13 березня 2021 року в газеті «Голос України» було офіційно опубліковано новий Закон «Про фінансовий лізинг». Окреслимо основні зміни, що прямо впливатимуть на зміст договорів фінлізингу, які будуть укладатися після набрання новим Законом про фінлізинг законної сили.
Одразу зауважимо, що Закон про фінлізинг набере чинності аж через 3 місяці з дня його опублікування. Тобто все, про що ми говоритимемо далі, це зміни, які чекають на нас улітку. Проте готуватися слід уже тепер.
Адже новий Закон є значно детальнішим та містить окремі вимоги, які або варто вписати безпосередньо до тексту договору лізингу (у т. ч. залежно від сторін договору), або підготуватися до докладної розмови з потенційним лізингоодержувачем до його підписання. Будемо розповідати про зміни так, ніби обговорюємо окремі положення договору, у порядку викладення договірних умов (розділів).
Сторони договору фінлізингу
Сторони договору фінлізингу — це:
1) лізингодавець — завжди юрособа, яка набула права надавати послуги з фінлізингу;
2) лізингоодержувач — юрособа, ФОП чи фізособа.
Важливо! Для фізосіб-лізингоодержувачів, які не є ФОПами, встановлено окремі спеціальні правила при укладенні договорів фінлізингу, а саме:
1) договір фінлізингу ТЗ за участю фізособи підлягає нотаріальному посвідченню на вимогу однієї зі сторін такого договору (ч. 3 ст. 15 нового Закону). Тобто не є обов’язковим, а лише якщо сторони (одна з них) прописали це у тексті договору або у правилах надання послуг з фінлізингу;
2) у разі укладення договору фінлізингу з фізособою обов’язок доказу того, що один з оригіналів такого договору передано лізингоодержувачу-фізособі, покладається на лізингодавця. І це незалежно від того, в який спосіб примірник договору передається фізособі — відразу після підписання договору, в електронному вигляді (за допомогою КЕП), на електронну адресу чи якось інакше, у т. ч. поштою або кур’єром. Ці вимоги поширюються і на угоди, якими вносяться зміни та/або доповнення до договору фінлізингу (ч. 9 ст. 14 нового Закону);
3) грошове зобов’язання за договором фінлізингу, у разі якщо лізингоодержувачем є фізособа, має бути виражене виключно у гривнях, без визначення грошового еквівалента такого зобов’язання в іноземній валюті (ч. 4 ст. 14 нового Закону);
4) лізингодавець розміщує на власному вебсайті інформацію про умови, на яких надаються послуги з фінлізингу лізингоодержувачам-фізособам (ч. 1 ст. 13 нового Закону);
5) фізособа має витребувати всю необхідну інформацію щодо договору лізингу та умов надання об’єкта у лізинг, перелік та спосіб надання якої визначено у ч. 2, 3 ст. 13 нового Закону;
6) для укладення договору фінлізингу з лізингоодержувачем-фізособою, яка перебуває у шлюбі, лізингодавець повинен отримати від такої особи письмову згоду її чоловіка/дружини на укладення такого договору (ч. 4 ст. 13 нового Закону).
Предмет договору
Як і раніше, об’єктом фінлізингу, а отже, й предметом договору, може бути майно, визначене індивідуальними ознаками, що відповідає критеріям основних засобів згідно із законодавством, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо передачі якого в лізинг законом не встановлено обмежень. Крім земельних ділянок, інших природних об’єктів, а також державних та комунальних об’єктів, які не можуть бути предметом оренди (ч. 2 ст. 3 Закону про оренду держмайна).
Але наразі Закон зобов’язує реєструвати обтяження (фінансовий лізинг) у Держреєстрі обтяжень рухомого та нерухомого майна.
Це важливо!
Об’єкт фінлізингу не може бути конфісковано, на нього не може бути накладено арешт третіми особами, не може бути включено до складу ліквідаційної маси у разі визнання лізингоодержувача банкрутом.
Умови надання послуг фінлізингу
Серед ознак саме фінлізингу законом наведено, зокрема, такі:
1) об’єкт фінлізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менше ніж 75% його первісної вартості;
2) сума лізингових платежів на момент укладення договору фінлізингу дорівнює первісній вартості об’єкта фінлізингу або перевищує її;
3) балансова (залишкова) вартість об’єкта фінлізингу на момент закінчення строку дії договору становить не більше ніж 25% первісної вартості (ціни) такого об’єкта на початок строку дії договору;
4) об’єкт фінлізингу, виготовлений на замовлення лізингоодержувача, після закінчення дії договору фінлізингу не може бути використаний іншими особами, крім лізингоодержувача, зважаючи на його технологічні та якісні характеристики.
Серед умов надання фінлізингу визначено й певні заборони, спрямовані на захист прав споживачів послуг фінлізингу.
1. Лізингодавцю заборонено вимагати під час укладення договору про фінансовий лізинг договорів про надання інших послуг (договорів страхування, оцінки майна, про надання нотаріальних послуг тощо) з конкретно визначеною третьою особою.
