
Важливо: такі ємності не використовуються та не можуть використовуватись як відокремлені резервуари для зберігання пального, а також обладнані таким чином, що після заповнення не дають можливості перекачувати пальне в інші ємності чи іншим споживачам!
Отже, ПАТ уклало договори постачання на придбання дизельного пального загальним обсягом 2 млн літрів, яке було оприбутковано як «дизпаливо для печей».
Виходячи з технічної документації, пальне було відвантажено постачальниками безпосередньо у згадані вище ємності. І надалі — списано ПАТ у звʼязку з використанням з виробничою метою.
ГУ ДПС: резервуари дизпалива є акцизним складом
За результатами фактичної перевірки (тривала 10 діб з 09.08.2022) зафіксовано такі порушення:
1) пп. 230.1.2 (б) ПКУ щодо відсутності реєстрації акцизного складу у системі електронного адміністрування реалізації пального, прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.09.2022 та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 млн грн.
2) пп. 212.3.4 ПКУ щодо здійснення ПАТ операцій з реалізації пального без реєстрації платником акцизного податку, прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.09.2022 та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 23,6 млн грн.
ГУ ДПС вважає, що ПАТ, отримавши пальне, обсяг якого перевищує 1 000 кубічних метрів у межах календарного року, стало розпорядником акцизного складу та відповідно до вимог п. «б» абзацу 6 пп. 230.1.2 ПКУ мало зареєструвати акцизний склад.
Факт використання товариством дизпалива як палива для печей орган ДПС не заперечує. Але щодо факту реалізації палива посилається на положення пп. 14.1.212 ПКУ, де не передбачено винятків з постачання пального для технологічного обладнання.
Чи потрібна ліцензія на зберігання пального для власних потреб?
Так, потрібна, крім установлених законодавством винятків.
Ліцензія на право зберігання пального, на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:
— підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за кошти державного або місцевого бюджету;
— підприємствами, установами й організаціями системи державного резерву;
— суб’єктами господарювання для зберігання пального для власних виробничо-технологічних потреб, яке використовується виключно на нафто- та газодобувних майданчиках, бурових платформах і не реалізується у місцях оптової або роздрібної торгівлі.
Суб’єкти господарювання зберігають пальне виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки у споживчій тарі кожна об’ємом до 60 літрів включно без отримання ліцензії на право зберігання пального, на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки.
Крім того, у період дії воєнного стану в Україні та протягом 30 днів з дня його припинення або скасування суб’єкт господарювання має право зберігати пальне, яке споживається для заправляння електрогенераторної установки обсягом до 2 000 літрів (в окремих випадках до 5 000 літрів) на кожному об’єкті, що забезпечений електрогенераторною установкою, зокрема без отримання ліцензії на право зберігання пального.
ВС: факт реалізації пального має бути доведений
ВС нагадав: за визначенням, що міститься у пп. 14.1.6 ПКУ, акцизний склад — це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить госпдіяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального. Там само наведено перелік об’єктів, які не є акцизним складом.
Суди попередніх інстанцій були одностайні у своїх висновках: з огляду на технологічний процес та підтвердні документи ПАТ не має відокремлених ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального. А зазначені в акті перевірки ємності є невідʼємною частиною технологічного обладнання печей та ліній з виробництва порожнистого скла, які не можуть використовуватись як відокремлені резервуари дизельного палива.
При цьому ВС наголосив, що під час фактичної перевірки податківці не досліджували обставин технічних особливостей функціонування резервуарів дизельного палива. І зробили висновки лише на підставі документів, які ПАТ надало на відповідні запити.
Отже, з огляду на технічні особливості функціонування резервуари дизельного палива з технічної точки зору не можуть використовуватися як відокремлені резервуари дизельного палива — штраф у розмірі 1 млн грн скасовано.
Щодо реєстрації ПАТ платником акцизного податку, то потрібно звернути увагу на приписи ПКУ. За правилами пп. 212.1.15 ПКУ платниками акцизного податку є особи (у т. ч. юрособи, що ведуть облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення юрособи), постійне представництво, які реалізують пальне.
Термін «реалізація пального для цілей розділу VI ПКУ» визначається пп. 14.1.212 ПКУ як будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження), зокрема, пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:
— до акцизного складу;
— до акцизного складу пересувного;
— для власного споживання чи промислової переробки;
— будь-яким іншим особам.
Розпорядник акцизного складу — це суб’єкт господарювання — платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що належать до акцизного складу (пп. 14.1.224 ПКУ).
Водночас не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України, зокрема, при використанні пального госпсуб’єктами, які не є розпорядниками акцизного складу/акцизного складу пересувного, що передано (відпущено, відвантажено) платником акцизного податку таким суб’єктам господарювання виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.
Отже, суб’єкт господарювання, який використовує пальне виключно для потреб власного споживання, вважається особою, що реалізує пальне, за умови що є розпорядником акцизного складу.
Доказів, які підтверджують розраховану ГУ ДПС вартість із реалізації пального та факти здійснення ПАТ операцій із реалізації пального, в акті перевірки немає. Як і доказів використання отриманого пального не виключно для потреб власного споживання, а з метою зберігання та реалізації пального іншим особам.
Отже, на думку ВС, посилання ГУ ДПС на необхідність реєстрації таких суб’єктів платниками акцизного податку та застосування штрафної санкції на суму 23,6 млн грн за здійснення операцій з реалізації пального без реєстрації платниками акцизного податку є безпідставними.