Ситуація з практики: контрагенти листувались електронною поштою щодо постачання товару. Продавець вважав, що позаяк він повідомив електронним листом про затримку товару, то він із покупцем домовився про зміну строків постачання. Але покупець звернувся до суду за стягненням штрафу за прострочення постачання. I справу виграв!1
Зміст справи
Два контрагенти уклали договір поставки, відповідно до якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити у порядку і на умовах, які визначено договором, промислове обладнання, асортимент, найменування, кількість і ціна якого зазначаються в специфікаціях до цього договору.
1 Постанова ВС від 28.12.2019 р. у справі №922/788/19.
У договорі було визначено, що постачання товару здійснюється окремими партіями. Проте постачальник електронним листом повідомив покупця, що постачання товару відкладається (внаслідок чого товар було поставлено (передано постачальником покупцю) лише 29.09.2018 р.). За договором строк постачання цієї партії товару — з 01.09.2018 р. до 20.09.2018 р.
Усе б нічого, якби не значні штрафні санкції — 0,5% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення виконання зобов'язань (з урахуванням ПДВ). Пораховані покупцем штрафні санкції становили аж 600 тис. грн!
Що сказали суди першої та апеляційної інстанцій?
Суд першої інстанції встановив, що між сторонами договору не впроваджено процедуру електронного документообігу, а постачальник надсилав свої інформаційні повідомлення щодо виконання умов договору без дотримання вимог щодо наявності обов'язкових реквізитів електронного документа та без завірення його своїм електронним підписом. Тому надані скриншоти листів не є належними письмовими електронними доказами.
Апеляційний господарський суд додав, що електронне листування між сторонами не може бути прийняте як доказ з огляду на те, що відповідно до ст. 654 ЦКУ зміну умов договору має бути вчинено в такій самій формі, як і договір, що змінюється. Жодних змін щодо встановленого специфікацією строку постачання товару до договору сторонами вчинено не було.
I ВС з ними погодився!
ВС цілком підтримав наведені вище висновки, посилаючись при цьому на вже існуючу практику таких спорів.
Так, у справі №904/2882/18 ВС зазначив, що замовник направив засобами електронного зв'язку на адресу виконавця письмову заявку на початок надання послуг із модернізації обладнання. Проте у договорі сторони не обумовлювали обмін документами саме засобами електронного листування. Крім того, надана замовником роздруківка електронного листування з виконавцем (паперова копія знімку екрана комп'ютера) не є належним доказом надсилання замовником та отримання виконавцем письмової заявки про надання послуг за договором. Iз копії знімка екрана монітора комп'ютера не вбачається, лист якого саме змісту було надіслано на електронну адресу виконавця.
У справі №922/1151/18 ВС також висловився проти такого доказу, як скриншот електронного листа. Суд вважає, що законодавством України передбачені спеціальні нормативно-правові акти, які регулюють листування електронною поштою, а саме Закон «Про електронні документи та електронний документообіг». Наданий лист — це роздруківка з сайту замовника, яка не містить усіх необхідних реквізитів електронного документа. До того ж умовами договору не визначено можливість використання електронного листування нарівні з паперовими носіями.
Причиною таких висновків судів є приписи ст. 96 «Електронні докази» ГПКУ.
Електронні докази
Електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), вебсайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Iнтернет).
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Отже, у разі обміну інформацією та документами зі застосуванням КЕП, суду надається копія документа з підтвердженням діючого сертифіката ключа.
I головне — сторони мають передбачити відповідний порядок обміну електронними документами у договорі або укласти окремий договір про врегулювання відносин електронного документообігу.
Проте ми все ж не погоджуємося з наведеними вище рішеннями судів у частині можливості обміну документами й засобами електронної пошти, через мобільні додатки, месенджери тощо. Світ не стоїть на місці, і цифрові технології вже давно спростили та зробили максимально зручним обмін інформацією за допомогою численної кількості комп'ютерних програм як для мобільних телефонів, так і для планшетів, ноутбуків.
Єдине, що ми однозначно підтримуємо, — це необхідність погодження сторонами договору такого способу обміну інформацією безпосередньо у тексті договору.
Чи можна електронним документом внести зміни до договору?
Тут також постає чимало запитань. Адже всі додатки до договору укладаються в тій формі, у якій було укладено сам договір. Тож якщо договір укладено на папері, а додаткові угоди — в електронній формі, буде невідповідність форм. Звісно, сторони договору мають право самостійно обрати, яким чином їм вносити такі зміни. Але чи готові суди до такого вільного тлумачення норм ЦКУ, питання наразі залишається відкритим.
Хоча у справі №925/1082/18 ВС визнав виконаним зобов'язання щодо передачі електронною поштою інструкції з експлуатації обладнання, поставленого за договором постачання, про що сторони домовились в акті приймання-передачі обладнання. Навіть за умови, що у договорі постачання та в акті сторони не обумовлювали можливість пересилання саме електронною поштою, все ж суди, оглянувши на ноутбуці пошту постачальника, відмовили у застосуванні штрафу за порушення умов договору про ненадання технічної документації до обладнання.
Наприклад, у договорі постачання є така умова: «Сторони допускають, що обмін документами за допомогою електронної пошти чи іншим способом у випадках, встановлених цим Договором, мають доказову силу та можуть бути використані у разі спору між ними».
Проте, з огляду на наведену вище судову практику, йдеться лише про обмін інформацією, а не про складання актів наданих послуг/виконаних робіт, змін до специфікації на постачання товару, змін до строків постачання чи інших змін, що вносяться до договору або складаються на його виконання.
Отже, під час складання договорів варто обумовлювати та відокремлювати інформацію щодо виконання зобов'язань за договором та складання документів, спрямованих на їх виконання чи зміну умов/положень/строків тощо.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»