Як відомо, для прийняття рішень загальними зборами власників ЮО важливо дотриматися не лише кворуму (з необхідною кількістю голосів), а й установленої статутом (установчим документом) та чинним законодавством процедури скликання таких зборів. Водночас один із власників у разі порушення його прав може оскаржити такі рішення.
* Постанова ВС від 14.09.2022 у справі №909/298/21.
Одним із важливих питань у разі оскарження рішень загальних зборів є дотримання строків давності.
І тут треба пам’ятати: строки давності для різних організаційно-правових форм (ТОВ, ТДВ, АТ, ФГ, громадські організації, творчі спілки та інші юрособи) у разі звернення до суду є різними.
Який строк позовної давності для оскарження рішень творчої спілки?
У коментованому нами судовому рішенні йдеться про оскарження рішення загальних зборів творчої спілки. Причому про порушення права член спілки довідався 04.11.2019, а про право обирати та бути обраним до органів управління творчої спілки, щодо захисту якого звернувся до суду, лише 02.07.2020 — коли отримав довідку НСХУ №01-95-12, на підставі якої звернувся до державного реєстратора за наданням засвідченої копії протоколу загальних (виборних) зборів від 28.12.2018 та реєстру осіб, які брали участь у цих зборах.
Крім того, він також вказує на п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ в редакції Закону №540, що набрав чинності 02.04.2020, — під час дії карантину строки, визначені ст. 257, 258 ЦКУ, продовжуються на строк дії такого карантину (карантин діє з 12.03.2020 і дотепер).
Нагадаємо, що позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦКУ). Відповідно до ст. 257 ЦКУ загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або триваліша порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства (ст. 258 ЦКУ).
Суди першої та апеляційної інстанцій обчислили строк звернення члена творчої спілки до суду лише в один рік, який він пропустив. Адже про проведення зборів він знав, його права як члена спілки офіційно поновлені 31.01.2019, що підтверджується наказом від 31.01.2019 №3.
Таким чином, член спілки не міг не знати про порушення своїх корпоративних прав, що відповідно стало наслідком порушення його права обирати і бути обраним на зборах 28.12.2018, бо він вчиняв дії щодо їх захисту.
Проте право вимоги щодо визнання недійсним рішення загальних зборів від 28.12.2018, оформлене протоколом №29, слід рахувати від дня видання наказу №3, тобто з 31.01.2019. Саме з цієї дати член спілки мав бути обізнаний з тим, що він має всі права як член організації. Відповідно, мав право звертатися до організації для надання інформації, зокрема про надання копії спірного протоколу, й оскаржувати його, тож визначальним є саме момент, коли він міг довідатися про порушення свого права.
Цей позов подано до суду 07.04.2021 із пропуском строку позовної давності на звернення, бо такий строк в силу вимог закону закінчився 31.01.2020.
Інша окрема думка
...позовна давність застосовується лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги і про її застосування просить сторона у справі — відповідач.
Разом з тим необхідно розмежовувати дві окремі самостійні форми відмови у задоволенні позову — з огляду на відсутність порушеного права (з підстави необґрунтованості позову, і у цьому випадку позовна давність не застосовується) та через пропуск позовної давності, яка застосовується лише при доведенні порушення прав особи, за захистом якого ця особа звернулася, за заявою сторони у справі. <...>
Верховний Суд, перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій ст. 257, 258 ЦК України, на необхідність дослідження чого, серед іншого, вказав скаржник у касаційній скарзі, повинен був спочатку здійснити перевірку рішень судів попередніх інстанцій у частині вирішення позовної вимоги, тобто чи правильно суди застосували норми матеріального і процесуального права при встановленні наявності і порушення права позивача, за захистом якого він звернувся до суду, і лише тоді вирішувати питання застосування судами позовної давності.
Посилання на ст. 300 ГПК України не може бути підставою для порушення порядку застосування позовної давності...
У цій справі Верховний Суд встановив неправильне застосування судами до спірних правовідносин однорічної позовної давності замість трирічної, з огляду на що скасував рішення судів попередніх інстанцій. Однак не перевірив правомірність висновків судів про наявність у позивача відповідного права, за захистом якого він звернувся, і порушення його оспорюваним рішенням та фактично, без жодного обґрунтування, а лише вказавши на неоскарження рішення судів у частині встановлення судами порушеного права позивача та пославшись на ст. 300 ГПК України, задовольнив позов. <...>
Окрема думка суддів Стратієнко Л. В., Вронської Г. О., Студенця В. І. від 14.09.2022 у справі №909/298/21
Скорочений строк позовної давності — для кого?
Верховний Суд категорично не погодився з таким визначенням строку позовної давності для оскарження рішень загальних зборів творчої спілки.
Відповідно до п. 8 ч. 2 статті 258 ЦКУ позовна давність в один рік застосовується до вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства.
Верховний Суд зауважує, що таке доповнення з обмеженим річним строком позовної давності та сфера його застосування все ж таки поширюються тільки на ТОВ та ТДВ, у т. ч. на права й обов’язки їхніх учасників.
