Фізособа (резидент та нерезидент) зобов'язана оновлювати свої дані в органі ДПС, у т. ч. й у разі зміни місця реєстрації (проживання). Iнакше у разі надсилання їй податкового повідомлення-рішення на недійсну адресу скасувати його особа вже не зможе.
Повідомляти ДПС про зміну адреси повинні і нерезиденти!
Платник податку — фізособа, який змінив своє місце реєстрації, має повідомити про це орган ДПС за місцем обліку (п. 70.7 ПКУ).
Від такого обов'язку не звільняє і зміна імені, прізвища та по батькові. Навіть за умови, що про таку зміну органи ДПС повідомляються органами державної реєстрації актів цивільного стану (пп. 70.16.4 ПКУ).
Чи є відповідальність за невиконання фізособами зазначених вище вимог?
Згідно з п. 119.1 ПКУ неподання або порушення порядку подання платником податків інформації для формування та ведення Держреєстру фізичних осіб — платників податків, передбаченого цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу у розмірі 85 грн. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, тягне за собою накладення штрафу у розмірі 170 грн.
Але наслідки неповідомлення про зміни можуть бути значно гіршими.
ППР не отримано, та позов подано!
У коментованій нами справі1 фізособа (йдеться про фізособу-нерезидента) з 2013 року є власником автомобіля Toyota Land Cruiser 200, 2011 року випуску, з об'ємом двигуна 4461 куб. см.
1 Постанова ВС від 12.02.2020 р. у справі №826/17798/18.
Орган ДПС прийняв податкове повідомлення-рішення від 10.06.2015 р. №1788-17, яким фізособі (як власнику ТЗ) визначено суму податкового зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» у розмірі 25000,00 грн за 2015 рік. Таке рішення контролюючого органу обґрунтовано положеннями пп. 54.3.3 та 267.6.2 ПКУ. Надалі орган ДПС склав податкову вимогу від 14.09.2016 р. №5931-17 щодо погашення податкового боргу в сумі 25000,00 грн за 2015 рік, який виник унаслідок прийняття зазначеного вище податкового повідомлення-рішення.
Фізособа лише у жовтні 2018 року звернулася до суду з позовом про визнання протиправним та скасування ППР від 10.06.2015 р. №1788-17.
Очевидно, читачів здивує така різниця у часі — від дати прийняття ППР до дати звернення до суду минуло понад 3 роки. А ось тут і варто згадати про виконання вимоги, встановленої у п. 70.7 ПКУ.
Якщо ППР не отримано — його й не надсилали!
Повертаючись до дати звернення власника ТЗ — нерезидента до суду (жовтень 2018 р.), суд встановив такі доволі цікаві обставини.
Податківці стверджували, що податкове повідомлення-рішення від 10.06.2015 р. №1788-17 було надіслано фізособі-нерезиденту засобами поштового зв'язку рекомендованим листом із повідомленням про вручення. Проте лист повернувся 06.08.2015 р. через невручення з причини «закінчення встановленого строку зберігання». Адреса, за якою надсилалися ППР та податкова вимога, є попередньою адресою реєстрації (за місцем проживання колишньої дружини).
Фізособа стверджувала, що за дійсним місцем реєстрації, де фізособа-нерезидент мешкає з лютого 2016 р., вона жодної кореспонденції не отримувала.
Суд наголосив, що орган ДПС не надав жодних підтверджень того, що до жовтня 2018 року (тобто до дати звернення фізособи-нерезидента до суду) така фізособа отримувала ППР та податкову вимогу. Тому говорити про пропущення строку давності (п. 102.1 ПКУ) наразі немає підстав.
Отже, справа у судах розглядалася. I суд першої інстанції скасував ППР та податкову вимогу1. Апеляційна інстанція погодилася з такими висновками2. Проте ВС — ні.
1 Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.02.2019 р. у справі №826/17798/18.
2 Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2019 р. у справі №826/17798/18.
ВС: фізособа сама несе всі ризики!
Натомість Верховний Суд має іншу думку. Згідно з приписами ст. 45 ПКУ податковою адресою платника податків — фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Отже, враховуючи вимоги п. 70.7 ПКУ, законом встановлено обов'язок платника податків повідомляти контролюючий орган про зміну податкової адреси протягом місяця з дня, коли така зміна відбулася.
А контролюючий орган, не маючи інших правових механізмів для отримання персональних даних про платника податків, має право розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки. Тож платник податків у разі недотримання приписів закону і невиконання обов'язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних мусить нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки.
У таких випадках ВС нагадує, що, крім встановлення факту пропуску фізособою строку звернення до суду у зв'язку з її відсутністю за податковою адресою та непоінформованістю через це про донарахування їй податковим органом суми грошового зобов'язання, суду необхідно надати також оцінку поважності причин такого пропуску як підстави для поновлення пропущеного строку (аналогічну позицію висловив Верховний Суд у постанові від 01.10.2019 р. у справі №640/21350/18).
Тому ВС у коментованій нами справі скасував усі попередні судові рішення та надіслав справу на новий розгляд. Але, на нашу думку, отримати позитивний результат фізособі-нерезиденту буде вкрай складно.
Дії платника податків у разі зміни адреси
Який урок ми маємо винести з наведеного вище?
1. Фізособи — платники податків зобов'язані подавати до податкового органу відомості про всі зміни, пов'язані зі зміною даних, що містяться в ДРФО. А якщо фізособа не виконає цього обов'язку, вона сама наражається на неприємності: податківці виконують свої обов'язки та не повинні зазнавати негативних наслідків через ігнорування фізособами-платниками вимог п. 70.7 ПКУ.
2. Органи ДПС здійснюють листування з платниками податків, зокрема саме з фізособами, за адресою за місцем проживання або останнього відомого місця перебування фізособи.
Увага!
У разі коли пошта не може вручити платникові податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, вони вважаються врученими у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
3. Органи ДПС не видають та не надсилають повторно ППР або податкових вимог. А якщо платник податків — фізособа все ж таки випадково дізнався про існування ППР чи податкової вимоги, які не отримав, то він може звернутися до органу ДПС й отримати інформацію про наявність податкового боргу. I в разі оскарження до суду таких рішень органу ДПС слід вказати на таку обставину та послатися на отриману від органу ДПС інформацію, а також про відсутність у фізособи оригіналів ППР та податкової вимоги. Такі документи вже суду має надати орган ДПС.
4. Якщо, як у коментованій нами справі, минув тривалий строк від дати складення ППР та податкової вимоги до дати, коли ви дізналися про ППР та податкову вимогу і звернулися до суду, вам треба буде обґрунтувати, чому саме ви пропустили термін звернення до суду. Поважність причин такої затримки визначатиме суд. I, як свідчить судова практика, довести поважність причин у цьому разі буде вкрай складно. Тож фізособи мають усі шанси програти справу, навіть якщо решта причин дають надію на позитивний результат.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»