Відмова й оплата лікарняних суміснику: що каже закон?
Перш ніж прокоментувати роз’яснення ПФУ, нагадаємо норми законодавства, в яких ідеться про те, коли лікарняний оплачується і коли слід відмовити в його оплаті.
Умови надання допомоги з тимчасової непрацездатності зазначено у ст. 15 Закону №1105.
Унаочнимо інформацію ст. 15 Закону №1105 у зручній таблиці.
Таблиця
Умови надання допомоги з тимчасової непрацездатності
| № з/п |
Страховий випадок | Оплата за рахунок ПФУ |
| 1. | Тимчасова непрацездатність унаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві; тимчасова непрацездатність на період реабілітації внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві |
З шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення МСЕК інвалідності* |
| 2. | Догляд за хворою дитиною | З першого дня за період, протягом якого дитина за висновком лікаря потребує догляду, але не більш як за 14 календарних днів. Якщо дитина потребує стаціонарного лікування, виплачується з першого дня за весь час перебування застрахованої особи у стаціонарі разом із хворою дитиною |
| 3. | Догляд за хворим членом сім’ї | З першого дня, але не більш як за 3 к. д. У виняткових випадках, з урахуванням тяжкості хвороби члена сім’ї та побутових обставин, — не більш як за 7 календарних днів |
| 4. | Догляд за дитиною віком до трьох років або дитиною з інвалідністю віком до 18 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною | З першого дня за весь період захворювання |
| 5. | Догляд за дитиною віком до 14 років або за дитиною з інвалідністю віком до 18 років на весь період надання реабілітаційної допомоги, за наявності медичного висновку про необхідність стороннього догляду за дитиною | За весь період надання реабілітаційної допомоги, за наявності медичного висновку про необхідність стороннього догляду за дитиною (з урахуванням часу на проїзд до реабілітаційного закладу й у зворотному напрямку) |
| 6. | Карантин, установлений уповноваженими відповідно до закону органами | З першого дня за весь час відсутності на роботі з цієї причини |
| 7. | Перебування в закладі охорони здоров’я, на самоізоляції під медичним наглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію і ліквідацію її спалахів та епідемій | З шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності* |
| 8. | Тимчасове переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу, нижче оплачувану роботу | З першого дня за час такої роботи, але не більш як за два місяці |
| 9. | Надання реабілітаційної допомоги з протезування та ортезування у стаціонарних умовах у реабілітаційних закладах, реабілітаційних відділеннях, підрозділах закладів охорони здоров’я | З першого дня за весь період перебування у такому стаціонарі (з урахуванням часу на проїзд до реабілітаційного закладу, відділення, підрозділу й у зворотному напрямку) |
| 10. | Допомога по вагітності та пологах** | Виплачується за весь період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 календарних днів (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей — 70) після пологів |
| * Перші 5 днів тимчасової непрацездатності оплачуються коштом роботодавця, відповідно до Порядку №440. ** Зверніть увагу: правила й умови надання допомоги по вагітності та пологах врегульовано статтями 18 та 19 Закону №1105, а не статтею 15 Закону №1105. Також надання відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами врегульовано статтею 17 Закону про відпустки. |
||
Також наголосимо, що в ст. 22 Закону №1105 зазначається, що допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах застрахованим особам (у тому числі тим, які здійснюють підприємницьку чи іншу діяльність та одночасно працюють на умовах трудового договору) надається за основним місцем роботи (діяльності) або за місцем роботи за сумісництвом (наймом) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Про те, як розуміти це «або», ми розповіли в статті «Чи платити лікарняні сумісникам?» в «ДК» №7/2023.
У листі ПФУ від 16.01.2023 №1468-1025/Я-03/8-2800/23 зазначено, що у словосполученні «надається за основним місцем роботи (діяльності) або за місцем роботи за сумісництвом (наймом)» використано сполучник «або», який уживається на означення того, що з ряду перелічуваних предметів (явищ тощо) можливий тільки один!
У цьому самому листі фахівці ПФУ дійшли висновку:
«допомога по тимчасовій непрацездатності та допомога по вагітності та пологах призначається та надається застрахованим особам страхувальниками за основним місцем роботи (діяльності), і лише у разі нереалізації застрахованою особою права на таку допомогу вона надається за місцем роботи за сумісництвом (наймом)».