2. Лізингодавцю та/або пов’язаним з ним особам забороняється без згоди лізингоодержувача розголошувати відомості про нього, що стали відомі такому лізингодавцю (пов’язаним із ним особам) у зв’язку з укладенням, виконанням та припиненням договору фінлізингу з таким лізингоодержувачем, крім випадків, установлених законом.
Ця заборона діятиме на постійній основі.
3. Лізингодавець зобов’язаний повідомляти лізингоодержувача про відступлення зобов’язання за договором фінлізингу в порядку, визначеному таким договором.
Порядок повідомлення має міститись у внутрішніх правилах надання послуг з фінлізингу такого лізингодавця, затверджених відповідно до законодавства.
Строк лізингу
Він визначається сторонами, проте не може становити менше ніж один рік.
Оплата за договором фінлізингу для ЮО та ФОПів (крім фізосіб)
Якщо лізингоодержувачем є юрособа або фізособа-підприємець, грошове зобов’язання за договором фінлізингу має бути виражене у гривнях. При цьому сторони такого договору мають право визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті, а сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти, встановленим НБУ на день платежу, або за курсом банку за домовленістю сторін, якщо іншого порядку визначення такої суми не встановлено договором або законодавством.
Увага! Новим законом передбачено, що протягом строку дії договору фінлізингу розмір лізингових платежів може бути змінено у випадках та порядку, передбачених таким договором (ч. 2 ст. 16 Закону про фінлізинг).
Щодо авансового платежу, то Законом прямо передбачено, що він не є залученими коштами лізингодавця, а є складовою лізингових платежів за договором фінлізингу, що відшкодовує частину вартості об’єкта фінлізингу.
Хоча, якщо читати договори лізингу, які укладалися ще за попереднього закону1, то авансовий платіж встановлювався у відповідному графіку лізингових платежів, лише з окремо визначеними строками сплати — як правило, до передачі об’єкта лізингу лізингоотримувачу.
1 Закон України від 16.12.1997 р. №723/97-ВР «Про фінансовий лізинг».
Це важливо!
Недотримання лізингоодержувачем умов щодо сплати лізингових платежів є підставою для нарахування неустойки, розмір якої встановлено на рівні подвійного останнього сплаченого лізингового платежу за кожен день невиконання (якщо інший розмір не встановлено договором). Тож лізингодавець може встановити суму неустойки й більшу, ніж визначена ч. 4 ст. 21 нового Закону про фінлізинг.
На нашу думку, ми ще побачимо гучну судову практику щодо застосування таких санкцій. Зокрема, у ч. 3 ст. 231 ГКУ розмір штрафних санкції за порушення грошових зобов’язань розраховується у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Загалом порядок нарахування, період та розмір неустойки вже неодноразово ставали предметом розгляду в суді — востаннє ми писали про це в статті «Правила нарахування пені у госпдоговорі» в «ДК» №4/2021.
Форма договору фінлізингу
1. Договір фінлізингу укладається в письмовій формі.
2. Договір фінлізингу не підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, установлених законом або домовленістю сторін.
Поліпшення лізингоодержувачем об’єкта фінлізингу
Лізингоодержувачу дозволяється поліпшувати отримане у лізинг лише за письмовою згодою лізингодавця. Проте за новим Законом, якщо такі поліпшення неможливо відокремити від об’єкта фінлізингу без шкоди для нього, вони безоплатно переходять у власність лізингодавця. За умовами договору, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю передбачену договором фінлізингу неустойку за кожен випадок здійсненого ним поліпшення об’єкта фінлізингу без згоди лізингодавця.
Сублізинг: основні вимоги
Лізингоодержувач, як і раніше, може передавати об’єкт фінлізингу третій особі на підставі окремого договору.
Увага! Якщо об’єкт фінлізингу передається лізингоодержувачем третій особі на умовах фінлізингу, такий лізингоодержувач повинен відповідати вимогам законодавства, встановленим для лізингодавця.
Основні вимоги — як і раніше, сублізинг можливий лише за письмовою згодою лізингодавця та на строк, що не може перевищувати строк договору фінлізингу. Дострокове припинення або розірвання договору фінлізингу є підставою для розірвання договору сублізингу та повернення об’єкта фінлізингу.
Солідарна відповідальність при сублізингу
Важливо: лізингоодержувач та особа, яка отримала об’єкт фінлізингу, несуть перед лізингодавцем солідарну відповідальність за зобов’язаннями щодо:
— належного використання об’єкта фінлізингу;
— повернення об’єкта фінлізингу;
— оплати ремонту об’єкта фінлізингу або відшкодування витрат на його ремонт.
Відмова від договору лізингу
Лізингодавці у своїх договорах передбачали право лізингоодержувача в частині непереданого або невчасно переданого майна з правом повернення сплачених платежів. Наразі у статті 17 нового Закону про фінлізинг прямо передбачено порядок відмови та дострокового розірвання договору. Але сторони договору лізингу й надалі можуть встановлювати свої строки прострочення передачі об’єкта лізингу з метою надання права лізингоодержувачу відмовитися від договору.
