Суть справи
У грудні 2016 року власниця будинку з ТОТ звернулася до суду з позовом до Міноборони, Держказначейства, Держави Україна в особі КМУ про стягнення компенсації за будинок та земельну ділянку у розмірі 4 943 815,98 грн. А мотивація така: власниця майна зазначала, що її будинок, майно та прилегла земельна ділянка були примусово відчужені військовослужбовцями ЗСУ!
Факти такі. Вона і її родина мешкали у належному їй на праві власності житловому будинку, який 13.07.2014 через обстріли змушені були покинути. А 01.08.2014, після звільнення міста українськими військами, його зайняли військовослужбовці ЗСУ й облаштували у ньому опорний пункт.
Таким чином, з 01.08.2014 власниця втратила можливість володіти і користуватися своїм будинком, майном та земельною ділянкою через зайняття його військовослужбовцями і вимагала за це компенсації від держави. Але суди першої та апеляційної інстанцій у компенсації власниці майна відмовили. Чому? Крапку в цьому питанні поставив ВС1.
1 Постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.09.2023 №757/64569/16-ц (14-19цс23).
ВС вказує на відсутність механізму відшкодування
Громадяни зобов’язані надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості — так диктує абз. 3 ч. 1 ст. 22 Закону про мобілізацію.
Проте стосовно АТО (тобто періоду до 24.02.2022) на сьогодні встановленого законом порядку отримання такої компенсації немає.
Зокрема, у законодавстві України немає не лише процедури виплати означеної компенсації, а й чітких умов, необхідних для майнової вимоги до держави про надання такого відшкодування. Законодавець не затвердив механізму виплати компенсації за мобілізоване майно під час проведення АТО на окремих територіях Донецької та Луганської областей, а також порядку визначення її розміру.
Крім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що ситуація, яка сталася через триваючу широкомасштабну збройну агресію рф проти України, за наслідками якої на всій території України запроваджено воєнний стан, призводить до виникнення аналогічних спорів, пов’язаних із мобілізацією (вилученням) майна для військових потреб. Тому для забезпечення розвитку права та формування єдиної практики у справах, що стосуються прав багатьох громадян, ці справи необхідно передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Але поки Велика Палата Верховного Суду розроблятиме загальну судову практику щодо подібних спорів, особи, претендуючи на компенсацію за майно, спочатку повинні подбати про наявність підтвердних документів.
Документи про вилучення майна на користь ЗСУ
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на документи, які мають підтверджувати право власниці будинку на грошове відшкодування:
1) документи про право власності на будинок та земельну ділянку. В коментованій судовій справі воно підтверджується договорами купівлі-продажу від 16.01.2014, витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно та витягами з державного реєстру правочинів;
2) документи про завдану матеріальну шкоду. В коментованій судовій справі згідно з актом від 19.09.2016 обстеження технічного стану житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами було встановлено, що внаслідок обстрілу і подальшого використання пошкоджено житловий будинок, усередині будинку пошкоджено меблі, немає побутової техніки. Отже, майно потребує відновлення та ремонту;
3) документи про вартість майна. У нашій справі згідно зі звітами про незалежну оцінку житлового будинку з господарськими спорудами та земельної ділянки станом на 01.12.2016 загальна ринкова вартість будинку без урахування ПДВ становить 3 845 975,73 грн, а ринкова вартість земельної ділянки — 193 220 грн. Ринкова вартість майна, що розташовена у цьому будинку та земельній ділянці, становить 904 620,25 грн;
4) документи про неможливість використання майна. У нашій справі відповідно до довідки від 17.11.2014 власниця будинку перемістилася з ТОТ на іншу територію України;
5) документи про використання майна ЗСУ. Ось це в коментованій справі було найважче — листом Антитерористичного центру при СБУ від 29.12.2016 повідомлено про неможливість надати інформацію щодо дислокації військовослужбовців ЗСУ, бо така інформація має обмежений доступ. Проте листом від 10.01.2017 №11 військово-цивільна адміністрація все-таки підтвердила, що житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами розташований на лінії ведення бойових дій; ця територія постійно контролюється українськими військовими, біля вищезазначеного будинку розміщено опорний пункт, у будинку мешкають військовослужбовці ЗСУ.
Що це було: вилучення чи відчуження?