Таку саму «першочерговість» фахівці ПФУ зазначили в листі від 26.01.2023 №2748-2294/К-03/8-2800/23. Хоча в самому законі цього чітко не встановлено. Натомість у ньому визначено перелік, коли роботодавець може відмовити в оплаті листка непрацездатності.
Коли лікарняні не надаються
Згідно із ст. 16 Закону №1105 допомога по тимчасовій непрацездатності не надається:
1) у разі одержання застрахованою особою травми або її захворювання при вчиненні нею кримінального правопорушення;
2) у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров’ю з метою ухилення від роботи чи інших обов’язків або симуляції хвороби;
3) за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи;
4) за час примусового лікування, призначеного за судовим рішенням;
5) у разі тимчасової непрацездатності у зв’язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння або дій, пов’язаних із таким сп’янінням;
6) за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв’язку з навчанням;
7) за період тимчасової непрацездатності, зазначений у листку непрацездатності, визнаному необґрунтованим.
Як бачимо, нічого про оплату за основним місцем роботи в цьому переліку не сказано. Проте, позаяк фінансування щодо допомоги з тимчасової непрацездатності здійснює нині ПФУ, то саме він наділений функцією надавати роз’яснення, як застосовувати норми Закону №1105. Тому в першу чергу листки непрацездатності оплачуються все ж таки за основним місцем роботи. А що як не оплачуються?
Простій за основним місцем роботи та лікарняні за сумісництвом
Під час оголошення роботодавцем простою не з вини працівника відповідно до норм статті 113 КЗпП роботодавець зобов’язаний виплачувати заробітну плату з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за період перебування працівника у простої.
Абзацом четвертим пункту 3 розділу І Порядку №1066 визначено, що тимчасова непрацездатність особи відповідно до медичного висновку — це непрацездатність особи внаслідок захворювання, травми або інших причин (вагітність та пологи, карантин тощо), яка має тимчасовий зворотний характер під впливом лікування, реабілітації, інших заходів медичного характеру та триває до відновлення працездатності або до закінчення причин, які унеможливлюють виконання роботи.
І ось у листі від 22.02.2023 р. №2800-030401-8/9101 фахівці ПФУ зробили такий висновок:
«У зв’язку з тим, що під час простою відбувається зупинення роботи, яке унеможливлює виконання роботи працівником, у нього у разі хвороби або травми, тривалість якої збігається з часом простою, не настає стан тимчасової непрацездатності в цей період».
На нашу думку, такий висновок фахівців ПФУ, м’яко кажучи, дуже дивний.
Але треба подивитися, як він вплине на оплату часу працівника.
На думку фахівців ПФУ, з огляду на зазначене, застрахована особа в період перебування у простої, тобто в період зупинення, невиконання роботи, отримує компенсаційну виплату за невідпрацьований час у розмірі не нижче від двох третин тарифної ставки. У разі настання в застрахованої особи одного зі страхових випадків, згідно зі статтею 15 Закону №1105, в період перебування її у простої не з вини працівника втрати заробітної плати не відбувається, а тому здійснювати виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності як компенсацію втраченого заробітку немає підстав.
На думку автора, висновок фахівців ПФУ не відповідає нормам законодавства, адже у статті 16 Закону №1105 немає такої підстави відмови в оплати лікарняних, як простій. Так, у листі посилаються на частину першу ст. 15 Закону №1105 і згадують, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається як компенсація втрати заробітної плати (доходу), але ж, на думку автора, не слід забувати й про ст. 16 Закону №1105. Але це ще не все.
Недарма в примітках до нашої таблиці згадано, що надання допомоги по вагітності та пологах та відпустка по вагітності врегульовані іншими нормами, ніж надання допомоги з тимчасової втрати працездатності.
Фахівці ПФУ в листі від 22.02.2023 №2800-030401-8/9101 відокремили ці дві підстави, згадали про ст. 18 та 19 Закону №1105 та про ст. 17 Закону про відпустки і зробили висновок, що страхувальник на підставі виданого листка непрацездатності з причиною непрацездатності «Вагітність та пологи» зобов’язаний надати працівниці відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами й особисто або через уповноважених ним осіб призначити допомогу по вагітності та пологах за період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати на загальних підставах.
