Спочатку нагадаємо базові правила. Які працюють і нині, під час війни. Так-так, війна війною, а професійна освіта залишається дуже важливим чинником. Мало того, саме під час війни більшість роботодавців змушена оновлювати свої кадри або ж «вирощувати» високоякісних фахівців у своєму трудовому колективі на заміну тим, що мігрували чи були мобілізовані.
У статті 1 Закону №4312 дано визначення професійного навчання працівників. Воно містить:
1) первинну професійну підготовку;
2) перепідготовку;
3) підвищення кваліфікації працівників відповідно до потреб виробництва.
Для організації та проведення навчання працівників роботодавець навіть може утворити окремий підрозділ з питань професійного навчання працівників або покласти функції з організації такого навчання на відповідних фахівців.
Професійне навчання здійснюється безпосередньо у роботодавця та на договірній основі у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, на підприємствах, в установах або організаціях (ст. 6 Закону №4312).
Також у нормах законодавства окреслено форми навчання, а саме:
1) денна;
2) вечірня (змінна);
3) очно-заочна;
4) дистанційна;
5) екстернатна форма, з відривом і без відриву від виробництва
6) за індивідуальними навчальними планами.
Професійне навчання працівників за робітничими професіями забезпечується шляхом:
1) курсового навчання, що передбачає формування навчальних груп і здійснюється в навчальних класах (лабораторіях);
2) індивідуального навчання, що передбачає навчання на робочому місці під керівництвом кваліфікованих робітників — інструкторів виробничого навчання.
Професійне навчання працівників буває формальним та неформальним.
Неформальне професійне навчання
Неформальне професійне навчання працівників — не регламентоване місцем набуття, строком та формою навчання. Здійснюється за згодою працівників безпосередньо у роботодавця згідно з рішенням роботодавця його коштом з урахуванням потреб власної господарської чи іншої діяльності (ст. 6 Закону №4312).
Згідно з п. 2.1 Положення №127/151 за результатами неформального навчання видається довідка, в якій зазначаються:
— професія (спеціальність);
— кваліфікація, за якою здійснювалося навчання;
— напрям підвищення кваліфікації;
— строки навчання.
Результати неформального навчання за робітничими професіями підтверджуються згідно з Порядком №340.
Залежно від результатів неформального навчання робітникові можуть видаватися різні документи-підтвердження про проходження навчання (див. таблицю 1).
Таблиця 1
Документи, що підтверджують/не підтверджують результати неформального навчання*
| № з/п |
Документ | Умови |
| 1. | Свідоцтво про присвоєння (підвищення) робітничої кваліфікації за результатами неформального професійного навчання | Підтвердження кваліфікації |
| 2. | Сертифікат оцінювання результатів неформального професійного навчання | Рівень професійних знань, умінь та навичок, достатніх для виконання окремих видів робіт за професією; видає суб’єкт підтвердження на підставі рішення комісії |
| 3. | Рекомендації щодо продовження навчання | Кваліфікацію не підтверджено |
| * Перелік робітничих професій, за якими здійснюється підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями, затверджено наказом Мінсоцполітики від 23.12.2013 №886. | ||
Формальне навчання
Формальне професійне навчання здійснюється відповідно до вимог стандартів професійної (професійно-технічної) освіти, типових навчальних планів і програм, освітніх програм, стандартів вищої освіти у закладі освіти або безпосередньо у роботодавця (п. 2.1 Порядку №127/151).
Формальне навчання працівників робітничих професій включає:
— первинну професійну підготовку;
— перепідготовку;
— підвищення кваліфікації.
Може здійснюватися безпосередньо у роботодавця або організовуватися на договірних умовах у професійно-технічних навчальних закладах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Формальне професійне навчання працівників, які за класифікацією професій належать до категорій керівників, професіоналів і фахівців, включає:
— перепідготовку;
— стажування;
— спеціалізацію;
— підвищення кваліфікації.
Спеціалізація фахівців, професіоналів, керівників
Спеціалізація схожа з перепідготовкою, але є різниця. Відповідні записи про спеціалізацію вносять до трудової книжки працівника, чого не роблять при перепідготовці.
Спеціалізація здійснюється шляхом формального навчання на договірних умовах у закладах вищої освіти, закладах післядипломної освіти. Навчальні плани та програми спеціалізації розробляються та затверджуються закладами вищої освіти та закладами післядипломної освіти за погодженням із відповідними об’єднаннями організацій роботодавців.
