Зміни в порядку сплати єдиного внеску (далі — ЄСВ) стосуються всіх, і підприємці на загальній системі оподаткування не є винятком. Що саме змінилось у них при сплаті ЄСВ з 01.01.2015 р., розглянемо на різних ситуаціях, які можуть виникнути на практиці.
Порядок нарахування ЄСВ
Підприємець на загальній системі оподаткування є застрахованою особою та сплачує у встановленому законом порядку єдиний внесок. Порядок нарахування, обчислення та сплати ЄСВ установлено Законом про ЄСВ та Інструкцією №455.
Пам'ятайте: підприємець на загальній системі оподаткування, який є пенсіонером за віком або інвалідом, відповідно, отримує пенсію або соціальну допомогу, не звільняється від сплати ЄСВ. Від сплати ЄСВ у цьому разі звільняються тільки зазначені категорії осіб, які є підприємцями на спрощеній системі оподаткування (ч. 4 ст. 4 Закону про ЄСВ). Згідно з ч. 11 ст. 8 Закону про ЄСВ, ставка ЄСВ для всіх підприємців встановлюється у розмірі 34,7% від бази нарахування єдиного внеску (зазначена ставка передбачає державне страхування в ПФУ та на випадок безробіття). У разі бажання підприємець може сплачувати ЄСВ за більшою ставкою, яка залежить від обраного виду добровільного страхування1.
1 Збільшені ставки ЄСВ у разі добровільного страхування підприємцем у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, встановлені у ч. 11 ст. 8 Закону про ЄСВ.
Отже, з початку провадження підприємницької діяльності у підприємця виникає обов'язок щодо нарахування, сплати і подання звітності з ЄСВ.
У разі припинення підприємницької діяльності підприємець як платник ЄСВ знімається з обліку контролюючими органами на підставі відомостей із реєстраційної картки, наданих держреєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок та остаточного розрахунку (абз. 7 ч. 1 ст. 5 Закону про ЄСВ). Отже, під час ліквідації статусу «підприємець» фізособа несе відповідальність, передбачену для підприємця (ч. 4 ст. 6 Закону про ЄСВ). А це означає, що останнім звітним періодом, за який підприємець має сплатити ЄСВ і подати відповідну звітність, є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізособи (ч. 8 ст. 9 Закону про ЄСВ). Остаточно фізособа-СГ знімається з обліку після перевірки та остаточного розрахунку зі сплати ЄСВ. Якщо за результатом перевірки підприємцю збільшено або зменшено зобов'язання, протягом одного календарного місяця після здійснення відповідних розрахунків подається звіт згідно з таблицею 3 додатка 6 до Порядку №454 (п. 4.17 Порядку №454).
База ЄСВ для «загальносистемника»
Місячний результат діяльності підприємця може бути різним, наприклад, буває, що підприємець:
1) провадив діяльність, проте чистого доходу не отримував;
2) провадив діяльність, але сума чистого доходу є меншою за мінімальний розмір заробітної плати, встановлений законом на місяць отримання чистого доходу;
3) взагалі не здійснював діяльності протягом місяця і доходів не отримував.
Що ж є базою для ЄСВ у вищенаведених випадках та як слід сплачувати ЄСВ? Проаналізуймо кожен випадок окремо, але спочатку з'ясуймо, що є базою для сплати ЄСВ.
За загальним правилом, базою для сплати ЄСВ у підприємця на загальній системі є сума доходу, що підлягає оподаткуванню ПДФО (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ). Сума доходу, що підлягає оподаткуванню ПДФО, визначається за п. 177.2 ПКУ і є різницею між загальним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю підприємця. Проте, як установлено п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ, сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід. А це означає, що сума ЄСВ залежить від суми отриманого чистого доходу підприємця, щоправда, з мінімальним гарантованим місячним обмеженням. Мінімальна страхова сума ЄСВ визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується дохід. У 2015 році розмір мінімального ЄСВ становить:
— з 01.01.2015 р. до 01.12.2015 р. — 422,65 грн (1218 грн х 34,7%);
— з 01.12.2015 р. — 478,17 грн (1378 грн х 34,7%)1.
Ситуація 1. Підприємець провадив діяльність, проте чистого доходу не отримував. За умовами такої ситуації підприємець не має бази для сплати ЄСВ, адже немає суми доходу, який оподатковується ПДФО. Отже, база для ЄСВ становить нуль. До речі, з 01.01.2015 р. підприємець за власним бажанням усе-таки може сплатити ЄСВ (зміни внесено до п. 2 ч. 1 Закону про ЄСВ), щоправда, з певними обмеженнями. Якщо підприємець в окремому місяці не отримав доходу, який підлягає оподаткуванню ПДФО, він має право самостійно визначити базу для сплати ЄСВ. При цьому така база не може бути більшою за максимальну величину2, а сума сплаченого ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
1 Мінімальна заробітна плата на 2015 рік установлена ст. 8 Законом України від 28.12.2014 р. №80-VIII «Про Державний бюджет України на 2015 рік».
2 17 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом: це 20706 грн з 01.01.2015 р. та 23426 грн з 01.12.2015 р.
Приклад 1 У січні 2015 року підприємець отримав дохід у розмірі 12000 грн. Витрати, понесені у зв'язку з отриманням такого доходу, становили 14000 грн. Чистого доходу за місяць немає: 12000 - 14000 = -2000. Оскільки бази для нарахування ЄСВ немає, підприємець за власним бажанням може сплатити ЄСВ у мінімальному розмірі 422,65 або ж більшу суму, але до 7184,98 грн (20706 х 34,7%, де 20706 — максимальна сума доходу, з якого нараховується ЄСВ у січні 2015 р.).
