7 травня набрав чинності Закон про дерадянізацію1, офіційне опублікування якого у газеті «Голос України» відбулося попереднього дня, 6 травня 2022 року. Зокрема, цей закон вніс зміни до КЗпП. Вони не стали кардинальними щодо прав та обов’язків сторін трудових відносин, проте є важливими для нашої країни.
1 З текстом закону можна ознайомитись у базі «Законодавство України» на сайті Верховної Ради.
Зміна термінології
Перше, що привертає до себе увагу, це заміна двох раніше ключових термінів.
Так, «трудящі» стали «працівниками». А «власники та уповноважені ними органи» — «роботодавцями».
Власне, терміном «трудящі» ми й так уже давно не користуємося, навіть у самому КЗпП термін «працівник» згадується набагато частіше, тож ця заміна пройде без проблем. А заміну довшого «власники та уповноважені ними органи» на коротке «роботодавець» і взагалі можна лише вітати.
Проте, як і раніше, КЗпП не дає визначень, що ці терміни, власне, означають!
Утім, у статті 21 КЗпП згадуються два типи роботодавця: «просто» роботодавець і роботодавець — фізична особа. З чого можна зробити висновок, що, як і раніше, «просто» роботодавець — це юрособа або ФОП, а роботодавцем — фізичною особою є пересічний громадянин, який вирішив найняти собі працівника, наприклад водія або прибиральницю.
Далі: «народне господарство» замінили на «економіку України».
Але заміна термінів відбулася не лише з метою декомунізації: подекуди це робилося заради приведення КЗпП у відповідність до чинного законодавства. Наприклад, термін «навчальні заклади» у тексті замінили на «заклади освіти».
Звільнення без «громадського» стягнення
Ще одна застаріла норма міститься у статті 40 КЗпП — так-так, саме щодо звільнення працівника з ініціативи роботодавця.
Там і досі зберігалася згадка про «громадське» стягнення або заходи «громадського» впливу. Застосування якого, нарівні з дисциплінарним стягненням, могло бути підставою для звільнення за порушення трудової дисципліни. Або бути підставою для звільнення працівника нарівні зі судовим рішенням про дрібну крадіжку. Проте, що це таке і як застосовується, КЗпП не пояснює.
Тим, хто не жив за радянських часів, нагадую про ст. 9 Закону СРСР від 17.06.1983 р. №9500-X «Про трудові колективи і підвищення їх ролі в управлінні підприємствами, установами, організаціями», за якою саме трудовий колектив підприємства міг застосувати щодо його членів — порушників трудової дисципліни заходи громадського стягнення/впливу (товариське зауваження, громадську догану). А ще там були і товариські суди, так.
Ви, можливо, здивуєтесь, але ці норми застосовувалися і досі. Наприклад, громадське стягнення як підстава для звільнення розглядалося Верховним Судом у постанові від 07.05.2020 р. у справі №333/1839/19.
Проте час цих норм минув. Тож трудовий колектив наразі не вирішуватиме, кого звільняти за порушення трудової дисципліни, а кого — ні. Це ініціатива виключно роботодавця. Це ще раз підкреслює оновлена редакція частини другої статті 140 КЗпП.
До речі, «громадськість» зникла і в статті 62 КЗпП («громадське лихо», загроза псування або загибелі «громадського» майна) як підстава для надурочних робіт. Ні, загроза псування/загибелі майна, як і раніше, може бути підставою для призначення надурочних робіт, але вже без конкретизації, чиє це майно.
Праця без «передового» досвіду та «прогресивних» технологій
Ще один відверто радянський термін у КЗпП — це «передовий» досвід, наявний у працівника. Часи передовиків теж уже давно закінчилися. Тому згадки про навички, досвід, трудові якості працівників у КЗпП залишили, а про «передове» — забрали (приклад — частина четверта статті 85).
Забрали згадку й про «прогресивні» технології, які має застосовувати роботодавець заради безпеки та комфорту праці працівників. Їх замінили на «сучасні» (щоправда, без наведення критеріїв сучасності).
Перше робоче місце
Тепер КЗпП зазначатиме, що робоче місце студент може знайти за заявкою майбутнього роботодавця не лише після навчання у державному закладі освіти.
Тобто подавати заявки з пропозицією роботи для майбутнього випускника цілком легально можна буде і, наприклад, до приватних закладів професійної або вищої освіти. А держава виступатиме гарантом (принаймні за ст. 5-1 КЗпП) того, що заявник дотримається своїх обіцянок і надасть робоче місце такому випускникові.
Утім, працевлаштування випускників державних навчальних закладів, потреба в яких раніше була заявлена підприємствами, установами, організаціями, залишається. Їм надається робота за фахом на період не менше ніж три роки у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Але профспілки не застаріли, а тому залишаються!
Норми щодо діяльності профспілок з КЗпП не забрали. Тож установлені для них гарантії, наведені у статті 248, залишаються.
Залишаються й інші права працівників впливати на роботодавця. Так, із КЗпП не забрали згадку про трудовий колектив (інша річ, що його повноваження мають бути визначені законодавством). Зберігатиметься й колективний договір, який укладають між собою роботодавець та працівники. А ще в КЗпП залишиться термін «бригада», а також положення про взаємну відповідальність роботодавця і бригад (стаття 252-8).
Замість висновків
Уже тепер очевидно, що насправді трудової реформи внаслідок цих змін не відбулося, та й не ставилося за мету. Проте зміна термінології та скасування радянського підходу до трудового права зумовить зміни не лише в КЗпП, а й у підзаконних нормативних актах. Які КМУ та відповідні міністерства повинні будуть теж модернізувати найближчим часом (про що говорять норми п. 3 Перехідних положень коментованого закону).
Але реформа в нас ще буде. Адже КМУ доручили протягом року з дати набрання чинності Законом про дерадянізацію (а він, ще раз нагадаємо, діє з 07.05.2022 р.) розробити та внести на розгляд до ВРУ черговий проєкт Трудового кодексу. Проте яким він буде, побачимо вже наступного року!
Нормативна база
- КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 р. №322-VIII.
- Закон про дерадянізацію — Закон України від 21.04.2022 р. №2215-ІХ «Про дерадянізацію законодавства України».