Коригування переплати ПДФО внаслідок застосування ПСП
Відповідно до ч. 3 ст. 115 КЗпП та ч. 3 ст. 24 Закону про оплату праці, розмір зарплати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим із виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а за відсутності таких органів — представниками, обраними й уповноваженими трудовим колективом), але не менше ніж оплата за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.
Тож, аби не порушити законодавство, розмір зарплати за першу половину місяця має бути не меншим від оплати за фактично відпрацьований час.
Згідно з п. 169.1 ПКУ, платник ПДФО має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати (інших прирівняних до неї відповідно до законодавства виплат, компенсацій та винагород), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, чинного для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 грн (у 2023 році — 3 760 грн).
Отже, податкова соціальна пільга застосовується до всієї заробітної плати за місяць і не застосовується до зарплати за першу половину місяця, тобто до її частини (авансу).
Читач запитав «ДК»
1. На приватному підприємстві (ПП) працює працівник на 0,25 ставки від окладу 6 700,00 грн. Він написав заяву про застосування ПСП. Працівник відпрацював повний місяць:
— за першу половину місяця (1 — 15 число включно) була нарахована зарплата в сумі 921,25 грн, утримано та перераховано ПДФО — 165,83 грн, ВЗ — 13,82 грн, до виплати на руки — 741,61 грн;
— за другу половину місяця нараховано 753,75 грн, утримано і перераховано ВЗ — 11,31 грн.
При розрахунку ПДФО було застосовано ПСП: 753,75 - 1 342,00 (ПСП) = -588,25 грн.
ПДФО за другу половину місяця = 0 грн (або -588,25 х 18% = -105,89).
Розраховуємо за повний місяць 1 675,00 - 1 342,00 = 333,00 х 18% = 59,94 грн.
Але 16.02.2023 було утримано і перераховано ПДФО — 165,83 грн, що більше за нарахований ПДФО за цілий місяць на 105,89 грн (165,83 - 59,94).
Якщо цю різницю в сумі 105,89 грн зняти під час розрахунку ПДФО за першу половину березня, то тоді у головній книзі буде недоплата зарплати за рах. 661 в сумі 105,89 грн.
Чи можна в лютому під час розрахунку за другу половину місяця повернути суму 105,89 грн, яка була надміру відрахована за першу половину лютого?
Виплатити на руки за другу половину лютого: 753,75 - 11,31 (в/з) +105,89 (ПДФО) = 848,33 грн, чи 753,75 - 11,31 (в/з) = 742,44 грн?
2. Чи обов’язково при від’ємній сумі ПДФО сплачувати якусь символічну суму (наприклад, 1,00 грн), щоб провести виплату зарплати через банк?
У ситуації, що розглядається, працівник працює на 0,25 ставки від 6 700,00 грн — це 1 675,00 грн.
Сума нарахованої зарплати за першу половину лютого (з 1 до 15 числа включно) = 921,25 грн (1 675,00 : 20 х 11);
— ПДФО = 165,83 грн (921,25 грн х 18%);
— ВЗ = 13,82 грн (921,25 грн х 1,5%);
— ЄСВ = 202,68 грн (921,25 х 22%).
Зарплата до виплати на руки за першу половину лютого становила 741,60 грн (921,25 грн - 165,83 грн - 13,82 грн).
При виплаті заробітної плати за другу половину лютого треба врахувати вже виплачену суму заробітної плати за першу половину місяця і нараховані/утримані ПДФО, ВЗ та ЄСВ і застосувати податкову соціальну пільгу до ПДФО (1 342,00 грн), бо розмір зарплати (1 675,00 грн) менший від граничного розміру її застосування (3 760,00 грн).
Зарплата за другу половину місяця:
— ПДФО = 59,94 грн ((1 675,00 грн - 1 342,00 грн) х 18%);
— ПДФО за лютий можна не сплачувати, адже за працівником є переплата цього податку. Проте зайво утриману суму ПДФО 105,89 грн підприємство має повернути працівникові. Суму повернення працівникові переплаченого ПДФО в обліку відображають проведенням: Д-т 661 К‑т 641/ПДФО методом «червоного сторно».
Якщо сума розрахованого під час перерахунку ПДФО перевищила фактично утриману суму ПДФО, то суму недоплати, що виникла, утримують за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу за відповідний місяць після його оподаткування. Якщо такого доходу недостатньо, то суму недоплати, що залишилася, утримують за рахунок оподатковуваних доходів наступних місяців.
Далі результати перерахунку потрібно буде відобразити у додатку 4ДФ до об’єднаної звітності в наступних місяцях. Для цього у графах 4а та 4 слід зазначати суму ПДФО з урахуванням перерахунку.
Тож завищену суму зобов’язання з ПДФО за працівником показують у графах 4а та 4 шляхом зменшення утриманого ПДФО у звітному місяці на суму надміру утриманого ПДФО в минулому періоді. Якщо суми ПДФО забракло (сума переплати перевищує суму ПЗ у звітному місяці), то на залишок суми переплати зменшують показники граф 4а та 4 у наступних звітних періодах:
— ВЗ = 25,13 грн (1 675,00 грн х 1,5%);
— ВЗ до сплати за лютий 11,31 грн (25,13 грн - 13,82 грн);
— ЄСВ = 368,50 грн (1 675,00 грн х 22%);
— ЄСВ до сплати за лютий — 165,82 грн (368,50 грн х 202,68 грн);
— сума зарплати за другу половину місяця — 742,44 грн замість 848,33 грн;
— зарплата за лютий працівнику на руки становить 1 484,04 грн замість 1 589,93 грн;
— після повернення працівникові зайво утриманої суми ПДФО сума за лютий стане повною — 1 589,93 грн.
Щодо сплати «символічної» суми ПДФО
Якщо на підприємстві працює декілька працівників, то «від’ємної» суми ПДФО не буде, а сплаті підлягатиме фактично утримана сума ПДФО із заробітної плати працівників. Тобто в цьому разі зменшення суми ПДФО за одним працівником компенсується нарахуванням ПДФО із зарплати інших працівників, і загальна сума ПДФО до сплати буде ненульовою, хоча і меншою ніж 18% від нарахованої зарплати, яка виплачується працівникам. Банк не контролює повноту сплати ПДФО, а перевіряє тільки факт наявності платіжної інструкції на сплату будь-якої суми ПДФО.
Якщо у штаті працівник один, то компенсувати повернення йому суми ПДФО не буде чим до повного повернення працівнику зайво утриманого податку. За таких умов сума ПДФО до сплати не виникає. Щоб виконати вимогу пп. 168.1.2 ПКУ про те, що банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до відповідного бюджету або розрахункового документа на зарахування коштів у сумі цього податку на єдиний рахунок, визначений статтею 35-1 ПКУ, на практиці потрібно подати банку платіжку на сплату ПДФО на суму хоча б 1,00 грн, щоб банк провів платіжку з виплати зарплати на рахунок працівника або видав готівку на виплату зарплати. На вимогу банку до платіжки на 1,00 грн може додаватися та платіжка, якою зафіксовано переплату з ПДФО з написанням відповідного повідомлення для банку (у спеціально відведеному полі).
Нормативна база
- КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 №322-VIII.
- Закон про оплату праці — Закон України від 24.03.1995 №108/95-ВР «Про оплату праці».
- Порядок №4 — Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків — фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4.