Як можна змінити ціну постачання? За рішенням ВС1 — не тільки змінами до договору. На його думку, підписані видаткові накладні, акти звірки, податкові накладні(!), а також часткова оплата товару за різними цінами (тобто різна ціна в рахунках на один і той самий товар у межах одного договору) є доказом узгодження зміни ціни.
Вміння правильно скласти договір врятувало не одне підприємство. I бути уважними під час укладання договору, вивчати всі його умови — це те, що потрібно робити обов'язково.
Сьогодні ми поговоримо лише про одну умову договору — ціну товару, роботи, послуги.
1 Постанова ВС від 27.05.2020 р. у справі №914/2236/18.
I починати слід із вивчення всіх умов, що їх зафіксовано у договорі (навіть коли йдеться про публічну оферту, тобто окремий письмовий договір із кожним покупцем продавець не укладає). Бо зафіксована в договорі цифра може за певних умов (які зазначаються в договорі) змінитися. Iноді й на користь покупця — коли внаслідок виконання ним таких умов йому надається знижка чи бонус.
Але якщо таких умов у договорі немає, то ми звикли до того, що для зміни ціни треба внести зміни до договору (укласти додаткову угоду до нього). А якщо такий документ не складався, ціна залишається незмінна.
Проте Верховний Суд у коментованому рішенні дійшов іншого висновку. I заявив, що незважаючи на відсутність документа у вигляді додатка до договору про перегляд ціни, є й інші документи, які доводять, що сторони договору узгодили між собою зміну ціни.
Чому це так важливо? Навіть якщо не брати до уваги юридичну частину (хто, кому, скільки має заплатити та що вважати виконанням зобов'язань за договором), є бухгалтерська та податкова частина цього питання. Зміна ціни безпосередньо впливає на бухгалтерський облік товарів, робіт та послуг. А також на суми податків, які має сплатити кожна зі сторін договору. Йдеться про ПДВ, податок на прибуток, єдиний податок, ПДФО та ВЗ.
Зміст справи
У коментованій справі сторони погодили, що ціна товару, який постачатиметься продавцем, зазначається у Специфікації до договору (додаток 1), який є його невід'ємною частиною та діє до кінця строку дії договору. В односторонньому порядку ціну на товар не може бути змінено (п. 6.2 договору постачання).
Про ініціювання підвищення або зниження ціни на товар сторона зобов'язана письмово повідомити іншу сторону не пізніше ніж за 30 календарних днів до такої зміни ціни. Сторони погоджують нові ціни на товар шляхом переговорів та підписують відповідну нову цінову Специфікацію (п. 6.4 договору постачання).
Підставами для ініціювання перегляду ціни на товар залежно від зміни показників, які її обумовлюють, є, зокрема, співвідношення гривні до офіційного курсу долара США, вартість транспортних послуг, вартість товару на ринку тощо (п. 6.3 договору постачання).
А офіційними способами комунікації між сторонами вважаються факсимільний зв'язок та електронна пошта (п. 3.4 договору постачання).
Зауважимо!
Цим договором сторони не обумовили обміну саме електронними документами. Тобто пропозиція змінити ціну могла бути надіслана на електронну пошту. Але який вигляд вона матиме і чи повинна бути скріплена електронним підписом/печаткою, сторони в договорі не прописали.
Наскільки це було свідомо, сказати складно, проте внаслідок такого електронного листування у коментованій нами справі виник спір: продавець вимагав погасити борг за поставлений товар згідно зі зміненими цінами, а покупець, не визнаючи підвищення ціни, просив привести всі первинні документи щодо постачань партій товару згідно з видатковими накладними у відповідність до вимог договору постачання.
Неуважність покупця — завуальована зміна ціни
Ситуація з боку покупця має такий вигляд: покупець підписав договір із наведеними вище умовами щодо ціни та її зміни, а також Специфікацію на товар та його ціну (додаток 1) на дату укладення договору постачання.
На певному етапі договірного процесу видаткові накладні містили необхідну для виробництва кількість товару, проте, як згодом виявилося, за дещо іншою ціною. При цьому додаткова Специфікація не підписувалася та не погоджувалась.
Не забуваймо, що сторони попередньо за допомогою електронної пошти обмінювалися складеними видатковими накладними та погоджували обсяг постачання.
I коли вже у покупця побачили значні відхилення від погодженої договором та Специфікацією ціни, було запізно — товар отримано, видаткові накладні підписано, акт звірки розрахунків за поставлений товар згідно з видатковими накладними також прийнято і підписано.
Тобто спір виник уже після того, як первинні документи, складені за зміненою ціною, були повністю оформлені! Такою ситуацією ми навряд чи когось здивуємо. Але те, як її витлумачили суди, очікувати не міг ніхто.
Отже, пройдемося по фактах.
Факт 1. Обмін інформацією за допомогою електронної пошти
Позаяк електронну пошту сторони визнали офіційним способом комунікації між сторонами, то це стосується всіх питань виконання зобов'язань за договором, у т. ч. і зміни ціни.
Хоча покупець вважав, що листування з продавцем, обговорення змінени ціни не є доказом її змінени, а головним документом мала бути Специфікація (тобто додаток до договору), суд вирішив інакше.
Суд визнав доказами скан-копії документів, якими сторони обмінювались електронною поштою.
Факт 2. Порядок погодження ціни — відступлення від умов договору
За умовами договору ціна погоджується Специфікацією.
При зміні ціни товару покупець та постачальник не підписували нової цінової Специфікації. Проте таке відступлення від умов договору в частині письмового оформлення ціни товару було за домовленістю двох сторін.
