ВС вважає, що контроль за дотриманням попередніми контрагентами постачальника правил оподаткування та з'ясування джерела походження товару для доказів реальності госпоперацій не є обов'язком перевізника.
Iнформацію про товар покупець може дізнатися у продавця. Своєю чергою, продавець зобов'язаний надати покупцеві необхідну та достовірну інформацію про товар, що пропонується до продажу. Iнформація має відповідати вимогам закону та правилам роздрібної торгівлі щодо її змісту і способів надання.
Покупець має право до укладання договору купівлі-продажу оглянути товар, вимагати перевірки в його присутності властивостей товару або демонстрації користування товаром, якщо це не унеможливлено характером товару і не суперечить правилам роздрібної торгівлі.
Відповідні вимоги прописані у ч. 1, 2 ст. 700 ЦКУ.
Але між продавцем і покупцем часто виникає «посередник» — перевізник таких товарів із пункту А до пункту Б. I про нього в цих вимогах не зазначено нічого! Але певним чином і він стає джерелом інформації про товар. Адже перевезення товарів передбачає і перевезення супровідних документів!
1 Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2021 р. у справі №320/6538/19.
Про яку інформацію йдеться?
Як правило, сторони самостійно визначають комплект документів, які супроводжують прийняття-передання товару. Переважно це стосується інформації про основні властивості товарів, їх сертифікацію, номінальну кількість (масу, об'єм тощо), дані про ціну (тариф), умови та правила придбання товарів, дату виготовлення, про умови зберігання та термін придатності (служби), гарантійні зобов'язання виробника (виконавця), правила та умови ефективного і безпечного використання товарів, також інформації про виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.
I наведена вище інформація має бути надана і споживачеві відповідно до ст. 15 Закону про захист прав споживачів.
Загалом необхідний обсяг інформації, як правило, пов'язаний із тим видом товару, який є предметом договору постачання.
Але, як не дивно, саме інформація про виробника, виконавця, продавця несподівано цікавить у контексті походження товару, що, на думку податкових органів, може свідчити про фіктивність господарських операцій (причому за всім ланцюгом постачання).
I в цьому випадку йдеться про послуги з перевезення, а не про постачання товару.
Перевізник має контролювати своїх контрагентів — ДПС
На підставі наказу ГУ ДПС області від 05.07.2019 р. було проведено документальну планову виїзну перевірку фізособи-підприємця з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за період діяльності з 01.01.2017 р. до 31.12.2018 р., про що складено акт.
Чим займався ФОП у коментованій справі
Основні КВЕДи ФОПа — це, зокрема:
— 49.31 Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення (основний);
— 49.39 Iнший пасажирський наземний транспорт, н. в. і. у.;
— 49.41 Вантажний автомобільний транспорт;
— 52.29 Iнша допоміжна діяльність у сфері транспорту;
— 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів.
При цьому фізособа-підприємець має ліцензію на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. Строк дії ліцензії — необмежений.
Унаслідок перевірки ФОПу винесено податкові повідомлення-рішення з ПДФО та ПДВ майже на 4 млн грн разом зі штрафними санкціями за фактом завищення витрат, пов'язаних зі здійсненням підприємницької діяльності за господарськими операціями ФОПа з придбання послуг перевезення у контрагентів юросіб, у т. ч. й у компаній-перевізників. На думку контролерів, такі операції не мали реального товарного характеру з підстав відсутності у зазначених контрагентів достатніх трудових ресурсів та основних засобів, зокрема транспортних, для надання відповідних послуг ФОПу.
Але це ще не все — у своїх висновках контролюючий орган вважає, що, спираючись на позиціювання контрагентів позивача — юросіб, які виписали на адресу ФОПа документацію щодо придбання послуг за ланцюгом постачання, як учасників тіньового сектору економіки, такі товари фактично не придбавалися ані ФОПом, ані його контрагентами-постачальниками та замовниками послуг перевезення у період з 01.01.2017 р. до 31.12.2018 р.
Адже ФОП на надав контролерам документів, що підтверджують факт придбання ним товару як у безпосередніх контрагентів, так і його контрагентів за ланцюгом постачання, на яких контролери побачили підміну номенклатури товару.
Отже, під час перевірки виникли сумніви не лише щодо послуг перевезення, а й щодо самого товару та інформації про джерело його походження, що, на думку контролерів, є обов'язком ФОПа (як платника податків та учасника ланцюга постачання товару) з контролю за дотриманням попередніми контрагентами постачальника правил оподаткування.
Первинні документи, що їх складав ФОП, не вказують на фіктивність
Ні суд першої, ні апеляційної інстанції не підтримали таких фіскальних вимог з боку ГУ ДПС області з огляду на такі докази та факти:
Думка суду першої інстанції
...наявність порушень податкового законодавства зі сторони контрагентів (несплата податків, притягнення до відповідальності) не може бути безумовною підставою для визначення податкових зобов'язань позивачу, оскільки позивач не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства своїми контрагентами. Жодна норма законодавства не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку.
