Договори з виконавцями послуг з вивезення сміття можуть бути оприлюднені у місцевій газеті або на сайті місцевої ради. I якщо вчасно не заперечити проти такого договору, суми за оплату послуг можуть бути стягнуті через суд1.
Механізм надання послуг з поводження з побутовими відходами у містах, селищах і селах визначено у Правилах, затверджених постановою КМУ від 10.12.2008 р. №1070. Цією самою Постановою №1070 затверджено Типовий договір про надання послуг з поводження з побутовими відходами.
1 Постанова Верховного Суду від 11.11.2019 р. у справі №646/834/17.
Типовий договір — про його розірвання
11. Споживач має право на:
<...>
10) розірвання договору, попередивши про це виконавця не менш як за два місяці до дати розірвання договору, за умови допуску виконавця для здійснення технічного припинення надання послуги.
<...>
29. Дія договору припиняється у разі:
— закінчення строку, на який його укладено, якщо одна зі сторін повідомила про відмову від договору відповідно до пункту 28 цього договору;
— смерті фізичної особи — споживача (виконавця);
— прийняття рішення про ліквідацію юридичної особи — споживача (виконавця) або визнання його банкрутом.
Дія договору припиняється шляхом розірвання за:
— взаємною згодою сторін;
— рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі порушення істотних умов договору другою стороною.
У разі розірвання договору зобов'язання припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору.
Типовий договір про надання послуг з поводження з побутовими відходами, додаток до Правил №1070
Проте є один цікавий нюанс.
Якщо, наприклад, у місцевій газеті чи на вебсайті місцевої влади з'явиться текст такого договору про вивезення сміття і повідомлення про обраного місцевою радою виконавця послуг з вивезення сміття на певні території, що це означатиме на практиці?
У коментованій справі практично так і сталося: споживач ознайомився з договором про вивезення сміття в місцевій газеті, але не оплачував такі послуги.
А виконавець зі свого боку вважав, що він виконав усі вимоги чинного законодавства та має право на оплату послуг із вивезення сміття. I ще: хоча обрала виконавця місцева рада, платити за послуги йому має не місцева рада — до опублікованого публічного договору приєднались усі мешканці району!
Звісно, що в мешканців району одразу ж виникло запитання: «А що, так можна було?!».
Чи достатньо публікації тексту такого договору, щоб оплачувати такі послуги як сторона договору, а в разі несплати — отримати судовий наказ про стягнення коштів у примусовому порядку?
Особливості публічних договорів
Публічні договори мають певні особливості, зокрема:
1) суб'єктний склад: однією зі сторін такого договору обов'язково є госпсуб'єкт (ЮО чи ФОП), а другою — не конкретна визначена особа, а невизначене коло осіб;
2) гарантують інтереси споживачів товарів (робіт, послуг): рівність умов такого договору щодо всіх споживачів, за винятком тих, яким за законом надано відповідні пільги.
Тобто йдеться про відсутність права на односторонню зміну умов договору для різних споживачів та ставити їх у нерівне становище порівняно з іншими;
3) стала ціна для всіх: ціна послуг (товарів) має бути однакова (крім пільговиків за законом);
4) відсутність права на відмову: за наявності можливості надати акт послуги виконавець не може відмовити в них;
5) у разі необґрунтованої відмови виконавця від виконання робіт (надання послуг) замовник має право вимагати відшкодування збитків.
Умови публічного договору, що ставлять споживачів у нерівне становище (надають незаконні переваги одним споживачам перед іншими) або не відповідають обов'язковим умовам таких договорів, установленим актами цивільного законодавства, — є недійсними (нікчемними) і з огляду на ст. 215 ЦКУ.
При цьому слід пам'ятати, що недійсність окремих умов договору не означає недійсності договору загалом (ст. 217 ЦКУ).
Нестандартний вчинок: виконавець послуг, як переможець публічних торгів, вирішив звернутися до необмеженого кола осіб і не укладати письмових документів із кожним споживачем, а оприлюднити договір у ЗМI чи на вебсайті.
Тим більше що, укладаючи договір за типовими умовами (Постанова №1070), виконавці звертаються до всіх мешканців району міста чи всього населеного пункту, а ціну послуги встановлюють органи місцевого самоврядування, які обирають таких виконавців за конкурсом (тендером, публічними закупівлями).
Але чи мали право вибору місцеві мешканці в цій ситуації? I якщо так, то в який момент і як вони повинні були це право реалізувати?
Споживачі та публічний договір — право вибору
У коментованій нами справі суд першої інстанції критично поставився до такого способу укладення договору на вивезення побутових відходів1.
1 Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21.03.2017 р. у справі №646/834/17.
На його думку, сам факт публікації в газеті примірника договору на вивезення відходів не вказує на факт його отримання споживачами. I в цьому є своя логіка — адже довести, що всі місцеві мешканці цю газету прочитали, неможливо.