Може організовуватися на договірних умовах у вищих навчальних закладах.
За результатами формального професійного навчання працівникові видається документ про освіту встановленого зразка.
Тож, сподіваюся, більше не плутатимемо в повсякденному вжитку такі поняття, як перепідготовка та підвищення кваліфікації або спеціалізація та стажування, бо це все ж таки різні речі, про що йтиметься далі.
Перепідготовка фахівців, професіоналів, керівників
Перепідготовка здійснюється шляхом формального навчання на договірних умовах у закладах вищої освіти, закладах післядипломної освіти.
Навчальні плани та програми перепідготовки розробляються і затверджуються закладами вищої освіти та закладами післядипломної освіти за погодженням із відповідними об’єднаннями організацій роботодавців.
Перепідготовку організовують з метою отримання іншої спеціальності на основі здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня, освітнього ступеня та практичного досвіду (п. 2.6 Порядку №127/151).
Стажування фахівців, професіоналів, керівників
Стажування може здійснюватися шляхом формального або неформального навчання у закладах освіти, на підприємствах, в організаціях, установах або безпосередньо у роботодавця. Проводиться за індивідуальним планом, який затверджується роботодавцем, що скеровує працівника на стажування.
Періодичність стажування встановлюється залежно від виробничої потреби, але не рідше ніж один раз на п’ять років, а тривалість стажування становить не більше ніж 10 місяців і визначається залежно від мети та виробничої потреби.
Підвищення кваліфікації фахівців, професіоналів, керівників
Підвищення кваліфікації буває довгостроковим та короткостроковим. Також є мінімуми щодо підвищення кваліфікації, а саме: періодичність підвищення кваліфікації встановлюється залежно від виробничої потреби, але не рідше ніж один раз на п’ять років. Різницю між короткостроковим і довгостроковим підвищенням кваліфікації дивіться в таблицях 2 та 3 відповідно.
Таблиця 2
Короткострокове підвищення кваліфікації
| № з/п |
Показник | Опис |
| 1. | Мета | Поглиблене вивчення певного напряму діяльності, зокрема в разі: 1) модернізації; 2) перепрофілювання роботодавця; 3) структурної перебудови роботодавця; 4) значних змін у нормативно-правовій базі, що регулює діяльність з питань економіки, ділового мовлення тощо |
| 2. | Тривалість | Встановлюється роботодавцем залежно від мети та змісту навчальної програми, але не більше ніж 72 години |
| 3. | Розроблення та затвердження програм навчання | Навчально-програмна документація розробляється та затверджується роботодавцем. У разі організації навчання на договірних умовах програма затверджується закладом освіти, який здійснює процес навчання, та погоджується із замовником |
| 4. | Перебіг навчання | Може здійснюватися шляхом формального або неформального навчання у закладах освіти, на підприємствах, в організаціях, установах або безпосередньо у роботодавця |
Таблиця 3
Довгострокове підвищення кваліфікації
| № з/п |
Показник | Опис |
| 1. | Мета | 1) передбачає опанування працівниками комплексу знань, умінь та навичок, що сприяють якісному виконанню ними своїх безпосередніх обов’язків; 2) розширення зони компетенції за наявним чи новим місцем роботи; 3) вивчення нормативно-правових актів з питань, що є в компетенції роботодавця чи його підрозділу, насамперед з питань: — охорони праці; — сучасних технологій виробництва та обладнання; — передових методів організації праці; — досвіду роботи найкращих вітчизняних та зарубіжних роботодавців тощо |
| 2. | Тривалість | від 72 до 500 годин |
| 3. | Розроблення та затвердження програм навчання | Навчальні плани та програми довгострокового підвищення кваліфікації розробляються і затверджуються закладами вищої освіти та закладами післядипломної освіти за погодженням із відповідними об’єднаннями організацій роботодавців |
| 4. | Перебіг навчання | Здійснюється шляхом формального навчання на договірних умовах у закладах вищої освіти, закладах післядипломної освіти |
Первинна професійна підготовка робітників
Первинна професійна підготовка робітників на виробництві здійснюється з числа осіб, які зараховані на роботу до роботодавця учнями.
Відповідно до п. 2.3 Порядку №127/151, первинна професійна підготовка робітників — це професійно-технічне навчання осіб, які раніше не мали робітничої професії, що забезпечує рівень професійної кваліфікації, необхідний для продуктивної професійної діяльності.
