Екологічний податок — це загальнодержавний обов’язковий платіж, що справляється, зокрема, з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря (пп. 14.1.57 Податкового кодексу України).
Стаціонарне джерело забруднення — підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об’єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти (пп. 14.1.230 ПКУ).
Для відповіді на поставлене запитання потрібно з’ясувати, чи є зазначені об’єкти стаціонарним джерелом забруднення і чи здійснюють вони викиди в атмосферне повітря. Своєю чергою, щоб це з’ясувати, потрібно звернутися за дозволом на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.
Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами — це офіційний документ, що дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям експлуатувати об’єкти, з яких в атмосферне повітря надходять забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.
Для з’ясування виду та кількісного складу забруднюючих речовин, що викидаються у атмосферне повітря, суб’єкт господарювання повинен провести інвентаризацію викидів. Тому для отримання дозволу він оформляє заяву та готує документи, в яких обґрунтовує обсяги викидів забруднюючих речовин; проводить інвентаризацію стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, видів та обсягів цих викидів.
Якщо дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами не отримано, здійснення господарської діяльності підприємством вважатиметься таким, що суперечить чинному природоохоронному законодавству й тягне за собою адміністративну відповідальність, установлену статтями 78, 164 КУпАП. А також передбачає сплату збитків, які заподіяні державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.
Об’єктом та базою оподаткування є, зокрема, обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (пп. 242.1.1 ПКУ). Ця інформація якраз і буде отримана завдяки інвентаризації викидів.
Далі, на підставі інвентаризації викидів розраховують суму екологічного податку за ставками, зазначеними у ст. 243 Податкового кодексу України. Порядок обчислення податку, подання декларації та сплати податку визначені у ст. 249 та 250 ПКУ.
Окремо справляють екологічний податок за викиди в атмосферне повітря двоокису вуглецю, але тільки ті платники, які здійснюють викиди двоокису вуглецю обсягом більше ніж 500 тонн на рік (п. 240.7 ПКУ).
Отже, план дій підприємства має бути такий:
1) замовити роботи з інвентаризації стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, видів та обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами;
2) звернутися до обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації за наданням дозволу на викиди;
3) за результатами інвентаризації нараховувати і сплачувати екологічний податок, якщо буде визначено, що використовувані об’єкти здійснюють викиди в атмосферне повітря.