Під час воєнного або надзвичайного стану передбачено можливості:
1) примусового відчуження індивідуально визначеного майна власника з переходом до держави права власності на це майно та попереднім або наступним повним відшкодуванням його вартості;
2) вилучення індивідуально визначеного майна державних підприємств, державних господарських об’єднань, на яке вони мають право господарського відання або оперативного управління, без відшкодування його вартості.
Як бачимо, використовувати майно громадян і підприємств ЗСУ може по-різному, з компенсацією його вартості і без. Тому так важливо з’ясувати, що це було — відчуження чи вилучення, припинилося право власності при цьому чи ні.
А також реквізиція
Велика Палата ВС наголошує, що право власності припиняється у разі реквізиції (п. 9 ч. 1 ст. 346 ЦКУ). В умовах воєнного або надзвичайного стану майно може бути примусово відчужене у власника з наступним повним відшкодуванням його вартості. Реквізоване майно переходить у власність держави або знищується (ч. 1 — 3 ст. 353 ЦКУ).
Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що у ч. 1 ст. 22 Закону про мобілізацію встановлено: громадяни зобов’язані надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, ЗСУ, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості у порядку, встановленому законом. Отже, стосовно надання громадянами під час мобілізації їхнього майна ЗСУ чи іншим військовим формуванням або Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту діє виключно порядок наступного відшкодування державою вартості такого майна.
І примусове відчуження майна або його вилучення можливе лише після запровадження в Україні воєнного або надзвичайного стану, тобто після 24.02.2022.
З огляду на це доводи власниці майна про те, що її майно було мобілізоване (примусово відчужене) під час дії надзвичайного чи воєнного стану Верховний Суд визнав необґрунтованими.
Велика Палата Верховного Суду наголошує, що в Україні існує законодавче регулювання питань, пов’язаних із виплатою компенсації за примусово відчужене, втрачене чи пошкоджене майно в умовах війни, воєнного чи надзвичайного стану. Зокрема, Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок №998, який визначає механізм прийняття, розгляду заяв та здійснення виплат для наступної повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.
Враховуючи Указ №69/2022 та приписи ст. 1, ч. 1 статті 22 Закону про мобілізацію, можна зробити висновок, що мобілізацією майна можна вважати надання ЗСУ чи іншим військовим формуванням України під час проведення мобілізації (часткової або загальної) згідно з мобілізаційними планами майна з наступним відшкодуванням державою його вартості у разі переходу цього майна у власність держави, знищення чи пошкодження державою Україною. Мобілізація майна є різновидом його реквізиції (примусового відчуження).
Проте якщо примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану може здійснюватися з попереднім повним відшкодуванням його вартості і тільки у разі неможливості попереднього повного відшкодування за примусово відчужене майно воно примусово відчужується з наступним повним відшкодуванням його вартості, то у разі мобілізації майна таке відшкодування може бути тільки наступним.
У справі, яка коментується, власниця майна просила стягнути компенсацію повної вартості будинку, предметів побуту і майна, розміщених у будинку, та земельної ділянки, які їй належать на праві власності. Вважала, що АТО є надзвичайною ситуацією, а тому вона має право на компенсацію «примусово мобілізованого (відчуженого) майна».
І справді, Велика Палата Верховного Суду наголошує, що в Україні діє законодавство, яке передбачає компенсацію громадянам за примусово відчужене (мобілізоване) у них майно. Отримати її можливо за умов та у порядку, визначених нормативними актами. Проте немає жодних доказів того, що майно позивачки, власницею якого вона залишається та за місцезнаходженням якого вона не перебуває, було мобілізоване, як і немає доказів того, що саме держава Україна завдала їй шкоди шляхом пошкодження чи знищення її майна.
Україна ці збитки відшкодовувати не буде!
У позовній заяві власниця визнала, що була вимушена покинути будинок 13.07.2014 через обстріли. Але наведена інформація щодо заподіяння їй шкоди з боку саме України не знайшла підтвердження належними та допустимими доказами.
Інформація про те, що вона втратила можливість як володіти, так і користуватися будинком та земельною ділянкою з 01.08.2014, є недостовірною. Бо, як заявив Верховний Суд, про те, що особа, яка подала позов, володіє цими об’єктами, свідчать відповідні відомості Держреєстру речових прав на нерухоме майно про держреєстрацію права власності за такою особою. А позбутися права на володіння нерухомістю, а отже набути права на компенсацію її вартості, можна лише шляхом внесення до Держреєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про право власності на це майно іншої особи.