Ситуація 2. Підприємець провадив діяльність, але сума чистого доходу є незначною (меншою за мінімальний розмір заробітної плати, встановлений законом на місяць). У такому разі підприємець отримав дохід, який оподатковується ПДФО, тож виникає обов'язок сплати ЄСВ. Проте сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід.
Приклад 2 У січні 2015 року згідно з книгою доходів та витрат отримано дохід у розмірі 12000 грн, витрати, понесені у зв'язку з отриманням такого доходу, — 11000 грн. Чистий дохід за місяць становить: 12000 - 11000 = 1000. Підприємцю слід сплатити ЄСВ у мінімальному розмірі 422,65 грн (1218,00 х 34,7%).
Ситуація 3. Підприємець протягом місяця не провадив жодної діяльності. За такої ситуації можна впевнено сказати, що бази для ЄСВ немає. Адже підприємець не має доходу, що підлягає оподаткуванню ПДФО. І лише за власним бажанням у звітному місяці звітного року він має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше від максимальної величини бази нарахування ЄСВ, а сума внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Приклад 3 У січні 2015 року підприємець не провадив господарської діяльності, що підтверджено відсутністю записів у книзі доходів та витрат. Оскільки чистий дохід становить нуль, підприємець має право самостійно визначити базу для нарахування ЄСВ, але не більш ніж 20706 грн та не менше 1218 грн. Отже, за бажання сплатити ЄСВ за січень підприємець повинен сплатити як мінімум 422,65 грн, а як максимум — 7184,98 грн. За відсутності такого бажання він не зобов'язаний сплачувати ЄСВ за цей місяць взагалі.
Підсумуймо: якщо підприємець на загальній системі оподаткування не отримав доходу, який оподатковується ПДФО, обов'язку сплатити ЄСВ він не має. Для того щоб не втрачати страхового стажу, який впливає на розрахунок пенсії за віком, підприємець має право за власним бажанням сплатити ЄСВ.
Порядок сплати ЄСВ
Звітним періодом для підприємців на загальній системі оподаткування залишається календарний рік. У порядку сплати ЄСВ жодних змін не відбулося. ЄСВ підлягає сплаті незалежно від фінансового становища платника. Як і раніше, підприємець на загальній системі оподаткування зобов'язаний сплатити ЄСВ, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року (ч. 8 ст. 9 Закону про ЄСВ). Отже, останній день сплати єдиного внеску за 2014 рік — 09.02.2015 р. Пам'ятайте, що у разі сплати ЄСВ готівкою днем сплати вважається день прийняття до виконання банком документа на переказ. У разі безготівкового платежу — це день списання банком суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу ДФСУ.
Хоча Інструкція №455 встановлює додаткові правила щодо сплати ЄСВ протягом звітного року. Так, ч. 2 п. 4.5 Інструкції №455 висуває вимогу сплачувати ЄСВ протягом року до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада у вигляді авансових платежів у розмірі 25% річної суми внеску, обчисленої від суми, визначеної податковою для сплати авансових сум ПДФО у певному році. Згодом авансові платежі враховуються підприємцем при остаточному розрахунку у звітності. З огляду на такі різні норми щодо порядку сплати ЄСВ підприємці часто запитують: чи передбачена для них відповідальність за несвоєчасне перерахування авансових платежів з ЄСВ? Інструкцією №455 встановлено сплату авансових платежів з ЄСВ. А Законом про ЄСВ визначено остаточну сплату зобов'язання підприємця. Тому штрафні санкції за несплату авансових платежів не застосовуються. А от за несплату або несвоєчасну сплату ЄСВ за рік відповідальності не уникнути. Рішення щодо сплати ЄСВ авансовими платежами чи остаточно за рік залишається за підприємцем. Хоча з практичного погляду — сплачувати єдиний внесок протягом року частинами набагато легше.
Відповідальність
У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати ЄСВ до підприємця застосовуються штрафні санкції. Зверніть увагу: з 01.01.2015 р. розмір штрафних санкцій, установлений п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону про ЄСВ, збільшено. За несплату або несвоєчасну сплату ЄСВ накладається штраф у розмірі 20% своєчасно не сплачених сум (було 10%). Крім того, суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені з розрахунку 0,1% суми недоплати за кожен день прострочення платежу. Нарахування санкцій зазначається у вимозі, яка є виконавчим документом. У разі отримання вимоги у підприємця виникає обов'язок протягом 10 календарних днів сплатити суми недоїмки, пені та штрафних санкцій1.
1 Безперечно, підприємець має право на оскарження такої вимоги в адміністративному або судовому порядку (ч. 4 ст. 25 Закону про ЄСВ).
Також удвічі збільшено розмір санкцій за донарахування податковим органом або самим підприємцем своєчасно не нарахованого ЄСВ. У цьому разі штраф становить 10% зазначеної суми за кожен повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50% суми донарахованого ЄСВ (п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону про ЄСВ).
Якщо раніше за неподання, несвоєчасне подання, подання за невстановленою формою звітності застосовувалася тільки адміністративна відповідальність, то тепер на підприємця накладається додатковий штраф у 170 грн (п. 7 ч. 11 ст. 25 Закону про ЄСВ).
Олена ВОДОП'ЯНОВА, «Дебет-Кредит»