Відповідно до рішення суду підприємство має виплатити колишньому працівникові заборгованість із зарплати та середній заробіток за час затримки її виплати без утримання з цієї суми податків. Рішення суду передано до Державної виконавчої служби, яка й перерахувала їх працівникові. Чи потрібно було утримати податок на доходи і військовий збір та нарахувати ЄСВ — і що з базою нарахування?
Відповідно до пп. 14.1.48 ПКУ, заробітна плата — це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні й компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.
Під час звільнення працівника виплата всіх сум, що належаться йому від підприємства, установи, організації, провадиться у день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок (ч. 1 ст. 116 КЗпП).
Iз запитання випливає, що остаточний розрахунок зі звільненим працівником відбувся з порушенням терміну виплати, через що працівник звернеться до суду по захист своїх прав.
Звертаємо увагу, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення — в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення (ч. 1 ст. 233 КЗпП).
За наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника (ч. 2 ст. 117 КЗпП).
Позаяк рішення суду було прийнято на користь працівника, роботодавцю доведеться виплатити визначену суму середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку.
Згідно з пп. 164.2.20 ПКУ, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні входить до бази оподаткування податком на доходи фізосіб як інші оподатковувані доходи. Про це зазначено також у листі ДФС від 09.06.2016 р. №12817/6/99-99-13-02-03-15.
Що кажуть податківці
... оскільки виплата доходу у вигляді суми середньої заробітної плати, нарахованої на підставі рішення суду за час затримки розрахунку при звільненні працівника, здійснюється звільненому працівнику і не пов'язана з відносинами трудового найму, то такий дохід оподатковується податковим агентом як інші доходи податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відс. та військовим збором — 1,5 відсотка у місяці його фактичного нарахування.
<...>
Форма та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 р. №4 (далі — Порядок). Згідно з Довідником ознак доходів, наведеним у додатку до Порядку, інші доходи зазначаються за ознакою «127».
<...>
Відповідно до частини сьомої ст. 7 Закону №2464 перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 року №1170, п. 5 розділу I якого встановлено, що відшкодування, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні, не є базою нарахування єдиного внеску.
Крім того, відповідно до пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ ця сума є об'єктом оподаткування військовим збором.
Отже, якщо виплата доходу у вигляді суми середньої заробітної плати, нарахованої на підставі рішення суду за час затримки розрахунку під час звільнення працівника, здійснюється звільненому працівникові та не пов'язана з відносинами трудового найму, такий дохід оподатковується податком на доходи фізосіб за ставкою 18% і військовим збором за ставкою 1,5% як інші доходи.
Крім того, підприємство, як податковий агент, під час виплати такого доходу відображає його в додатку 4ДФ квартальної звітності за ознакою доходу «127».
Відповідно до ч. 7 ст. 7 Закону про ЄСВ Кабінетом Міністрів затверджено перелік видів виплат, що здійснюються за кошти роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок, — Перелік №1170. Тож згідно з п. 5 розділу I Переліку №1170 та п. 3.9 Iнструкції №5 встановлено, що відшкодування, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні, не є базою нарахування ЄСВ. Позаяк нарахувань ЄСВ на таку виплату немає, то й у додатку 1 квартальної звітності вона не відображатиметься.
I все наче добре і зрозуміло, але із запитання випливає, що в судовому рішенні було зазначено конкретну суму до виплати. Це судове рішення було передано на виконання до Державної виконавчої служби, якій підприємство перерахувало зазначену суму без утримання податків, яка, своєю чергою, перерахувала ці суми працівнику.
Проте, як ми зазначили вище, на думку податківців роботодавець мав спочатку утримати податок на доходи фізосіб та військовий збір і вже суму, яка залишилася після сплати податків, перерахувати до Державної виконавчої служби.
Позиція ВС з цього приводу така (див. постанову від 05.08.2020 р. у справі №817/893/17): суд визначає суму до стягнення з працедавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу без утримання сум податків і зборів.
Але: податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженого за рішенням суду, підлягають нарахуванню працедавцем під час виконання цього судового рішення і, відповідно, відніманню від суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівникові!
Тобто треба було:
— нарахувати суму середнього заробітку, зазначену в судовому рішенні;
— утримати з неї ПДФО і ВЗ;
— перерахувати виконавчій службі суму за мінусом ПДФО і ВЗ. Тобто «на руки» працівник повинен був отримати цей середній заробіток вже після утримання з нього ПДФО і ВЗ;
— перерахувати ПДФО і ВЗ до або одночасно з перерахуванням середнього заробітку виконавчій службі.
Оскільки ПДФО і ВС ні нараховані/утримані, ні перераховані до бюджету працедавцем не були, тепер він повинен буде сплатити їх своїм коштом.
I не забувайте зазначити такий вид доходу в єдиній «зарплатній» звітності з ПДФО, ВЗ і ЄСВ. Оскільки, як ми зазначали вище, такий середній заробіток з метою оподаткування прирівнюється до звичайної зарплати, то саме так він і повинен відображатися в такій звітності. Зокрема, в додатку 4ДФ такий вид доходу відображається з ознакою доходу «127». В основній частині звіту і в додатку 1 такий дохід не відображається! Адже згідно з п. 5 розділу I Переліку №1170 на відшкодування, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні, ЄСВ не нараховується.
Нормативна база
- КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 р. №322-VIII.
- ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
- Закон про ЄСВ — Закон України від 08.07.2010 р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
- Перелік №1170 — Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений постановою КМУ від 22.12.2010 р. №1170.
- Iнструкція №5 — Iнструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. №5.
Світлана ЩЕРБИНА, «Дебет-Кредит»