Зниження ставки ЄСВ: перспективи роботодавців

Наші можновладці давно занепокоєні станом справ у сфері легалізації трудових відносин та ліквідації зарплат у конвертах. Однією з причин тіньових трудових відносин є високі ставки ЄСВ з роботодавців, але влада ще не готова знизити їх безумовно. Вона пропонує нам уже другий механізм зниження ставки ЄСВ — з різними умовами та застереженнями. Докладніше про ці умови «ДК» писав у №11/2015¹, а зараз спробуємо знайти вигоди для роботодавців — юридичних та фізичних осіб, які вирішать скористатися понижуючим коефіцієнтом для ставки ЄСВ з заробітної плати.

Три умови зниження ставки ЄСВ

Нагадаємо, що в березні 2015 р. прийнято Закон України від 02.03.2015 р. №219-VIII «Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці» (далі — Закон №219), який набрав чинності 13.03.2015 р. Цим законом додано новий п. 9-5 розділу VIII Закону України від 08.07.2010 р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон про ЄСВ), в якому і визначено нові умови для зниження ставки ЄСВ для роботодавців² (далі — ставка ЄСВ).

Право на зменшення ставки ЄСВ мають роботодавці — юридичні та фізичні особи, фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно і використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (абз. 2, 3, 4, 7 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ). Застосування понижуючого коефіцієнта (далі — коефіцієнт) можливе тільки при нарахуванні ЄСВ на зарплату, винагороду за договорами ЦПХ, лікарняні та допомогу по вагітності та пологах. Далі у статті наведено аналіз цих нововведень лише на прикладах працівників та заробітної плати, бо для роботодавців це найпоширеніший вид доходів, які вони нараховують працівникам і на який припадає найбільше навантаження щодо сплати ЄСВ.

Ставка ЄСВ зменшується, якщо одночасно виконуються три умови:

1) база нарахування ЄСВ з розрахунку на одного працівника у звітному місяці збільшилася на 20 і більше відсотків порівняно зі середньомісячною базою нарахування ЄСВ платника за 2014 рік з розрахунку на одного працівника;

2) після застосування коефіцієнта середній платіж на одного працівника в звітному місяці буде не меншим, ніж середньомісячний платіж на одну застраховану особу платника за 2014 рік;

3) кількість застрахованих осіб у звітному місяці, яким нараховано виплати, не перевищує 200% середньомісячної кількості застрахованих осіб платника за 2014 рік³, тобто допускається збільшення кількості застрахованих осіб не більше ніж удвічі.

¹ У статті Г. Бикової у «ДК» №12/2015 досить докладно описано всі деталі нових умов та розрахунку понижуючого коефіцієнта, тож зараз ми на них не спинятимемося, а одразу перейдемо до практичних аспектів.

² Усі положення та висновки цієї публікації базуються лише на нормах п. 9-5 розділу VIII Закону про ЄСВ, тож у публікації далі не дається посилань на норми законодавства.

³ Ця умова не застосовується до роботодавців-фізосіб (абз. 3 та 4 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ).

Позитивні аспекти зниження ставки ЄСВ

Роботодавець щомісяця обчислює коефіцієнт шляхом ділення середньої бази нарахування ЄСВ на одного працівника за 2014 р. на середню базу нарахування ЄСВ на одного працівника у звітному місяці. Показник середньої бази нарахування ЄСВ на одного працівника за 2014 р. достатньо визначити один раз та використовувати його для розрахунку коефіцієнта протягом усього 2015 р. Коефіцієнт змінюватиметься щомісяця і прямо залежатиме від розміру бази нарахування ЄСВ. Формула розрахунку коефіцієнта, за Законом №219, має такий вигляд:

Коефіцієнт = СмБН(зо)2014 : БН(зо)¹.

Зверніть увагу: якщо обчислений коефіцієнт менший за 0,4, застосовувати до відповідних ставок ЄСВ слід коефіцієнт 0,4 (тобто 0,4 — це мінімальний можливий коефіцієнт пониження ставок ЄСВ).

¹ СмБН(зо)2014 — середньомісячна база нарахування ЄСВ у 2014 р. на одну застраховану особу; БН(зо) — база нарахування ЄСВ на одну застраховану особу за місяць, за який нараховується заробітна плата.

Далі цей коефіцієнт застосовується до ставки ЄСВ, яка, своєю чергою, застосовується до доходів, що використовувалися для обчислення показника БН(зо). Шляхом проведення нескладних математичних операцій маємо:

Сума ЄСВ у звітному місяці 2015 р. = БН(зо) х СмБН(зо)2014 : БН(зо) х Ставка ЄСВ = СмБН(зо)2014 х Ставка ЄСВ .