Щодо неможливості користуватися будинком, то власниця не довела, що втратила цю можливість саме внаслідок самовільного зайняття будинку військовослужбовцями ЗСУ, яке відбулося пізніше. Навпаки, те, що власниця будинку була змушена полишити його, відбулося через обстріли з боку збройних формувань, підтримуваних російською федерацією, які й зумовили переїзд разом із родиною до іншої області. Також немає доказів того, що з моменту переїзду і до моменту зайняття будинку та земельної ділянки військовослужбовцями ЗСУ зазначеним майном ніхто інший не користувався.
Лише тимчасового перебування з певного часу в будинку та на земельній ділянці власниці майна військовослужбовців ЗСУ і їхнього майна недостатньо для того, щоб кваліфікувати таке перебування саме як примусове відчуження (реквізицію) Україною цих будинку та земельної ділянки.
І рішення ВС можна зрозуміти. Інакше будь-яке покинуте власниками на ТОТ України чи територіях активних бойових дій приватне майно, яким певний час користувалися збройні формування будь-кого з учасників воєнного конфлікту (України чи рф як держави-агресора), слід було б вважати примусово відчуженим державою, на території якої воно розташоване, тобто Україною. І сплачувати за нього компенсацію при тому, що таке майно було та залишається за законом у власності позивачки.
Такий підхід і покладення на Україну обов’язку відшкодувати (компенсувати) всю вартість цього майна (навіть у разі його повного чи часткового збереження) не узгоджується ні з принципом відповідальності держави-агресора за шкоду, зумовлену агресією проти України, ні із загальними засадами відповідальності держави за завдану нею шкоду.
Власниця майна фактично ставить питання про нібито наявність у неї права на обов’язковий викуп Україною її будинку та земельної ділянки, які вона полишила, переїхавши разом із родиною під загрозою обстрілів до іншого регіону, якщо цим майном тимчасово користувалися військовослужбовці ЗСУ, які звільняли місто та забезпечували його безпеку від повторної окупації державою-агресором. Жоден нормативний акт не встановлює в Україні такого права. Про те, чи мали б місце обставини, за яких виник конфлікт, якби не агресивні дії щодо України, власниця майна замовчує. Суду невідомо, чи претендує вона на відшкодування (компенсацію) рф тієї самої шкоди, завданої збройною агресією проти України.
Велика Палата ВС дещо «підкоригувала» обґрунтування судових рішень, проте погодилася з відмовою судів попередніх інстанцій у грошовому відшкодуванні власниці вартості пошкодженого майна.
Що сказав суд першої інстанції
...пред’являючи вимогу до держави про виплату компенсації за зруйноване під час антитерористичної операції майно, власник цього майна має спочатку, тобто до ухвалення рішення суду, добровільно передати пошкоджений чи зруйнований внаслідок терористичного акту будинок чи майно місцевим державним адміністраціям або органам місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 10 ст. 86 Кодексу цивільного захисту України, розмір грошової компенсації за зруйновану або пошкоджену квартиру (житловий будинок) визначається за показниками опосередкованої вартості спорудження житла у регіонах України відповідно до місцезнаходження такого майна.
Будь-який інший порядок визначення розміру відшкодування за пошкоджену квартиру внаслідок такої надзвичайної ситуації, як терористичний акт, на теперішній час відсутній.
Аналогічний висновок щодо застосування відповідних норм права містить постанова Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі 61-26466св18, який враховується при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин на підставі ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивач не звертався до місцевої державної адміністрації (Донецької обласної державної адміністрації) або органу місцевого самоврядування (Красногорівської міської ради) із пропозицією про добровільну передачу пошкодженого будинку чи можливості забезпечення її новим житлом замість пошкодженого, маючи намір відновити своє майно, що також підтвердила представник позивача в судовому засіданні.
Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі: як у частині стягнення суми відшкодування матеріальної шкоди, так і щодо відшкодування моральної шкоди, пред’явленій як похідна вимога.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 20.01.2020 у справі №757/64569/16-ц
Нормативна база
- ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 №435-IV.
- Закон про мобілізацію — Закон України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
- Указ №69/2022 — Указ Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію», затверджений Законом України від 03.03.2022 №2105-IX.
- Постанова №998 — Постанова КМУ від 31.10.2012 №998 «Деякі питання здійснення повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».