Що таке «вислуга років» і що за неї платять?
На практиці це словосполучення трапляється щодо різних типів виплат працівникам. Це може бути і надбавка, і доплата або взагалі одноразова допомога, як у випадку, який ми розглянемо у коментованій справі.
* Постанова ВС від 05.07.2023 у справі №306/2066/21.
Під вислугою років мають на увазі роботу (або службу) на певному підприємстві, в установі, організації певний, як правило, тривалий час. І така робота (служба) характеризується високими показниками.
Тобто, щоб затримати у себе на тривалий час працівників, які є цінними фахівцями і втрачати яких зовсім не хочеться, роботодавець може встановити їм більшу, ніж іншим, зарплату, призначивши доплати, надбавки або одноразові виплати. Чим довше і краще працівник працює на одному місці, тим більшу вигоду він отримує.
Але якщо для бюджетників подібні виплати встановлюються державними та галузевими нормативними документами, то для роботодавців-небюджетників встановлення такого порядку оплати праці є справою добровільною. Тобто затверджується локальним нормативним актом — колективним договором на підприємстві або трудовим договором із працівником.
І ось те, чи можна не платити винагороду за вислугу років, яка передбачена колективним договором, у разі фінансових проблем на підприємстві, і стало предметом коментованої судової справи.
Зміст справи
Працівник із 21 листопада 2011 року працював на посаді юрисконсульта, а з 1 лютого 2013 року до 2 серпня 2021 року — на посаді заступника директора з юридичних питань у ДП.
Другого серпня 2021 року він був звільнений з посади у зв’язку зі скороченням чисельності штату працівників за п. 1 ч. 1 статті 40 КЗпП.
Проте на день звільнення, тобто 2 серпня 2021 року, йому не було нараховано і не виплачено одноразову допомогу за вислугу років за 2020 та 2021 роки (пропорційно до відпрацьованого часу), яка за розрахунками працівника становить 717 187,50 грн.
Чи можна позбавити працівника виплати за вислугу років?
Працівники, на яких поширюється дія Положення про виплату винагороди за вислугу років, можуть бути позбавлені такої виплати (або її розмір може бути зменшено) лише у випадках i за умов, передбачених цим Положенням або колективним договором.
З мотивів браку коштів у згаданій виплаті може бути відмовлено в тому разі, коли вона обумовлена в зазначених актах наявністю певних коштів чи фінансування. Тобто, якщо в них сказано, що така виплата не здійснюється, якщо підприємство не має на це коштів.
Умови колективного договору
Між адміністрацією та трудовим колективом ДП 1 вересня 2014 року було укладено колективний договір, який діяв на підприємстві з 1 січня 2015 року та на момент звільнення працівника.
Відповідно до п. 3.4 колективного договору оплата праці працівників підприємства здійснюється у вигляді заробітної плати, що складається з основної заробітної плати, компенсаційних та заохочувальних виплат. А згідно з п. 3.5 колективного договору на підприємстві встановлено доплати, надбавки, премії та винагороди, передбачені колективним договором згідно з додатками 2, 3 та 4.
Додатком 4 до колективного договору є Положення про порядок виплати одноразової винагороди за вислугу років, яка виплачується у певних розмірах у частках посадового окладу за кожен повний відпрацьований рік (далі — Положення).
Отже, до стажу роботи, що надає право на отримання винагороди, включається час безперервної роботи на підприємстві (пункт 2.1 Положення). Стаж роботи обчислюється щороку станом на 1 січня.
Одноразова винагорода за вислугу років виплачується працівникам ДП після підписання відповідних розпорядчих документів і з періодичністю, що визначена цим Положенням (пункт 3.1 Положення).
При цьому працівник отримував одноразову винагороду за вислугу років протягом 2015 — 2019 років та не отримав доплату за 2020 — 2021 роки.
Що сказали суди попередніх інстанцій
Суд першої інстанції стягнув суму одноразової винагороди за вислугу років за 2020 та 2021 роки, хоча й у меншому розмірі — 605 625,00 грн.
Проте апеляційний суд, скасовуючи це рішення, не погодився з твердженням, що ця одноразова винагорода є щорічною і має виплачуватися постійно.
Адже відповідно до Положення, що є додатком 4 до колективного договору, виплата винагороди за вислугу років працівникові залежить від низки чинників і є альтернативним способом заохочення працівника. Зокрема, щодо виплати винагороди за вислугу років враховується рішення власника та фінансова спроможність підприємства.
Підписання відповідних розпорядчих документів підприємства є не формальною процедурою, а результатом взаємодії багатьох чинників, зокрема наявності стажу, фінансової спроможності підприємства, статусу працівника, умов дотримання ним трудової дисципліни, тобто сукупності обставин, які свідчать про наявність у працівника саме права на отримання такої винагороди. Своєю чергою, посилання працівника саме на фактичне щорічне здійснення таких виплат є безпідставним. Тож суд відмовив у виплаті цієї суми.
Розмір винагороди визначає працедавець, але у виплаті не відмовляє
ВС нагадав, що у постанові від 09.09.2019 у справі №174/780/16-ц зазначалося: вирішуючи спори про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок i доплат, потрібно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат.
Отже, одноразова винагорода за вислугу років згідно з Положенням, що є додатком 4 до колективного договору, виплачується працівникам працедавця після підписання відповідних розпорядчих документів і з періодичністю, визначеною цим Положенням. Але жодним пунктом згаданого Положення не визначено періодичності та строків виплати такої винагороди, сама назва виплати містить слово «одноразова», що означає її одноразовість.
Чи свідчить це про те, що працівник не має відповідного права на отримання винагороди на вислугу років, бо одноразово таке право вже було реалізовано працедавцем? Особливо коли йдеться про врахування рішення власника та фінансової спроможності підприємства, які є вирішальними?
ВС виходить із того, що при вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат потрібно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат.
Твердження, що заявлена працівником виплата за вислугу років є одноразовою виплатою, а не щорічною, та виплачується за рішенням керівництва з урахуванням фінансової спроможності підприємства, є помилковим. Адже з умов колективного договору ДП, який діяв на підприємстві з 1 січня 2015 року, та Положення випливає, що така винагорода має виплачуватися працівникам щороку. А ось уже умов щодо її виплати, які залежать від рішення керівництва чи фінансової спроможності підприємства, у Положенні та колективному договорі — немає.
Увага, роботодавці!
Те, що згідно з Положенням про порядок виплати одноразової винагороди за вислугу років установлено максимальний розмір винагороди, проте він може бути і мінімальним (наприклад, у розмірі 1,0 посадового окладу), не може бути підставою для позбавлення працівника права на отримання такої виплати, передбаченого умовами колективного договору.
Тобто роботодавець має право самостійно визначити критерії нарахування та виплати цієї надбавки/винагороди, її розмір, у тому числі й з урахуванням фінансового становища. Проте ненарахування цієї виплати взагалі, на думку ВС, прямо суперечить умовам колективного договору і порушує вимоги ст. 5 Закону України «Про колективні договори та угоди».