Як відомо, 30 квітня антитерористична операція змінила свій офіційний статус, ставши операцією Об'єднаних сил. Підприємства, чиїх працівників було мобілізовано до Збройних сил України на час АТО, цікавить питання: чи повинні вони й далі виплачувати середній заробіток своїм мобілізованим працівникам? З'ясуймо, що з цього приводу кажуть нормативні документи.
Відповідно до ст. 119 КЗпП, за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності й у фізосіб-підприємців, у яких вони працювали на час призову.
Як зрозуміло зі ст. 119 КЗпП, ідеться про збереження середнього заробітку та місця роботи мобілізованого працівника на особливий період.
Відповідно до ст. 1 Закону про боротьбу з тероризмом, антитерористична операція — комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності.
За словами Президента України, формат антитерористичної операції змінено на операцію Об'єднаних сил (далі — ООС; докладніше див. «ДК» №20/2018).
Особливий період — це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (ст. 1 Закону про мобілізацію).
У Законі про оборону України також міститься визначення особливого періоду. Особливий період — період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
З вищезазначеного зрозуміло, що поняття АТО та особливий період — не одне й те саме. Також операція Об'єднаних сил — це не те саме, що особливий період.
На території України й далі триває особливий період, про це йдеться у листі Міноборони України від 20.10.2016 р. №316/1/906 «Щодо дії особливого періоду».
Відповідно до Указу №303/2014 оголошено часткову мобілізацію, у зв'язку з чим в Україні настав особливий період.
Законом про мобілізацію не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду.
Разом з тим Законом про мобілізацію передбачено такий захід, як демобілізація — комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту — на організацію і штати мирного часу.
Рішення про демобілізацію із внесенням його на затвердження Верховною Радою України приймає Президент України (ст. 11 Закону про мобілізацію).
Указом №411/2016 оформлено рішення провести у вересні — жовтні 2016 року звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, призваних під час третьої черги часткової мобілізації відповідно до Указу №15/2015, крім тих, які висловили бажання продовжувати військову службу.
Та рішення щодо проведення демобілізації Президентом України не приймалося.
Питання щодо наявності особливого періоду в державі поза часом проведення мобілізації було предметом судового розгляду.
Вищий адміністративний суд України у постанові від 16.02.2015 р. у справі №800/582/141, виходячи із системного аналізу норм Закону про мобілізацію, зазначив, що закінчення періоду мобілізації не є підставою для припинення особливого періоду.
З огляду на зазначене, а також на зміст заходів мобілізації та демобілізації, визначених Законом про мобілізацію, закінчення заходів мобілізації не припинило особливий період.
Отже, на нашу думку, слід і далі зберігати за мобілізованим працівником середній заробіток та місце роботи, позаяк особливий період і далі триває.
Нормативна база
- КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р. №322-VIII.
- Закон про боротьбу з тероризмом — Закон України від 20.03.2003 р. №638-IV «Про боротьбу з тероризмом».
- Закон про мобілізацію — Закон України від 21.10.93 р. №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
- Закон про оборону України — Закон України від 06.12.91 р. №1932-XII «Про оборону України».
- Указ №15/2015 — Указ Президента України від 14.01.2015 р. №15/2015 «Про часткову мобілізацію».
- Указ №303/2014 — Указ Президента України від 17.03.2014 р. №303/2014 «Про часткову мобілізацію».
- Указ №411/2016 — Указ Президента України від 26.09.2016 р. №411/2016 «Про звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, призваних під час третьої черги часткової мобілізації відповідно до Указу Президента України від 14 січня 2015 року №15».
Галина КАЗНАЧЕЙ, «Дебет-Кредит»