Отже, виходить, що середній платіж ЄСВ на одного працівника за звітний місяць 2015 р., фактично нарахований на базу нарахування ЄСВ звітного місяця БН(зо) з урахуванням коефіцієнта, дорівнюватиме платежу ЄСВ на середньомісячну базу нарахування ЄСВ за 2014 р. без урахування коефіцієнта (див. таблицю 1, графа 5). Виняток із цього правила — це таке співвідношення СмБН(зо)2014 до БН(зо), яке є меншим за 0,4 (якщо збільшилася база нарахування більш ніж у 2,5 разу), — в цьому разі, як зазначено вище, коефіцієнт застосовується на рівні 0,4 і економія роботодавця буде меншою. При збільшенні БН(зо), зокрема за рахунок підвищення зарплати, в межах зазначених 2,5 разу, роботодавцю доведеться нараховувати ЄСВ у розмірі, не меншому за середньомісячний розмір ЄСВ, який він сплачував у 2014 році (щоб переконатися в цьому, див. приклад 1). Стає зрозуміло, що метою Закону №219 було не зменшення витрат роботодавців на сплату ЄСВ, а збереження їх щонайменш на тогорічному рівні за одночасного зростання бази нарахування ЄСВ (а це, своєю чергою, збільшить доходи бюджету за рахунок утримань із доходів працівників — ЄСВ, ПДФО та військового збору).

Приклад 1 Проведемо арифметичний аналіз застосування понижуючого коефіцієнта ставки ЄСВ на прикладі мінімальної заробітної плати та ставки ЄСВ у розмірі 37%. Припустімо, середньомісячна база нарахування ЄСВ (заробітна плата) одного працівника в 2014 р. дорівнює 1218,00 грн, тобто мінімальній заробітній платі (таке може статися, якщо на підприємстві економили на витратах у вигляді зарплати, часто за рахунок неповного робочого часу). А отже, середній платіж з ЄСВ у 2014 р. становив: 1218 х 37% = 450,66 грн на одного працівника. У таблиці 1 показано розрахунок коефіцієнта, нової суми ЄСВ та суми економії на ЄСВ унаслідок застосування коефіцієнта. Розрахунок зроблено на кількох прикладах суми підвищеної заробітної плати, щоб показати певні тенденції. Оскільки коефіцієнт можна застосовувати лише за умови збільшення зарплати не менше ніж на 20%, у таблиці 1 показано розрахунок для заробітної плати починаючи з 1470 грн, що на 20,627% більше, ніж мінімальна заробітна плата, яка дорівнює середньомісячній базі нарахування ЄСВ у 2014 р. Аналогічні розрахунки можна виконати для будь-яких інших сум заробітної плати в 2014 та в 2015 рр., усі виявлені закономірності будуть такими самими.

Таблиця 1

Застосування понижуючого коефіцієнта на прикладі мінімальної заробітної плати

Зверніть увагу!

У кожній точці, в якій коефіцієнт набуває значення більше 0,4, сума ЄСВ після зниження ставки на цей коефіцієнт дорівнює платежу з ЄСВ, який нараховувався у 2014 р. на середньомісячну базу нарахування ЄСВ у 2014 р., — 450,66 грн. Невеликі розбіжності у значеннях графи 5 для заробітної плати, що менша за 3100 грн, пояснюються похибками внаслідок округлення до третього знака після коми — якби не було цього округлення, платіж з ЄСВ на одного працівника чітко дорівнював би 450,66 грн. До досягнення точки, в якій коефіцієнт дорівнює 0,4, для роботодавця не має значення розмір підвищення заробітної плати — як при зарплаті 1470 грн, так і при зарплаті 3000 грн роботодавець матиме одну й ту саму суму нарахування ЄСВ — близько 450,66 грн. А вже після цієї точки сума ЄСВ з урахуванням коефіцієнта починає зростати відносно величини 450,66 грн, бо законодавці не дозволили застосовувати коефіцієнт нижче ніж 0,4. Так, якщо для заробітної плати 3100 грн фактична величина коефіцієнта становила: 1218 : 3100 = 0,392, слід застосовувати коефіцієнт 0,4, унаслідок чого сума ЄСВ вже буде більша за 450,66 грн, а саме 458,80 грн.

Отже, можна дійти висновку, що при збільшенні кількості працівників та підвищенні їх заробітної плати сума ЄСВ збільшиться пропорційно до тогорічного середнього платежу з ЄСВ на одного працівника, який просто буде помножений на кількість працівників у звітному місяці 2015 р. За даними прикладу 1 і у 2014 році, і у звітних місяцях 2015 р. підприємство сплачує практично одну й ту саму суму з ЄСВ на одного працівника — близько 450,66 грн — до того моменту, коли коефіцієнт наближається до 0,4. Після цього моменту, коли зарплата збільшується більше ніж у 2,5 разу, роботодавець отримуватиме економію в розмірі 60% нарахування ЄСВ (за рахунок застосування коефіцієнта 0,4 він сплатить лише 40% суми ЄСВ за повною ставкою, а 60% — відповідно, зекономить).

