Якщо договір лізингу визнано нікчемним з моменту його укладення, лізингодавець може разом із предметом отримати і плату за весь час користування цим предметом1. Iнші спроби відшкодувати збитки не принесуть лізингодавцю бажаного результату.
Договір фінлізингу: як він працює в нормальних умовах?
Відносини, що виникають у зв'язку з укладенням договору фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦКУ про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються Законом про фінлізинг2.
1 Постанова ВС від 04.06.2020 р. у справі №290/815/17.
2 Закон України від 16.12.97 р. №723/97-ВР «Про фінансовий лізинг».
Відповідно до ч. 1 ст. 806 ЦКУ, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю за правом власності і було набуте ним без попередньої домовленості з лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), напевний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Щодо лізингових платежів, то залежно від характеру та їх складу розрізняють грошові, компенсаційні та змішані платежі.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону про фінлізинг лізингові платежі можуть включати:
— суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;
— платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;
— компенсацію відсотків за кредитом;
— інші витрати лізингодавця, безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
У коментованій справі, надаючи автомобіль у фінлізинг фізособі, лізингодавець визначив склад (розрахунок) лізингових платежів, які включали:
— відсотки (проценти) за користування обсягом фінансування;
— частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості об'єкта лізингу);
— комісії;
— відшкодування витрат, безпосередньо пов'язаних із виконанням контракту.
Якщо договір фінлізингу авто не посвідчили нотаріально
Усе було б добре, якби лізингодавець не припустився помилки в оформленні договору.
Договір найму транспортного засобу за участю фізособи підлягає нотаріальному посвідченню (ст. 799 ЦКУ). А сторони договору цієї вимоги не виконали.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦКУ у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Правові наслідки недійсності правочину
У разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, — відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
I в коментованому нами рішенні Верховний Суд зазначає, що нікчемним договір є з моменту його укладення.
Далі розглянемо наслідки визнання такого договору нікчемним.
Сам автомобіль, звісно, лізингодавець собі повернув. А як бути з платежами, які сплачувалися протягом певного часу, коли лізингоотримувач користувався цим авто? I що з боргом за такими платежами (що виник до визнання договору нікчемним)?
Лізингодавець вирішив, що має право не лише не повернути сплаченого лізингоодержувачем, а й стягнути з нього всі борги.
У цій справі вражає не лише кількість спроб лізингодавця отримати бажані кошти, а й кількість відмов у задоволенні позову.
Та про все за порядком.
Спроба 1. Стягнути збитки й упущену вигоду
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону про фінлізинг лізингодавець має право:
— стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса;
— вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору;
— вимагати повернення предмета лізингу та виконання грошових зобов'язань за договором сублізингу безпосередньо йому в разі невиконання чи прострочення виконання грошових зобов'язань лізингоодержувачем за договором лізингу.
Лізингодавець ще до визнання договору нікчемним намагався стягнути з лізингоодержувача суму заборгованості за договором лізингу, а також відшкодувати суму збитків. Борг за договором лізингу (суму лізингового платежу) суд стягнув, а ось щодо суми збитків — відмовив. Йдеться про реальні збитки у вигляді юридичної допомоги та упущеної вигоди за весь час фактичного користування об'єктом лізингу (автомобілем)1.
Спроба 2. Стягнути решту заборгованості з лізингових платежів та збитки, пов'язані з вилученням об'єкта лізингу
Але після визнання договору нікчемним суд відмовив лізингодавцю у позові2.
1 Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.04.2016 р. у справі №912/481/16.
2 Постанова Верховного Суду від 16.10.2019 р. у справі №290/933/16-ц.
Тож авто лізингодавець назад отримав, а надані послуги з користування таким авто повернути неможливо. Він вирішив, що за ці послуги лізингоодержувач має йому заплатити. Хоча б вартість зносу авто.
Спроба 3. Відшкодувати втрачену вартість об'єкта лізингу в зв'язку з його експлуатацією — різниця між вартістю нового автомобіля та після його повернення
Заявлені у цій справі позовні вимоги стосувалися відшкодування різниці між вартістю нового автомобіля та дійсною вартістю цього транспортного засобу на момент відшкодування, після його використання. При цьому різницю позивач визначив у доларах США виходячи з вартості предмета лізингу, зазначеної у договорі, та вартості цього транспортного засобу на момент повернення. Це поставило перед судом нове питання, адже на практиці таке відшкодування сплачувалося б у гривнях у розмірі, що дорівнює еквіваленту цій сумі у доларах США.
Суд виніс таке рішення:
1) відшкодування зносу лізингодавець не отримає. Не в останню чергу через те, що прив'язав його суму до долара США, що, як зазначив Верховний Суд, не передбачено нормами чинного законодавства;
2) орендної плати у своєму позові лізингодавець не вимагав, тому й не отримав.
Проте Верховний Суд надав пораду: лізингодавець не позбавлений можливості звернутися до суду з відповідним позовом щодо покладення на лізингоодержувача обов'язку зі сплати коштів за користування предметом лізингу та доводити під час розгляду справи розмір коштів, які мав заплатити лізингоотримувач за весь час користування предметом лізингу.
Позаяк договір є нікчемним з моменту його укладення, то фактичний користувач предмета лізингу, який без достатньої правової підстави за рахунок власника предмета лізингу зберіг у себе кошти, які мав заплатити за весь час користування предметом лізингу, зобов'язаний повернути ці кошти власнику на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦКУ.
Тобто Верховний Суд розглядає борг за договором фінлізингу (навіть за договором, який було визнано нікчемним!) як кошти, які належать лізингодавцю і які лізингоодержувач «зберігає» в себе та має «повернути» лізингодавцю. Проте, щоб стягнути ці кошти, лізингодавцю доведеться ще раз (зробити спробу 4) подати позов до суду.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»