Розгляньмо деякі ситуації, пов'язані з валютними операціями у підприємців на ЄП та загальній системі оподаткування.
Ситуація 1. Чи дозволено підприємцям проводити взаємозалік у ЗЕД? Якими документами слід оформити таку операцію?
Проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у негрошовій формі у межах одного договору є бартерною операцією відповідно до пп. 14.1.10 ПКУ. Підприємці — платники ЄП, згідно з п. 291.6 ПКУ, повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари виключно в грошовій формі. Для підприємців на загальній системі обмежень на бартер (взаємозалік) не передбачено. Адже при визначенні об'єкта оподаткування, відповідно до п. 177.2 ПКУ, до уваги береться виручка у грошовій та негрошовій формі.
Експортні, імпортні операції можуть бути зняті з контролю у разі припинення зобов'язань за цими операціями зарахуванням. Умови для взаємозаліку у ЗЕД-операціях передбачено п. 1.10 Інструкції №136 — якщо:
— вимоги випливають із взаємних зобов'язань між резидентом та нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями;
— вимоги однорідні;
— строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений чи визначений моментом пред'явлення вимоги;
— між сторонами не було спору щодо характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.
Проте тимчасово до 03.06.2015 р. включно у зв'язку із запровадженням вимоги обов'язкового продажу на МБВР надходжень в інвалюті з-за кордону уповноважені банки не можуть знімати з контролю експортні операції клієнтів на підставі документів про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог (п. 4 Постанови №160). Зрештою, це правило стосується не лише підприємців, а й усіх суб'єктів ЗЕД.
Ситуація 2. Підприємець за імпортною операцією недоотримав товар на суму 20 дол. США (іноземний постачальник недопоставив товар на цю суму). Чи будуть штрафні санкції? Чи треба подавати декларацію про валютні цінності за кордоном?
Імпортні операції підприємців на умовах відстрочення поставки (на умовах передоплати) підлягають валютному контролю. Ввезення імпортного товару має здійснюватися у строк, що не перевищує 90 к. д., згідно з п. 1 Постанови №160. Так, статтею 2 Закону про розрахунки в інвалюті встановлено термін 180 к. д. з моменту здійснення авансового платежу, але Нацбанк має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж визначені у цій статті, тому до 03.06.2015 р. включно діє 90-денне обмеження. Статтею 4 Закону про розрахунки в інвалюті до підприємців (крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення АТО на період її проведення) застосовується відповідальність за порушення строків ввезення товару. За кожен день прострочення стягується пеня у розмірі 0,3% суми вартості недопоставленого товару в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми вартості недопоставленого товару. Безпосередньо стягувати пеню має право ДФСУ за наслідками документальних перевірок.
За нормою п. 3.3 Інструкції №136 банк знімає з контролю імпортну операцію лише після отримання інформації про цю операцію в реєстрі МД — якщо для митного оформлення продукції використовується МД, або після пред'явлення підприємцем документа (крім МД), який використовується для митного оформлення послуг, — якщо для митного оформлення не використовується МД.
За ст. 9 Декрету №15-93 валютні цінності й інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягають обов'язковому декларуванню. Зокрема обов'язковому декларуванню підлягають валютні кошти і товари, що перебувають за межами України з порушенням термінів розрахунків. Тож можна зробити висновок: якщо від нерезидента не буде отримано залишку недопоставленого товару або не здійснено поставку товару на цю чи більшу суму протягом 90 днів, підприємець зобов'язаний подати декларацію про валютні цінності, доходи і майно, що належать резиденту України і перебувають за її межами. Форму декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, затверджено Наказом №207 (див. ст. Г. Бикової «Декларація про валютні цінності» в «ДК» №16/2015). За порушення строків декларування, відповідно до п. 2.7 Положення про валютний контроль, до підприємця можуть застосовуватись фінансові санкції у розмірі 10 н. м. д. г. (170 грн) за кожен звітний період.
Ситуація 3. Експортер-підприємець продає з валютного рахунку валюту, отриману за реалізацію продукції (сума на дату отримання коштів включена до доходу). Чи треба виручку від продажу валюти відображати знову у складі доходу?
Операції з продажу валюти підприємцями на міжбанку, на жаль, не врегульовано законодавчо. Відповідно, виходитимемо з власних міркувань та намагатимемося підтвердити це нормами ПКУ. У пп. 14.1.36 ПКУ наведено визначення терміна «господарська діяльність» — це діяльність особи, спрямована на отримання доходу. А внаслідок продажу валюти з поточного валютного рахунку підприємця може виникнути дохід, пов'язаний із різницею курсів. Адже на дату отримання валюти у вигляді виручки підприємець перераховував іноземний дохід у гривні за курсом НБУ, проте продаж валюти відбувається за комерційним курсом банку. Відповідно, у разі продажу валюти за вищим курсом міжбанку, ніж курс, який був на дату її надходження, підприємець отримає певну вигоду.
У підприємця на загальній системі для визначення об'єкта оподаткування згідно з п. 177.1 ПКУ враховуються доходи, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності. Робимо висновок, що у разі продажу валюти підприємець повинен включити до доходів або витрат додатну чи від'ємну різницю між доходом від продажу та балансовою вартістю такої валюти. Балансова вартість валюти — це її вартість, визначена за офіційним курсом НБУ на дату здійснення операції (на дату отримання валюти від покупця). Результат такої операції відображається у Книзі підприємця, форма якої затверджена наказом Мінфіну від 16.09.2013 р. №481.
У підприємця на єдиному податку від продажу іноземної валюти за певних умов теж може бути дохід. Так, якщо при продажу інвалюти комерційний курс буде вищим, ніж офіційний курс НБУ на дату отримання валютного доходу (такий дохід перераховується у гривні за курсом НБУ на дату отримання валюти, п. 292.5 ПКУ), то на отриману різницю визнається дохід, сума якого підлягає відображенню у Книзі обліку доходів, форма якої затверджена наказом Мінфіну від 15.12.2011 р. №1637.
Ситуація 4. У підприємця на рахунку зберігається валюта. Чи треба визначати курсові різниці (за прикладом визначення курсових різниць у юросіб)?
Жодних курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в інвалюті, незалежно від системи оподаткування підприємець не визначає. Наприклад, якщо валюта зберігається на поточному рахунку (або за аналогією до перерахунку валюти на дату балансу чи здійснення госпоперації юрособами), сума доходу підприємцем зафіксована і відображена на дату отримання виручки за офіційним курсом НБУ.
У підприємця на загальній системі, відповідно до п. 177.2 ПКУ, дохід — це виручка у грошовій та негрошовій формі. Зрозуміло, що у разі зберігання валюти на рахунку підприємець виручки не отримує.
У підприємця на ЄП, згідно з п. 292.1 ПКУ, доходом вважається дохід у грошовій формі (готівковій та/або безготівковій), матеріальній або нематеріальній, визначеній п. 292.3 ПКУ. Проте хоча п. 292.3 ПКУ і містить перелік доходів у нематеріальній формі, але жоден із доходів такого виду не підходить до визначення курсових різниць. Такої самої думки дотримуються і податківці у відповіді на запитання: «Чи здійснюється перерахунок іноземної валюти за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України, яка на дату закінчення звітного періоду обліковується на поточному рахунку ФОП — платника ЄП?» (ЗІР, підкатегорія 107.04).
Олена ВОДОП'ЯНОВА, «Дебет-Кредит»