Отже, встановлення спеціальної позовної давності до вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства (яке не містить тлумачення терміна «товариство») вказує на її застосування саме щодо оскарження рішень загальних зборів ТОВ та ТДВ, а не юросіб інших організаційно-правових форм і громадських об’єднань.
Крім того, нормою ч. 1 ст. 50 Закону про АТ встановлено тримісячний строк для звернення акціонерів до суду з вимогами про оскарження рішень загальних зборів акціонерних товариств.
Одна із суддів виклала окрему думку у коментованій справі.
Перша окрема думка
Суддя Олена Кібенко зазначила*, що в пояснювальній записці до проєкту Закону про ТОВ/ТДВ передбачено: «Проектом пропонується ліквідувати суттєву прогалину у регулюванні діяльності юридичних осіб, пов’язану з процедурою, підставами та правовими наслідками визнання недійсними рішень загальних зборів учасників». У зв’язку з цим пропонувалося внести відповідні зміни до багатьох статей ЦКУ та ГКУ, у т. ч. до ст. 258 ЦКУ.
Щодо внесення змін до ст. 258 ЦК у зазначеній пояснювальній записці до проєкту Закону про ТОВ/ТДВ передбачено, що «комплексне вирішення проблеми недійсності рішень загальних зборів з підстав процедурних порушень при їх прийнятті вимагає певного обмеження в часі ризику визнання такого рішення недійсним з тим, щоб гарантувати певну стабільність відносин як між учасниками товариства, так і між товариством та його контрагентами. Цього пропонується досягти шляхом доповнення ч. 2 ст. 258 ЦК України «Спеціальна позовна давність» додатковим п. 8, відповідно до якого до вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів застосовуватиметься скорочений строк позовної давності в один рік. При цьому враховано, що якщо порушення стосуються не процедурних питань, а змісту рішень, то передбачена проектом нікчемність таких положень, тобто відсутність юридичної сили в силу закону (а не в силу рішення суду, як у випадку оспорюваних положень) призводить до неможливості порушень будь-чиїх прав чи інтересів прийняттям таких положень». З наведеного вбачається, що хоча відповідні зміни і вносились на підставі Закону про ТОВ/ТДВ, який має обмежений предмет регулювання (щодо ТОВ та ТДВ), однак законодавець мав намір поширити відповідні зміни на всі юридичні особи (товариства)».
* Окрема думка судді О. Кібенко у справі №909/298/21.
Утім, попри різні позиції суддів самої колегії, враховуючи, що:
— зміни до ЦКУ внесено саме Законом про ТОВ/ТДВ;
— позовну давність щодо оскарження рішень АТ визначено окремо спеціальним законом;
— стаття 258 ЦКУ не містить тлумачення терміна «товариство», —
Верховний Суд дійшов висновку, що законодавець встановив такі строки позовної давності для вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів окремих юридичних осіб:
— один рік — для товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю;
— три місяці — для акціонерних товариств;
— три роки (загальна позовна давність) — для інших юросіб та громадських об’єднань, зокрема для творчих спілок як неприбуткових професійних об’єднань у формі громадських організацій.
Інша судова практика
Такі висновки Верховний Суд наводить уже не вперше. Зокрема, у постанові від 18.03.2020 у справі №904/686/19 Верховний Суд дійшов висновку, що «оскільки скорочений строк позовної давності щодо вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства, що встановлений п. 8 ч. 2 ст. 258 ЦК, не застосовується до вимог про визнання недійсним рішення інших юридичних осіб, у тому числі рішень власників фермерського господарства…. У такому разі, оскільки інше не передбачено законом, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки».
Як перевіряють, чи строк пропущено?
У коментованому нами судовому рішення суди звертали увагу члена творчої спілки на те, що з моменту, коли він став членом спілки, він має право ознайомлюватися з усіма документами творчої спілки, рішеннями загальних зборів та іншими документами, що прописано у статуті.
Звісно, суд у разі пропуску строку позовної давності неодмінно поцікавиться, чи були обставини, які б не надавали можливості дізнатися про рішення загальних зборів, чи були перешкоди у доступі до документів спілки (те саме стосується й всіх інших товариств, об’єднань тощо), інші причини. А за відсутності перешкод суд може поцікавитися, чому це все не було зроблено вчасно, що може вказувати й на небажання учасника юрособи цікавитись управлінськими рішеннями й іншими документами.
Суд, як правило, поновлює пропущені строки, якщо справді переконається, що пропущення строку відбулося саме за наявності поважних причин. Але, наскільки такі причин є поважними, суд вирішує самостійно та на власний розсуд у кожному конкретному випадку.
У будь-якому разі власнику-позивачу слід подбати про наявність достатніх документів та доказів, які б переконували, що строк пропущено не з його вини, а з інших причин.
Нормативна база
- ГКУ — Господарський кодекс України від 16.01.2003 №436-IV.
- ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 №435-IV.
- Закон №540 — Закон України від 30.03.2020 №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID‑19)».
- Закон про АТ — Закон України від 17.09.2008 №514-VI «Про акціонерні товариства» (чинний на момент виникнення оспорюваних правовідносин і прийняття коментованого рішення; з 01.01.2023 втратив чинність. — Прим. ред.).
- Закон про ТОВ/ТДВ — Закон України від 06.02.2018 №2275‑VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».