Не слід забувати і про свободу укладення договору — за змістом ст. 6 та ст. 627 ЦКУ сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Тож завдання виконавця ці послуги запропонувати, а місцеві мешканці, безумовно, мають право від такої пропозиції відмовитися та вивозити сміття самостійно або укласти договори з іншими виконавцями.
Апеляційна інстанція погодилася з таким висновком. А от Верховний Суд — ні! Тож, шановні мешканці всієї України, нас у майбутньому може чекати кілька подібних сюрпризів.
Що сказав апеляційний суд
Крім того, позивачем дійсно не було надано належних і допустимих доказів надання послуг з вивезення твердих побутових відходів відповідачеві. Таким доказом не можна вважати графік надання вказаної послуги, оскільки він має вірогідний характер і не стверджує про фактичне надання такої послуги і про отримання її відповідачем. Доводи позивача про те, що відповідач не могла не скористатися послугами позивача, оскільки їй потрібно було позбавлятися свого сміття, є не доведеними з боку позивача припущеннями, які спростовуються заявами відповідача про те, що, мешкаючи у приватному домоволодінні, вона повністю утилізує свої відходи, а решту — здає до приймальних пунктів.
Таким чином, враховуючи викладені обставин справи та вимоги закону, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_4 суми за надані послуги.
Ухвала Апеляційного суду Харківської області від 31.05.2017 р. у справі №646/834/17
Договір про вивезення ТПВ може бути публічний
Верховний Суд, на відміну від попередніх судів, вважає, що спірний договір з вивезення відходів є змішаним та містить у собі також елементи договору приєднання (ст. 634 ЦКУ).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору загалом. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Вивезення відходів є видом житлово-комунальних послуг, що надаються мешканцям певної адміністративно-територіальної одиниці, і на ці правовідносини поширюється Закон про ЖКП.
Цим законом, зокрема, передбачено, що споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (ч. 3 п. 1 та п. 5 ст. 20 Закону про ЖКП).
Зверніть увагу!
Правовідносини у коментованій справі регулювалися Законом від 24.06.2004 р. №1875 «Про житлово-комунальні послуги», який 01.05.2019 р. втратив чинність. Замість нього з цієї дати діє Закон від 09.11.2017 р. №2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до п. 1 ст. 25 цього Закону споживачі зобов'язані укласти договір про поводження з побутовими відходами з особою, визначеною у встановленому законодавством порядку. Згідно з ч. 5 п. 2 ст. 7 нового Закону індивідуальний споживач зобов'язаний: оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Верховний Суд вважає, що такі положення Закону про ЖКП свідчать про обов'язковість договору щодо житлово-комунальних послуг для споживача та неможливість споживача відмовитися від укладання договору (за винятком випадків, установлених законом, та у порядку, встановленому законом), зокрема договору про вивезення відходів. За таких обставин прийняття споживачем пропозиції виконавця послуг з вивезення відходів може бути у вигляді мовчання.
Отримати таку газету було обов'язково чи і це дрібниці?
Суди попередніх інстанцій вказували на те, що виконавець послуг не довів, що споживачі отримали примірник договору, ознайомилися з ним і газета була вчасно і всім мешканцям доставлена.
Натомість Верховний Суд вирішив, що для виникнення правовідносин із вивезення побутових відходів на підставі публічної оферти (пропозиції укласти договір або приєднатися до нього) не потрібно інших доказів, аніж публікація публічного договору та відсутність заперечень з іншої сторони (з боку споживачів).
Тому, за рішенням Верховного Суду, на місцевих мешканців було покладено обов'язок вносити плату за користування послугами з вивезення побутових відходів.
Поради від редакції
Що можна зробити, щоб не потрапити у таку халепу та убезпечити свої права?
Споживач, який побачив оприлюднений публічний договір про вивезення твердих побутових відходів у місцевій газеті чи на вебпорталі, має право протягом місяця з дня опублікування у ЗМI договору про вивезення відходів виконавцем послуг письмово повідомити виконавця про свою відмову від укладання договору про надання послуг з вивезення побутових відходів чи незгоду з умовами опублікованого договору.
Iнакше споживача буде визнано особою, що прийняла пропозицію виконавця щодо укладення договору про надання послуг з вивезення відходів у вигляді мовчання, погодилася з його умовами та має оплачувати послуги згідно з виставленими від виконавця рахунками.
I слід уважно вивчити текст договору. Як правило, у ньому має бути зазначено, яким чином споживачі можуть заперечити проти цього договору.
Форма заперечень має бути зазначена у договорі
Чи можна висловити заперечення у вигляді коментарів до тексту договору, розміщеного на сайті місцевої ради?
Так, можна. Але спрацює це лише в тому разі, коли у договорі буде прямо сказано, що заперечення висловлюються у той самий спосіб, що й оприлюднення договору.
Хоча публічні договори мають ще одну особливість: якщо особа, одержавши пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до зазначених у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не зазначено у пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Отже, якщо ви вирішили боротися з таким нав'язуванням послуг, відмовлятися треба до оплати за ці послуги!
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»