Проте відповідальність за несвоєчасне повернення сплачених коштів обмежена розміром неустойки (пені) на рівні подвійної облікової ставки НБУ.
При цьому, якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору фінлізингу здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за повернення коштів (зокрема, авансового платежу), у тому числі за сплату неустойки у визначеному цією частиною розмірі.
Не обійшли увагою і лізингодавця, який має право відмовитися від договору фінлізингу в односторонньому порядку після отримання лізингоодержувачем об’єкта лізингу та/або вимагати повернення об’єкта фінлізингу, у т. ч. й у безспірному порядку, на підставі виконавчого напису нотаріуса:
1) якщо лізингоодержувач не сплатив за договором фінлізингу лізинговий платіж частково або в повному обсязі та прострочення становить понад 60 календарних днів;
2) за наявності інших підстав, установлених договором фінлізингу або законом.
Лізингові платежі, сплачені лізингоодержувачем до дати односторонньої відмови лізингодавця від договору або його розірвання, не підлягають поверненню лізингоодержувачу. Лізингодавець має право стягнути з лізингоодержувача заборгованість зі сплати лізингових платежів на дату розірвання договору, а також збитки, неустойку (штраф, пеню), інші витрати, у т. ч. понесені лізингодавцем у зв’язку з вчиненням виконавчого напису нотаріусом.
Повернення коштів та об’єкта лізингу у разі недійсності договору лізингу
Яких наслідків очікують сторони договору лізингу у разі визнання його недійсним/нікчемним?
Ми вже розглядали цю проблему крізь призму судової практики — див. статтю «Що отримає лізингодавець за нікчемним договором?» у «ДК» №33-34/2020. Суд відмовив у відшкодуванні вартості об’єкта лізингу за недійсним договором. Проте ВС дав пораду: лізингодавець не позбавлений можливості звернутися до суду з відповідним позовом щодо покладення на лізингоодержувача обов’язку зі сплати коштів за користування предметом лізингу.
Що сказав ВС
Оскільки договір є нікчемним з моменту його укладення, то фактичний користувач предмета лізингу, який без достатньої правової підстави за рахунок власника предмета лізингу зберіг у себе кошти, які мав заплатити за весь час користування предметом лізингу, зобов’язаний повернути ці кошти власнику на підставі частини першої статті 1212 ЦК України. <...>
При цьому [лізингодавця] не позбавлено можливості звернутися до суду з відповідним позовом щодо покладення на лізингоодержувача обов’язку по сплаті коштів за користування предметом лізингу та доводити під час розгляду справи підстави для їх задоволення, в тому числі розмір коштів, які мав заплатити відповідач за весь час користування предметом лізингу.
Суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що відшкодування втраченої вартості об’єкта лізингу у зв’язку з його експлуатацією відповідачем не є тотожним відшкодуванню вартості його використання (оренди) та не узгоджується з положеннями частини першої статті 216 ЦК України щодо застосування реституції, на яку посилається позивач як на правову підставу позову.
Загалом чинним ЦКУ не передбачено обов’язку лізингоодержувача повернути майно лізингодавцю. Наразі ЦКУ доповнено статтею 809-1 «Наслідки визнання договору лізингу недійсним», якою встановлено, що у разі визнання договору лізингу недійсним або віднесення до нікчемного лізингоодержувач зобов’язаний негайно повернути лізингодавцю предмет договору лізингу в стані, в якому він був одержаний, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. При цьому лізингові платежі, сплачені на момент визнання договору лізингу недійсним або віднесення до нікчемного, поверненню не підлягають.
Якщо лізингоодержувач користувався або продовжує користуватися предметом договору лізингу до та/або після дати визнання договору лізингу недійсним, лізингоодержувач зобов’язаний відшкодувати лізингодавцю суми лізингових платежів за весь відповідний період користування.
Насамкінець зазначимо, що згідно з пояснювальною запискою до законопроєкту, з огляду на те що статтею 2 чинного Закону визначено, що до договору фінлізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) (при цьому регулювання відносин найму (оренди) за деякими аспектами відрізняються від регулювання відносин, пов’язаних із фінансовим лізингом), з метою уникнення суперечностей, пропонується встановити єдиний порядок регулювання відносин, пов’язаних із фінансовим лізингом та окремими його видами і формами.
Справді, прикінцевими та перехідними положеннями нового Закону про фінлізинг вносяться відповідні змін до ЦКУ та ГКУ в частині регулювання відносин найму (оренди). Але вони мають радше косметичний характер.
Нормативна база
- ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
- ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. №435-IV.
- Закон про фінлізинг — Закон України від 04.02.2021 р. №1201-IX «Про фінансовий лізинг».
- Закон про оренду держмайна — Закон України від 03.10.2019 р. №157-IX «Про оренду державного та комунального майна».
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»