Первинна професійна підготовка здійснюється за робочими навчальними планами та програмами, що розробляються і затверджуються роботодавцем на основі типових навчальних планів і програм.
Підготовка робітників із числа жінок або неповнолітніх громадян здійснюється лише за професіями, а також для робіт, на яких дозволяється використання їхньої праці.
Перед скеруванням на навчання
Особи, які скеровуються на навчання, повинні бути попередньо ознайомлені з певною інформацією, а саме:
1) з вимогами до роботи за професією;
2) з умовами та оплатою праці;
3) з правилами внутрішнього трудового розпорядку й охорони праці;
4) з санітарними нормами та правилами;
5) з виробничими інструкціями;
6) з можливістю подальшого підвищення кваліфікації і професійного зростання.
Термін підготовки визначається навчальними планами та навчальними програмами і не повинен перевищувати 1 року.
Професійна підготовка робітників на виробництві може здійснюватися у два способи: шляхом курсового або індивідуального навчання.
Після завершення первинної професійної підготовки робітникам, які успішно пройшли кваліфікаційну атестацію, присвоюється кваліфікація «кваліфікований робітник» з набутої професії відповідного розряду (класу, категорії, групи) та видається свідоцтво про присвоєння (підвищення) робітничої кваліфікації.
Перепідготовка робітників
Про перепідготовку робітників зазначається в п. 2.4 Порядку №127/151.
Перепідготовка — це професійне (професійно-технічне) навчання, спрямоване на оволодіння іншою професією робітниками, які здобули первинну професійну підготовку.
Перепідготовка може провадитися шляхом курсового та індивідуального навчання.
Якщо робітник має вищу освіту, для нього немає жодних послаблень під час опанування робітничої професії, він має пройти навчання на загальних підставах.
Перепідготовка здійснюється:
1) за потреби змінити професію у зв’язку з відсутністю роботи, що відповідає професії робітника, або втратою здатності виконувати роботу за попередньою професією;
2) для навчання робітників, що вивільнюються у зв’язку з перепрофілюванням, реорганізацією роботодавця тощо;
3) для розширення їхнього професійного профілю, підготовки до роботи в умовах колективної форми організації праці.
Підвищення кваліфікації робітників
Підвищення кваліфікації робітників — це професійне (професійно-технічне) навчання робітників, що дає змогу розширювати і поглиблювати раніше здобуті знання, уміння та навички на рівні вимог виробництва чи сфери послуг.
На виробничо-технічних курсах, курсах цільового призначення відбувається підвищення кваліфікації робітників (не індивідуально).
Тривалість навчання на виробничо-технічних курсах визначається навчальними планами та програмами і не має перевищувати 1 року. На курсах цільового призначення тривалість встановлюється обсягом не менше ніж 8 навчальних годин.
Періодичність навчання робітників на курсах підвищення кваліфікації встановлюється, як правило, не рідше ніж один раз на 5 років.
Навчання на курсах цільового призначення закінчується підсумковим заняттям, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами, і після закінчення курсу видається посвідчення.
Гарантії працівникам
У ст. 122 КЗпП зазначається: при скеруванні працівників для підвищення кваліфікації з відривом від виробництва за ними зберігається місце роботи (посада) і провадяться виплати, передбачені законодавством. Докладніше про виплати, передбачені законодавством, пояснюється в Положенні №695. Державні мінімальні гарантії працівникам див. у таблиці 4.
Таблиця 4
Державні мінімальні гарантії працівникові, скерованому на підвищення кваліфікації з відривом від виробництва
| № з/п |
Гарантія | Опис |
| 1. | Середня зарплата* | Зберігається за основним місцем роботи (на відміну від відряджень, із денним заробітком не порівнюється) |
| 2. | Проїзд* | Оплачується вартість проїзду працівника до місця навчання і назад (за основним місцем роботи) |
| 3. | Проживання | Працівники забезпечуються гуртожитком готельного типу. У разі відсутності гуртожитку відшкодування витрат, пов’язаних із наймом житлового приміщення, провадиться в порядку, встановленому законодавством для службових відряджень (за основним місцем роботи) |
| 4. | Добові* | Виплата добових за кожен день перебування в дорозі у розмірі, встановленому законодавством для службових відряджень. Іногороднім працівникам протягом першого місяця навчання добові виплачуються в розмірі, встановленому законодавством для службових відряджень, а в наступні місяці до закінчення терміну навчання тим, хто одержує з/п у розмірі менше 6 н. м. д. г., виплачується стипендія в розмірі 20% добових |
| * Пунктом 1 Постанови №695 передбачено збереження середньої заробітної плати, оплати вартості проїзду працівника до місця навчання і назад, виплати добових за кожен день перебування в дорозі. Надання іншого дня відпочинку за навчання у вихідний день чинним законодавством не передбачено (лист Мінсоцполітики від 29.06.2016 №813/13/84-16). | ||
Навчання під час війни: що треба знати!