Інші проблеми легалізації трудових відносин

Хоча сума ЄСВ з розрахунку на одного працівника в 2015 р. знижується пропорційно до коефіцієнта і дорівнює показнику 2014 р. до досягнення коефіцієнтом значення 0,4, разом з цим зростає загальне навантаження на весь фонд оплати праці, якщо збільшується кількість працівників, — адже за кожного з них доведеться сплачувати середньомісячний платіж з ЄСВ за підсумками 2014 р. Збільшення кількості працівників щодо їх кількості в 2014 р., крім того, що обмежує застосування коефіцієнта (див. третю умову такого застосування, наведену вище), спричиняє зростання загальної суми ЄСВ з розрахунку на весь фонд заробітної плати. При цьому не має значення графік роботи працівників (повний, неповний робочий день тощо) — має значення лише величина бази нарахування ЄСВ на одного працівника в звітному місяці 2015 р. Адже поряд із можливістю застосування коефіцієнта з 01.01.2015 р. діє і нова норма ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ — у тому разі, якщо база нарахування ЄСВ (крім винагороди за цивільно-правовими договорами) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума ЄСВ розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки ЄСВ, установленої для відповідної категорії платника.

Отже, застосування коефіцієнта вигідне тим роботодавцям, хто нараховував у 2014 р. досить низьку заробітну плату та істотно не збільшував кількість працівників у 2015 р., — якщо вони збільшать зарплату лише на 20%, сума нарахування ЄСВ залишиться на рівні 2014 р. (проте при такому збільшенні база нарахування на одного працівника за місяць має бути не меншою за мінімальну заробітну плату, інакше доведеться сплачувати мінімальний страховий внесок). З урахуванням економічної ситуації в Україні, зокрема падіння курсу гривні та зростання споживчих цін, у 2015 р. так чи інакше роботодавцям доводиться збільшувати розмір заробітної плати порівняно з показником 2014 р., тож вони можуть заразом скористатися і можливістю знизити ставку ЄСВ.

Але: для роботодавців, створених у 2015 р., взагалі немає можливості застосовувати коефіцієнт, адже вони не мають даних за 2014 р. для розрахунку. Проте вони зможуть, як і інші роботодавці, знизити ставку ЄСВ на коефіцієнт 0,6 з 2016 р., без умови підвищення бази нарахування ЄСВ і без обмежень щодо кількості працівників, які будуть прийняті на роботу у 2016 році.

Є ще один момент, про який законодавці зазвичай воліють не говорити, — це сплата ПДФО, військового збору та ЄСВ з працівників. Коли заробітна плата виплачується нелегально, працівник отримує на руки певну суму без сплати цих утримань. Якщо роботодавець вирішив перевести зарплату у легальну площину, слід вирішити і питання щодо сплати цих сум — хто їх сплачуватиме. Якщо працівник, то він може отримати на руки суму зарплати, меншу за ту, що він отримував до застосування коефіцієнта. Єдиною втіхою для працівника буде те, що він теж долучиться до справи сплати податків з отримуваних доходів. Якщо ж ці суми компенсуватиме роботодавець за рахунок додаткового підвищення заробітної плати, то йому доведеться збільшити суму зарплати більше ніж на 20%, щоб працівник отримав на руки ту саму суму, що й до легалізації зарплати.

Приклад 2 За даними прикладу 1 розраховуємо суму утримань із заробітної плати (таблиця 2).

Як видно з таблиці 2, при збільшенні зарплати менше ніж у 2 рази (за даними таблиці 2 це розмір зарплати до 2500 грн включно) сума утримань з підвищеної суми заробітної плати (графа 6) перевищує суму економії, яку можна отримати за рахунок застосування коефіцієнта (графа 2). Звісно, таке співвідношення залежатиме від ставки ЄСВ, установленої для роботодавця за його рівнем професійного ризику (ми зробили розрахунки для ставки 37%), але загалом приклад 2 наочно доводить, що незначне підвищення бази нарахування ЄСВ у 2015 році «з'їсть» економію роботодавця на нарахуванні ЄСВ через зростання утримань із доходів працівників. Єдина додаткова економічна вигода, яку ще слід враховувати в цьому разі, — це зростання витрат у бухгалтерському обліку і, як наслідок, зменшення об'єкта оподаткування податком на прибуток згідно з нормами розділу ІІІ ПКУ.

Таблиця 2

Розрахунок утримань із заробітної плати після її підвищення

Юлія ЄГОРОВА, «Дебет-Кредит»