Підприємство має багато техніки, тож у нього накопичується велика кількість відпрацьованих олив, мастил та їх сумішей. Чи потрібно під час їх продажу на утилізацію сплачувати акцизний податок та як поводитись з відходами? Розгляньмо, що відповіли податківці в IПК ДПСУ від 14.07.2021 р. №2755/IПК/99-00-09-03-02-06 (див. «ДК» №40/2021).
Податківці у коментованій IПК зазначили, що до звернення товариства не прикріплено жодних первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Відповідно надати ґрунтовну відповідь на запитання неможливо. Але вони розповіли і про акциз, і про поводження з відходами, якими є відпрацьовані нафтопродукти.
Щодо акцизу
Щоб відповісти на запитання, чи є відпрацьовані нафтопродукти підакцизним товаром, слід переглянути ст. 215 ПКУ. У ній перелічено підакцизні товари разом з їх кодами згідно з УКТ ЗЕД. За пальне «відповідає» пп. 215.3.4 ПКУ.
Пальне — це нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у пп. 215.3.4 ПКУ (визначення пального див. у пп. 14.1.141-1 ПКУ).
Чи належать відпрацьовані оливи та мастила до пального? Вони є нафтопродуктами або можуть ховатися за формулюванням «інші товари, зазначені у пп. 215.3.4 ПКУ». Але цього недостатньо. Потрібно, щоб вони мали такий код УКТ ЗЕД, який міститься у пп. 215.3.4 ПКУ.
Переглядаємо перелік підакцизного пального у пп. 215.3.4 ПКУ і бачимо там суміші ароматичних вуглеводнів, легкі, середні і важкі дистиляти, паливо пічне побутове, інші хімічні речовини, до яких не можна віднести відпрацьовані оливи та мастила. Отже, на перший погляд, відпрацьовані оливи та мастила не згадані у пп. 215.3.4 ПКУ.
Проте податківці дають обережну відповідь і кажуть, що для відпрацьованих нафтопродуктів треба визначити їх код згідно з УКТ ЗЕД і вже на підставі того, чи є цей код у пп. 215.3.4 ПКУ, робити висновки про те, чи є цей товар підакцизним. У деяких випадках закон покладає обов'язок визначення коду УКТ ЗЕД на самого суб'єкта господарювання. Наприклад, відповідно до ст. 69 МКУ обов'язок визначити код товару згідно з УКТЗЕД покладається на декларанта. Але якщо сам СГ не спроможний цього зробити, то він може замовити відповідну послугу у Торгово-промислової палати України. Але відповідати буде однаково СГ, адже висновок ТПП — це лише рекомендація.
Тож у цьому разі СГ доцільно буде замовити послугу з визначення коду УКТ ЗЕД для ПММ, які утворюються внаслідок роботи автомобілів та сільгосптехніки, і вже на підставі отриманої інформації визначити, чи є цей код у пп. 215.3.4 ПКУ.
Якщо ні, то відпрацьовані ПММ не будуть підакцизними товарами і для їх продажу не потрібно буде реєструватися платником акцизного податку.
Щодо поводження з відходами
Як відомо, відпрацьовані ПММ потребують особливого поводження, адже це небезпечні відходи, які забруднюють довкілля. У коментованій IПК податківці докладно пояснюють, як і кому слід продавати відпрацьовані ПММ. А саме: самостійно здійснювати збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізацію та/або знешкодження відпрацьованих мастил (олив) СГ може лише за наявності ліцензії на право провадження господарської діяльності у сфері поводження з небезпечними відходами. Якщо такої ліцензії СГ не має, то він повинен здавати такі відходи переробникам, які мають відповідну ліцензію.
Юлія ЄГОРОВА, «Дебет-Кредит»