Роботодавцям: компенсаторні механізми підвищення кваліфікації безробітних із числа ВПО
У п. 3 статті 24-1 Закону про зайнятість зазначається, що компенсуються витрати роботодавця, який працевлаштовує зареєстрованих безробітних з числа внутрішньо переміщених осіб строком не менше ніж на дванадцять календарних місяців, на перепідготовку та підвищення кваліфікації таких осіб.
Заходи зі сприяння зайнятості можуть вживатися окремо або одночасно стосовно кожної внутрішньо переміщеної особи.
Роботодавець, який за скеруванням центру зайнятості працевлаштовує безробітного з числа внутрішньо переміщених осіб строком не менш ніж на 12 місяців, має право отримати компенсацію витрат на перепідготовку та підвищення кваліфікації. Сума компенсації встановлюється в межах вартості навчання, але не може перевищувати десятикратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на дату здійснення роботодавцем такої оплати (п. 21 Порядку №696).
Щоб отримати компенсацію, роботодавець протягом п’яти робочих днів після закінчення навчання працівника (але не пізніше ніж через дванадцять місяців з дня його працевлаштування) звертається до центру зайнятості, що скерував на працевлаштування зазначену особу, із заявою довільної форми про компенсацію витрат за її навчання.
До заяви додає засвідчені в установленому порядку копії трудового договору між ним і працівником або розпорядчого акта про прийняття на роботу, договору роботодавця із закладом освіти, платіжних документів, які підтверджують сплату роботодавцем вартості навчання працівника, та документа працівника про освіту державного зразка, що підтверджує факт навчання, відомості про розрахунковий рахунок роботодавця для перерахування коштів з відшкодування за навчання із зазначенням прізвища, імені та по батькові працівника.
Дистанційне навчання працівників
У Положенні про дистанційне навчання визначено, що воно застосовується як для підготовки/перепідготовки, так і для підвищення кваліфікації працівників. І хоча це Положення не створено спеціально для застосування під час карантину або воєнного стану, воно дуже допомагає отримати освіту саме тепер.
Але працівник, який навчається дистанційно:
— не здійснює поїздок до місця навчання;
— не перебуває в дорозі;
— не здійснює витрат на проживання у зв’язку з переїздом на навчання.
Отже, на думку фахівців Мінекономіки, яка зазначається в листі від 18.06.2020 №3511-06/37744-09 (див. «ДК» №39/2020), не може здійснюватися відшкодування таких витрат:
— на вартість проїзду;
— добових;
— витрат, пов’язаних із наймом житлового приміщення.
І якщо працівник при дистанційній формі навчання не увільняється від виконання своїх трудових обов’язків та продовжує працювати, йому треба нараховувати та виплачувати заробітну плату за відпрацьований час.
Нормативна база
- КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 №322-VIII.
- Закон про зайнятість — Закон України від 05.07.2012 №5067-VI «Про зайнятість населення».
- Закон №4312 — Закон України від 12.01.2012 №4312-VI «Про професійний розвиток працівників».
- Перелік №886 — Перелік робітничих професій, за якими здійснюється підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями, затверджений наказом Мінсоцполітики від 23.12.2013 №886.
- Положення №127/151 — Положення про професійне навчання працівників на виробництві, затверджене наказом Мінпраці та МОН від 26.03.2001 №127/151.
- Положення про дистанційне навчання — Положення про дистанційне навчання, затверджене наказом МОН від 25.04.2013 №466.
- Порядок №340 — Порядок підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями, затверджений постановою КМУ від 15.05.2013 №340.
- Порядок №696 — Порядок здійснення заходів сприяння зайнятості, повернення коштів, спрямованих на фінансування таких заходів, у разі порушення гарантій зайнятості для внутрішньо переміщених осіб, затверджений постановою КМУ від 08.09.2015 №696.
- Постанова №695 — Постанова КМУ від 28.06.1997 №695 «Про гарантії і компенсації для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва».