Юридична адреса товариства визначена за місцем проживання одного з учасників, кореспонденція отримується вчасно, жоден із листів державних органів не залишається без реагування. Телефонує представник податкової міліції, який каже, що повинен прийти і перевірити місцезнаходження підприємства. Чи правомірні його вимоги та чи слід допускати його в квартиру?
Чинне законодавство не передбачає перевірки юрадреси (адреси, зазначеної при держреєстрації підприємства) під час реєстрації юрособи. Тому фактично зазначити можна будь-яку адресу, яка встановлює зв'язок з органом або особою, які відповідно до установчих документів юрособи чи закону виступають від її імені1. Одним із традиційних способів визначення юрадреси в малому бізнесі є визначення її за місцем проживання одного з учасників (відповідний спосіб навіть був окремо передбачений у законодавстві до набрання чинності Законом №755). Утім, жоден законодавчий акт не передбачає зміни правового статусу квартири, що належить фізособі, при реєстрації за її адресою юрособи. Житло, за адресою якого зареєстроване підприємство, не перестає бути житлом і не переходить у власність підприємства.
Підпункт 20.1.13 ПКУ встановлює право доступу контролюючих органів під час перевірок до територій, приміщень (крім житла громадян) та іншого майна, що використовуються для провадження господарської діяльності2. А стаття 351 ПКУ, що визначає права посадових осіб податкової міліції (далі — ПМ), відповідних прав їм не надає (пп. 20.1.13 у ній не згадується). Окрім цього, проникнення до житла або іншого володіння особи без рішення суду забороняється ст. 30 Конституції. Отже, хоча ПМ входить до складу ДФС, працівники ПМ не мають права входити до квартири для перевірки місцезнаходження підприємства без дозволу власника житла чи суду.
1 Абз. 7 ст. 1 Закону України від 15.05.2003 р. №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» (далі — Закон №755).
2 Підпункт 20.1.11 ПКУ визнано конституційним рішенням КСУ від 12.06.2012 р. №13-рп/2012.
Якщо ж у тому житлі мешкає керівник чи засновник підприємства і він вирішить запросити представника правоохоронного органу до квартири «на каву», то зауважимо, що закон не встановлює вимог, «як має виглядати підприємство». Згідно зі ст. 93 ЦКУ, місцезнаходженням юрособи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юрособи (переважно перебуває керівництво) та здійснення управління й обліку. Закон також не встановлює, як має виглядати офіс або постійне місце перебування керівника. Тому, що саме робитиме працівник ПМ у квартирі, — велике питання, адже з метою перевірки місцезнаходження йому там робити нічого. Спробуймо аргументувати це нормами чинного законодавства.
При взаємодії з платниками податків контролюючі органи повинні діяти виключно в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом (ст. 19 Конституції). Законодавство щодо перевірки місцезнаходження є доволі поверховим, що дає підстави для сваволі та зловживань.
Так, ст. 184 ПКУ передбачає можливість анулювання реєстрації платника ПДВ, у разі якщо в ЄДР є запис про відсутність юрособи або фізособи за її місцезнаходженням (місцем проживання) або запис про відсутність підтвердження відомостей про юрособу. Тобто підставою для юридичних наслідків є внесення не податківцями, а саме держреєстратором певних відомостей до ЄДР. Більше нібито немає жодних законодавчо передбачених негативних наслідків відсутності юрособи за місцезнаходженням. Водночас закон, що регулює порядок ведення названого реєстру, — Закон №755 — у ч. 12 ст. 19 передбачає можливість надходження до держреєстратора повідомлення щодо відсутності юрособи за її місцезнаходженням від органу доходів і зборів (нині це органи ДФС).
Якщо до держреєстратора надійшло відповідне повідомлення, то він за згаданою нормою Закону №755 зобов'язаний надіслати юрособі повідомлення про необхідність подання реєстраційної картки.
Тобто за законом від податкового органу може бути надіслано реєстратору повідомлення про відсутність юрособи за місцезнаходженням, проте перевірка самого місцезнаходження законами України не передбачена. На нашу думку, це виходить за межі повноважень податкових органів, зокрема і ПМ.
Проте, незважаючи на відсутність передбачених законом повноважень, відповідні процедури були врегульовані в підзаконних актах. Пунктом 12.2 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Мінфіну від 09.12.2011 р. №1588, передбачено, що перевірка місцезнаходження (місця проживання) платника податків може здійснюватися при проведенні перевірок, узгодженні податкових зобов'язань, а також «при виконанні інших службових обов'язків працівниками контролюючих органів». На наш погляд, визначаючи таке право податкових органів, Мінфін вийшов за межі своїх повноважень, адже з огляду на згадані конституційні приписи (ст. 19) повноваження держорганів можуть визначатися лише законом.
Утім, згаданий Порядок передбачає складання акта перевірки місцезнаходження, що, на нашу думку, суперечить закону. В окремих випадках замість акта передбачене оформлення довідки про неможливість вручення певного документа платнику. Далі пункт 12.4 Порядку передбачає передання до ПМ запиту на встановлення місцезнаходження платника. А відповідні дії ПМ узагалі регулюються застарілим підзаконним актом, не зареєстрованим у Мін'юсті, — Положенням про організацію взаємодії підрозділів податкової міліції з іншими структурними підрозділами органів державної податкової служби для встановлення місцезнаходження платника податків, затвердженим наказом ДПАУ від 17.05.2010 р. №336.
Повертаючись до питання про те, як виглядає підприємство, зазначимо, що п. 4.2 вищеназваного Положення передбачено: в разі незнаходження за адресою платника податків, якщо він зареєстрований у квартирі, слід опитати власника такої квартири (за згодою) щодо місцезнаходження за зазначеною адресою платника податків, щодо його посадових осіб та відповідно оформити такі заходи (пояснення або рапорт). Форма довідки, визначена в додатку 2 до цього самого Положення, передбачає наведення відповідної інформації, якщо за встановленою адресою фактично здійснюється діяльність юрособою або перебувають документи бухгалтерської та податкової звітності, печатки тощо та встановлена адреса є місцем проживання (реєстрації) пов'язаної фізособи. У такому разі в довідці зазначається її відношення до юрособи (посада, наявність серед засновників юрособи).
Отже, якщо керівник чи засновник вирішив добровільно допустити працівника ПМ у квартиру, варто мати в ній печатку юрособи, матеріали бухгалтерської, податкової звітності та (на наш погляд, доцільно) установчі документи. А ще придасться журнал реєстрації перевірок, і варто вимагати від працівника ПМ розписатися в ньому. Це буде доказом того, що ПМ відвідувала підприємство і справді його знайшла. Це важливо, адже не секрет, що представники ПМ іноді складають документ про те, що юрособи за адресою немає, навіть не вживши належних заходів з її пошуку (якщо, наприклад, на будинку або вході до будинку немає вивіски юрособи).
Вищезазначені підзаконні акти є на сьогодні чинними, і на їх підставі за відсутності юрособи за адресою дії контролюючих органів держреєстратору надсилається повідомлення. А наступні дії вже передбачені законом. І якщо до реєстратора повернеться повідомлення про необхідність подання реєстраційної картки, він вносить до ЄДР запис про відсутність юрособи за її місцезнаходженням (ч. 14 ст. 19 Закону №755).
Зробимо висновок: сам факт проведення чи непроведення перевірки місцезнаходження юрособи ПМ безпосередньо юридичного значення не має. Юридичне значення має лише реакція на повідомлення держреєстратора, яке може надійти безпосередньо після перевірки ПМ. Власник квартири, за адресою якої зареєстроване підприємство, має право не допускати ПМ у квартиру.
Олексій КРАВЧУК, к. ю. н., доцент, аудитор