І в листі ПФУ від 22.02.2023 №2800-030401-8/9174 згадано про працівників-сумісників і також про простій.
Згадали про першочерговість реалізації права на лікарняні за основним місцем, і лише у разі нереалізації права — лікарняні надають за сумісництвом. Документальним підтвердженням нереалізації права застрахованої особи на страхову виплату в зв’язку з тимчасовою втратою працездатності буде вмотивоване рішення страхувальника або уповноважених ним осіб про відмову в призначенні страхової виплати.
І далі працівники ПФУ зазначають, що не передбачено інших варіантів дій страхувальника (крім вмотивованого рішення про відмову в призначенні страхової виплати) за основним місцем роботи працівника при розгляді питання призначення або відмови у призначенні страхової виплати за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності. Ми вже писали про це у згаданій статті в «ДК» №7/2023.
Та, на думку Пенсійного фонду України, страхувальник за місцем роботи за сумісництвом працівника для реалізації права застрахованої особи на страхову виплату в зв’язку з тимчасовою втратою працездатності може керуватися інформацією з основного місця роботи працівника про припинення діяльності страхувальника, оголошення простою, призупинення дії трудового договору, що підтверджується відповідними копіями наказів роботодавця за основним місцем роботи працівника.
Отже, якщо працівникові за основним місцем роботи встановлено простій чи з працівником призупинено дію трудового договору, аби він хоча б за сумісництвом мав право на оплату лікарняних, то він має право надати роботодавцю за сумісництвом копії відповідних наказів роботодавця з основного місця роботи.
Перші 5 днів лікарняних за сумісництвом
У примітках до нашої таблиці на початку статті ми зазначили, що коли йдеться про перші 5 днів тимчасової непрацездатності, то слід керуватися нормами Порядку №440.
Позаяк про оплату перших 5 днів хвороби й умови її виплати зазначено в абз. 2 ч. 2 ст. 15 Закону №1105, а умови для виплати саме допомоги (не перших 5 днів!) по тимчасовій непрацездатності згадано в абз. 1 ч. 2 ст. 15 Закону №1105, то оплата перших 5 днів тимчасової непрацездатності і допомога по тимчасовій непрацездатності — це різні виплати, а не одне і те саме. Хоча для спрощення ми часто і те, й інше називаємо одним словом «лікарняні».
Пунктом 2 Порядку визначено, що оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності здійснюється за основним місцем роботи застрахованої особи та за місцем роботи за сумісництвом у формі матеріального забезпечення, що повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу). Тут ключовим є сполучник «та».
Отже, перші 5 днів тимчасової непрацездатності оплачуємо в тому числі і за сумісництвом. Саме такого висновку доходить Мінсоцполітики у листі від 15.02.2023 №494/0/290-23/54.
Висновки
Роз’яснення у коментованих листах ПФУ цікаві, але й досі є питання щодо того, наскільки вони відповідають нормам чинного законодавства.
Наприклад, як ПФУ дізнається, що у працівника був за основним місцем роботи простій, якщо така інформація ніде для користування контролюючими органами не подається і не зазначається? Як підтвердити право на отримання фінансування роботодавцю за сумісництвом? На думку автора, роботодавцям слід бути готовими, що на практиці ПФУ відмовлятиме в оплаті таких лікарняних.
Пам’ятайте!
У разі порушення порядку використання страхових коштів роботодавці відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.
За несвоєчасне повернення або повернення не в повному обсязі страхових коштів на страхувальників та інших отримувачів коштів Фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів.
Одночасно на суми несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів і штрафних санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Тому, навіть якщо ПФУ затвердить заявку-розрахунок за час простою, не факт, що під час перевірки потім фахівці Фонду не вирішать, що оплата була зроблена всупереч закону. Отже, тим, хто скористається вищенаведеним роз’ясненням щодо допомоги з тимчасової непрацездатності та простою, варто зберегти зазначений лист ПФУ і бути готовими до захисту під час перевірки.
Нормативна база
- КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 №322-VIII.
- Закон №1105 — Закон України від 23.09.1999 №1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування».
- Закон про відпустки — Закон України від 15.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки».
- Порядок №440 — Порядок оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця, затверджений постановою КМУ від 26.06.2015 №440.