ВС у 2021 році підготував добірку судової практики щодо важливих процедурних моментів застосування податковими органами адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків. Які ж помилки при цьому виникають у контролерів і як скористатися цими знаннями для захисту?
Верховний Суд оприлюднив огляд актуальної судової практики Касаційного адміністративного суду щодо адміністративного арешту коштів і майна за 2021 рік.
У практиці застосування норм ПКУ щодо адміністративного арешту коштів та майна є багато складних моментів. Особливо коли йдеться про дотримання всіх процедурних моментів як платниками податків, так і податковими органами.
Саме тому Верховний Суд зібрав кілька рішень, які є зразковими і прямо вказують на помилки та вимоги, пов'язані із застосуванням адміністративного арешту за зверненням контролюючих органів.
1. Арешт коштів на рахунку через наявність податкового боргу можливий, лише якщо вартість майна ТОВ менша від суми боргу
Перелік обставин, з настанням яких податковий орган має право на застосування арешту майна, наведено у п. 94.2 ПКУ. Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду (пп. 94.6.2 ПКУ).
Приписи пп. 20.1.33 ПКУ встановлюють одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є:
1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашено податковий борг;
2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу;
3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
I не слід забувати, що норми п. 94.2 ПКУ визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість пп. 20.1.33 ПКУ регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, розміщені у банках, причому в специфічній ситуації — за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.
Орган ДПС звернувся до суду за арештом коштів із посиланням на те, що ТОВ має значний податковий борг. Отже, на день звернення до суду орган ДПС має надати докази, що він здійснив пошук усього майна ТОВ і його балансова вартість є меншою від суми податкового боргу. А посилатись орган ДПС може виключно на пп. 20.1.33 ПКУ. Звернення за арештом коштів на рахунку з підстав п. 94.2 ПКУ в такому разі є підставою для відмови в арешті.
(Постанова Верховного Суду від 16.04.2020 р. у справі №804/7201/15)
2. Про факт недопуску до перевірки: податківці можуть вимагати лише арешту майна платника податків, а не коштів на його рахунках!
Орган ДПС звернувся до суду з позовом про застосування арешту коштів на рахунках платника податків, бо платник податків відмовив у допуску до перевірки.
Податкові органи склали акт відмови у допуску, копію якого надали керівникові платника податків.
Але ВС наголошує, що положеннями норм податкового законодавства розрізнено правові поняття щодо арешту майна та арешту на кошти, розміщені у банківських установах платника податків.
Незважаючи на те що кошти є також складовою майна платника податків, водночас є особливі підстави для вчинення відповідних дій, пов'язаних зі встановленням певного виду обмеження щодо такого майна (коштів), у вигляді арешту, а також можливим порядком його застосування.
Види арешту різняться процедурою застосування — або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). З огляду на що є різна правова природа виникнення та регулювання цих предметів, які не можна вважати тотожними у межах спірних правовідносин.
Звертаючись до суду з позовом, податковий орган єдиною підставою застосування арешту коштів на рахунках платника податку визначив недопуск до перевірки (пп. 94.2.3 ПКУ).
Але ця дія є підставою лише для застосування адміністративного арешту майна, а не коштів на рахунку платника податків, як ми зазначили вище. Це різні речі!
Жодних інших підстав (наявність боргу, відсутність майна, передумови застосування арешту коштів) податковий орган не заявив та не довів.
Отже, рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків має передувати зверненню податкового органу до суду з вимогою про застосування арешту коштів.
(Постанова Верховного Суду від 04.09.2020 р. у справі №813/2018/17)
3. Підставою для арешту майна не може бути недопуск до перевірки у разі оскарження платником податків наказу на перевірку
Арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується обставина, коли платник податків відмовляється від документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу (пп. 94.2.3 ПКУ).
Натомість факт недопуску до перевірки може бути законним або незаконним. Платник податків має право не допустити до перевірки у разі порушення процедури або порядку проведення перевірки чи незаконності наказу на її проведення.
ТОВ, не допускаючи контролюючий орган до перевірки, оскаржив наказ на її проведення.
Таким чином, Верховний Суд вказує на відсутність підстав для арешту коштів на рахунку платника податків, бо відпали умови для проведення позапланової виїзної перевірки і, отже, для допуску посадових осіб позивача для проведення такої перевірки.
(Постанова Верховного Суду від 28.02.2019 р. у справі №813/483/17)
4. Підставою для арешту коштів не може бути відмова від проведення перевірки, якщо наказ на перевірку визнано незаконним
Податковий орган звернувся до суду з адміністративним позовом про застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків у зв'язку з відмовою платника податків від проведення позапланової перевірки внаслідок ненадання документів, необхідних для перевірки.
Суди з'ясували наявність рішення суду, що набрало законної сили, яким скасовано наказ на проведення виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ. За таких умов також немає законних підстав для застосування арешту коштів на рахунку ТОВ.
Установлення незаконності наказу податкового органу про призначення податкової перевірки платника податків свідчить про відсутність законних підстав для її проведення та необґрунтованість накладення арешту на кошти шляхом зупинення видаткових операцій на банківських рахунках.
(Постанова Верховного Суду від 23.06.2020 р. у справі №813/3715/15)
5. Відсутність ФОПа за місцем реєстрації в ЄДР на дату початку перевірки не свідчить про недопуск контролерів. Арешт майна та коштів в такому разі застосовувати не можна
ФОП не допустив працівників податкового органу до проведення документальної планової виїзної перевірки, що, на думку контролерів, відповідно до ст. 94 ПКУ є підставою для застосування адміністративного арешту майна платника податків, а також накладення арешту на кошти, розміщені на його рахунках.
ФОП з 2014 року зареєстрований як суб'єкт господарювання, основними видами економічної діяльності якого є: роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; інший пасажирський наземний транспорт; вантажний автомобільний транспорт; обслуговування напоями, що підтверджуються витягом з ЄДР.
При цьому під недопуском до перевірки податковий орган розуміє відсутність ФОПа за адресою реєстрації, тобто за адресою, зазначеною в ЄДР як адреса місця проживання (реєстрації).
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадові (службові) особи контролюючого органу складають акт, який засвідчує факт відмови.
I тоді акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку такої перевірки.
Складені податковим органом акти про недопуск фактично підтверджують відсутність ФОПа за місцем проживання на момент прибуття інспекторів і неможливість вручення йому документів.
За відсутності самого ФОПа за місцем його реєстрації там були представники, проте перевіряльники не запропонували їм розписатися у направленні на перевірку. А в разі відмови їх у вчиненні підпису — не склали відповідного акта, який засвідчує факт відмови. До перевірки контролери не приступили, хоча працівники інспекції виходили за місцем реєстрації підприємця саме для вручення йому направлення на перевірку, копії наказу про проведення перевірки та службових посвідчень.
Отже, з огляду на непідтвердження наявності належним чином засвідченої відмови ФОПа (його представника) у допуску до перевірки як необхідної умови для застосування адмінарешту майна та коштів суди цілком обґрунтовано відмовили в арешті коштів, розміщених на рахунках ФОПа.
(Постанова Верховного Суду від 22.01.2021 р. у справі №803/205/16)
Від редакції. Вищенаведені судові рішення та висновки Верховний Суд застосовує як судову практику під час розгляду подібних спорів, тому важливо взяти їх на озброєння, маючи відносини з податковими органами.
Принагідно нагадаємо, що арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з обставин, визначених п. 94.2 ПКУ:
Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 статті 94 ПКУ, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається:
— платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна;
— іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.
Увага! Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду. Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»