Рішення Київського окружного адмінсуду від 11.01.2021 р. у справі №320/6538/19
1) між ФОПом та замовниками укладено однотипні договори про надання послуг перевезення та акти здачі-приймання робіт (надання послуг);
Це важливо
Загалом незрозуміло, чому виникли запитання до однотипних договорів, адже відповідно до положень вищезазначених договорів виконавець зобов'язується надати за плату послугу з перевезення з оплатою такої послуги, можливість надсилати замовлення за допомогою факсимільного зв'язку або електронною поштою чи телефоном, в якому зазначає адресу та час подачі автомобіля, місце призначення, маршрут руху, а також іншу інформацію, необхідну для перевезення. При цьому загальна сума договору складається зі сум усіх послуг перевезення, що відбувалися протягом строку дії договору. До ціни послуги включається вартість пального. Види оплати: подобова, погодинна, покілометрова. Форма оплати — безготівкова. Передбачено й можливість погодити також часткову оплату або оплату з відстроченням платежу.
2) актом перевірки підтверджується, що контролюючий орган встановив факти оплати ФОПом зазначеним контрагентам послуг, які відповідають сумам, зазначеним в актах здачі-приймання робіт (надання послуг). Крім цього, ФОП надав договори про переведення боргу на різні суми з різними контрагентами.
Висновок: суди вважають, що надані ФОПом договори, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), оформлені з дотриманням вимог бухобліку та податкового законодавства, містять відомості про зміст та обсяг господарських операцій, необхідні для потреб оподаткування;
3) орган ДПС не навів переконливих доказів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти госпдіяльності, засвідчені зазначеними документами, а також не надав будь-яких доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в первинних та інших документах ФОПа, є неповними, недостовірними та/або суперечливими;
4) аналізуючи зміст акта перевірки, колегія суддів звертає увагу, що орган ДПС фактично не заперечує надання ФОПом первинних документів, проте не зазначено наявності недоліків останніх чи їх невідповідність приписам ПКУ та законодавчим нормам щодо бухгалтерського обліку. Загалом висновки, які стали підставою для винесення податкових повідомлень-рішень, ґрунтуються лише на узагальненій податковій інформації та зводяться до інформації за ланцюгами постачання придбаних товарів у контрагентів позивача. I немає жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання згаданих операцій;
5) щодо таких двох актів, як про джерело походження товару та про кримінальні провадження щодо керівників юросіб-контрагентів, суди зазначили:
— докази податкового органу про неможливість встановлення походження товару в ланцюгах постачання не можуть бути покладені у провину ФОПа як платника податків та бути достатніми підставами для висновку про непідтвердженість тієї чи іншої господарської операції. ФОП не наділений правом вимагати від контрагента документи, що підтверджують факт придбання останнім товару, тим більше в інших контрагентів за ланцюгом постачання, зазначаючи про підміну номенклатури товару. Висновок: жодна норма законодавства не встановлює обов'язку покупця бути обізнаним про джерело походження товару та обов'язку з контролю за дотриманням попередніми контрагентами постачальника правил оподаткування;
— матеріали досудового розслідування за кримінальним провадженням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань, не є доказом, а лише відомостями про джерело тих обставин, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом (вироком суду). Тут суди залишаються на сталій позиції.
Висновки, викладені в податковій інформації, є відображенням дій працівників податкових органів і самі собою не породжують правових наслідків для платника податків. Правомірність нарахування сум грошового зобов'язання не може мотивуватися виключно даними податкової інформації, наявної в базі даних органів ДПС. Податкова інформація має оцінюватися судом з урахуванням інших доказів у справі. На цьому суди постійно наголошують під час розгляду справ, пов'язаних із фіктивністю госпоперацій.
Висновки
Загалом, на нашу думку, у цій справі податкові органи фактично переклали на платника податків свої власні повноваження. Що вони в контексті перевірки реальності операцій і роблять останні кілька років.
По-перше, контроль за дотриманням будь-якими платниками податків, у т. ч. покупцями, постачальниками, перевізниками, правил оподаткування — компетенція самих податкових органів.
По-друге, перевізник має надати послугу перевезення, він є покупцем товару, а отже, на нього не можуть покладатись обов'язки контролю за товаром, які він перевозить. Наведена на початку статті інформація про товар (ч. 1, 2 ст. 700 ЦКУ та ст. 15 Закону про захист прав споживачів) стосується договорів купівлі-продажу, постачання, тобто фактично лише покупців та продавців (постачальників) товару. Всі інші учасники схеми доставки товару повинні мати документи, достатні для перевезення (доставки) товару покупцю. А перевіряти документи на товар та з'ясовувати джерело його походження мають саме контролюючі органи (органи ДПС, Держпродспоживслужба тощо).
Звісно, у коментованій справі перевізник нічого не порушив, і суди очікувано підтримали його. Але практика, в якій не податківці повинні доводити свої підозри щодо фіктивності операцій, а платники податків мусять доводити (і не лише первинною документацією!), що така операція справді була, створює не найкращий діловий клімат у країні.
Нормативна база
- ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. №435-IV.
- Закон про захист прав споживачів — Закон України від 12.05.1991 р. №1023-XII «Про захист прав споживачів».
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»