Судова практика, як правило, зауважує: якщо у графі «призначення платежу» немає посилань на період, дату, номер договору, згідно з яким здійснюється платіж, тощо, такий період має визначати одержувач відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідних застережень у договорі немає, то платежі можуть бути списані на погашення заборгованості, визначеної отримувачем платежу самостійно. У підсумку може виникнути спір, який стає приводом для звернення до суду.
Платники, будьте уважні!
Доволі часто суд стає на бік отримувача платежу, особливо у ситуаціях, коли призначення платежу не дає змоги ідентифікувати конкретний договір, товар, роботи чи послугу, а також період, за який здійснюється платіж.
Єдиною надією довести, що обидві сторони знали, за що саме проводилася оплата, це наявність інших підтвердних документів. Наприклад, суди враховують, як оплачені суми відображаються сторонами договору в акті звіряння розрахунків.
Проте не варто забувати, що наслідки неправильного зазначення даних у «призначенні платежу» покладаються саме на платника, а не на отримувача. Тим більше що такі наслідки можуть безпосередньо впливати і на можливість включення отримувача платежу до реєстру кредиторів у справах про банкрутство.
Так само сталося і в ситуації, яка розглядається у коментованому судовому рішенні1.
Що було прописано в умовах договору?
Так, 11.02.2020 до господарського суду надійшла заява КМДА про визнання грошових вимог до боржника, в якій позивач просив суд визнати грошові вимоги до боржника в розмірі 2 578 425,80 грн, з яких 2 500 000,00 грн — основний борг, 45 225,80 грн — 3% річних та 33 200,00 грн — інфляційні втрати.
Заява, зокрема обґрунтована тим, що, сплачуючи за використання майна територіальної громади, платник (орендар) у платіжному дорученні ТОВ не уточнив період, за який сплачується орендна плата.
КМДА та ТОВ 27.09.2001 уклали угоду щодо реалізації проєкту управління та реформування енергетичного комплексу міста Києва.
Відповідно до п. 1.1 угоди предметом є передання майна комунальної власності територіальної громади міста Києва та об’єктів незавершеного будівництва в управління енергопостачальнику та подальша експлуатація майна.
А відповідно до пп. 2.1.14 угоди боржник (ТОВ) за використання комунального майна територіальної громади зобов’язується здійснювати на користь територіальної громади щороку платіж у розмірі, який дорівнює 10 відсоткам від чистого прибутку, отриманого ТОВ за попередній бюджетний рік, але не менше ніж 2 млн грн на рік. Цей платіж боржник повинен сплачувати протягом поточного року рівними частинами щокварталу.
Важливо! Це положення договору і спричинило багато запитань — воно вказує:
1) на сплату платежів за користування майном у поточному році;
2) чи все ж таки на сплату наступного року за попередній (на підставі даних річної звітності)?
Крім того, постає ще одне запитання: за такої умови договору чи потрібно зазначати у графі «призначення платежу» період, за який здійснюється платіж, якщо він здійснюється у строки, наведені у договорі?
Звісно, ми наполегливо рекомендуємо період у платіжці зазначати. Інакше суд визнає право одержувача визначати цей період відповідно до умов договору. А якщо застережень у договорі немає, то за наявності заборгованості платежі слід відносити на погашення заборгованості у хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення (принаймні така правова позиція викладена в постанові ВС від 26.12.2019 у справі №911/2630/18).
Кредитор списав кошти на погашення поточних платежів — чи це правильно?
Суди уважно вивчили умови договору (угоди). Так, з огляду на вимоги пп. 2.1.14 угоди (на них ми звернули увагу вище) господарський суд зауважив, що умовами цієї угоди визначено: платіж здійснюється за поточний рік рівними частинами щокварталу, а не за попередній рік у поточному.
І суди першої та апеляційної інстанцій були одностайними у висновках: КМДА не мала права на врахування сплачених протягом 2017 — 2018 років сум коштів за платіжними дорученнями без зазначення у призначенні платежу даних щодо періоду оплати у рахунок сплати за 2019 рік.
Водночас ВС наголосив, що платіжні доручення, надані боржником, справді не містять у графі «призначення платежу» необхідних відомостей, які дають можливість ідентифікувати, за який саме період (квартал, рік) вони сплачені. Але, враховуючи наявність відповідних застережень у договорі (пп. 2.1.14 угоди), суди вважають, що заборгованості за минулі періоди ТОВ за угодою не має, що не заперечується кредитором.
Зокрема, за 2017 рік є докази сплати за 4 квартали, а умовами угоди визначено, що «платіж боржник повинен сплачувати протягом поточного року рівними частинами щокварталу», що і було здійснено останнім 2018 року за І та ІІ квартали.
Посилання КМДА на те, що для того, аби визначити розмір платежу за угодою за певний рік, необхідно знати чистий прибуток ТОВ за попередній, суд не врахував.
І хоча річна фінансова звітність товариства затверджується на початку наступного року, ВС вважає, що КМДА самостійно без урахування умов угоди визначила та заявила розмір заборгованості за угодою у сумі 500 000 грн за кожний спірний квартал як чверть від установленої в угоді суми, але не менше ніж 2 млн грн за рік.
Що вирішив ВС
Встановивши належне виконання ТОВ своїх зобов’язань перед КМДА за угодою щодо сплати за користування комунальним майном за 2017 рік та І, ІІ квартали 2018 року та відсутність заборгованості боржника, ВС погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у визнанні заявлених грошових вимог у сумі 2 500 000 грн та нарахованих на цю суму 3% річних та інфляційних втрат як похідних вимог.
Нагадаємо!
Реквізит «Призначення платежу» платіжної інструкції (раніше — платіжного доручення) платник заповнює так, щоб надати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких кошти переказуються отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Але коли платіж здійснюється на виконання укладеного договору, то зазначення правильних даних може впливати і на своєчасність розрахунків між сторонами договірних зобов’язань.
Висновки
Ця справа показує, що сторони, укладаючи договір, мають наперед домовитися про:
1) зазначення безпосередньо в умовах договору періодичності сплати платежів за відповідний період у конкретних сумах (або вказати на відповідний розрахунок таких сум) — така умова є застереженням щодо призначення платежу наперед та запобігає наступним спорам;
2) періодичність оплати із зазначенням відповідних сум, при оплаті яких платник має зазначати (особливо у разі здійснення платежів за різні періоди та/або із запізненням) суму, період оплати та іншу потрібну інформацію безпосередньо у призначенні платежу.
Це допоможе у майбутньому у разі виникнення спору між сторонами договору звірити оплату за актом звіряння, правильно визначити суму та період заборгованості, на/за які можуть бути нараховані штрафні санкції/пеня.