Перед постачанням кожної партії товару між сторонами відбувалися переговори та електронне листування, — і це свідчить, що від представника покупця на електронну пошту постачальника надходило сформоване замовлення із зазначенням кількості товару та ціни, за якою покупець готовий його прийняти.
Тобто фактично видаткові накладні з обсягом та ціною постачання формувалися на підставі сформованої електронною поштою «заявки» покупця, який не міг не знати, за якою ціною він погоджується придбати товар.
Факт 3. Приймання товару без заперечень щодо ціни, якості та обсягу
Подальше приймання товару за погодженими в електронному листуванні цінами підтверджено видатковими накладними, які фіксують факт отримання товару та є первинними бухгалтерськими документами, що підписані сторонами без зауважень та заперечень щодо кількості, ціни та якості товару.
Факт 4. Акти звірки — підтвердження заборгованості
Сторони підписували акти звірки взаєморозрахунків за договором постачання. Зокрема, суду надано акт звірки взаєморозрахунків, у якому покупець визнає свою заборгованість за поставлений за видатковими накладними товар. Цю саму суму боргу й зазначено в поданому продавцем позові.
Факт 5. Оплата за договором — частково (до розв'язання питання зміни ціни)
Є й ще один факт, який суди визнали доказом того, що покупець погодився на зміну ціни.
Коли були вивчені зроблені покупцем оплати за товар, з'ясувалося, що частина з них проводилася вже за підвищеною ціною (відповідно до підписаних видаткових накладних).
Так, така оплата була частковою і договір ще не був виконаний до кінця, саме тому покупець і намагався домогтися зниження ціни в первинних документах і скасування боргу.
Недоплата виникла саме тому, що покупець виявив «помилкову» ціну у видаткових накладних, яка, на його думку, не відповідала договору. Але продавець наполягав, що жодної помилки не було. Адже доти покупець про цю змінену ціну знав і платив. То чому ж зараз відмовляється зробити доплату?
Факт 6. Підтвердження постачання — накладні, ПН та звітність з ПДВ
Останній факт найцікавіший. Платити за підвищеною ціною покупець не захотів. Але ось оприбутковувати товар із підвищеною ціною і користуватися за нею податковим кредитом — не заперечував.
Суди врахували систематичне віднесення покупцем витрат зі сплати ПДВ за спірними накладними до податкового кредиту. Тобто, як зазначає Верховний Суд у коментованій справі, покупець своїми діями як щодо приймання товару, підписання товаророзпорядчих та бухгалтерських документів згідно з договором, часткової оплати товару за спірними накладними, так і щодо формування ПК з ПДВ та подання податкової звітності з урахуванням зміненої сторонами ціни товару фактично визнав свої зобов'язання перед постачальником.
До речі, якщо, на думку покупця, ціну в податковій накладній було зазначено неправильно, то така податкова накладна не давала йому права на податковий кредит. Про це податківці наголошували неодноразово.
Тому, якби суд прийняв рішення на користь покупця, йому б довелося знімати в себе в деклараціях увесь податковий кредит, яким він раніше скористався за таким товаром на підставі цих податкових накладних, і, можливо, сплачувати штраф (якщо внаслідок виправлення помилки виникла недоплата з ПДВ).
Але в коментованій справі, враховуючи наведені вище факти, покупцю було відмовлено у позові щодо приведення всіх первинних документів за постачаннями партій товару згідно з умовами договору (складеними специфікаціями). Натомість Верховний Суд стягнув суму боргу на користь продавця — неоплачений товар за видатковими накладними.
Поради юриста
На нашу думку, такі висновки суду можливі лише тоді, коли підписання Специфікації не визнано сторонами обов'язковою умовою для перегляду ціни на товар.
Якби така умова в договорі була, то покупцю можна було б наполягати на ній. Тим паче що факт того, що відступлення від умов договору і таких підстав сторони не погоджували й у договорі не прописували, суди всіх інстанцій визнали.
Утім, маємо те, що маємо. I за таких обставин перша порада: сторонам договору краще такі спори передбачити і прописати в договорі процедуру зміни ціни чіткіше та конкретніше.
Що писати в договорі
Якщо покупець не хоче, щоб потім електронні листи розглядались як доказ його згоди на зміну ціни, в договорі слід прописати, наприклад, таке:
«Офіційними способами комунікації між сторонами вважаються факсимільний зв'язок та електронна пошта. Це не стосується порядку та строків погодження та/або зміни ціни на товар, що поставляється на умовах цього договору».
Друга порада. З одного боку, визнання витрат, отримання податкових накладних та формування податкового кредиту з ПДВ, подання податкової звітності з ПДВ — це податковий облік поставленого товару (результату фінансової операції). Він здійснюється згідно з ПКУ. I зобов'язань до договору, на перший погляд, ніяк не стосується.
З іншого боку, враховуючи таке рішення Верховного Суду, сторонам договору треба бути дуже уважними при складанні та прийнятті (підписанні) актів, накладних, податкових накладних тощо, а також у використанні їх в обліку. Iнакше неуважність (підписання документа, який містить відомості, з якими сторона договору не згодна) та облікові помилки (відображення в бухгалтерському та податковому обліку помилкових даних) може стати доказом у суді, що помилки не було і зазначена в цих документах інформація була узгоджена обома сторонами договору.
Так, одне це навряд чи стане тим аргументом, який вирішить справу, проте сукупно може стати одним із доказів, через які справу можна як виграти, так і програти.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»