Законодавець укотре кардинально змінив правила спрощеної системи. Наразі проаналізуймо основні моменти та вимоги для платників єдиного податку, що внесені Законом №711, основна частина яких набрала чинності вже з 01.01.2015 р.
Групи та критерії платників ЄП
СГ, які застосовують спрощену систему оподаткування, як і раніше, поділяються на групи платників єдиного податку (далі — ЄП). Тепер таких груп створено чотири замість колишніх шістьох (нова редакція п. 291.4 ПКУ): перші три призначені для «звичайних» «спрощенців», а четверта — виключно для сільськогосподарських товаровиробників2. Перша та друга групи — це самі лише фізичні особи, а третя група включає СГ — фізичних та юридичних осіб.
Платники ЄП третьої — шостої груп, які перебували на обліку в контролюючих органах до 01.01.2015 р., з 01.01.2015 р. вважаються платниками ЄП третьої групи (п. 4 підрозділу 8 розділу ХХ ПКУ). Це означає, що їх повинні автоматично перереєструвати в регіональних органах ДФСУ, без подання будь-яких додаткових заяв.
Основні критерії відповідності певним групам платників ЄП не змінено. Наприклад, платники ЄП другої групи, як і раніше, мають право надавати послуги тільки платникам ЄП та/або населенню. Також залишено всі обмеження, передбачені п. 291.5 ПКУ, відповідно до яких особи не можуть бути платниками єдиного податку. З 2015 року розширено перелік недоступних для «єдиноподатників» видів діяльності щодо проведення азартних ігор: до нього ввійшли діяльність з проведення лотерей (крім розповсюдження лотерей) та парі (букмекерське парі, парі тоталізатора).
Проте дозволений річний обсяг доходу кожної групи збільшився:
— для платників першої групи (фізособи-підприємці) — до 300 тис. грн;
— для платників другої групи (фізособи-підприємці) — до 1,5 млн грн;
— для платників третьої групи (фізособи-підприємці та юрособи) — до 20 млн грн.
Змінами передбачено, що всі платники ЄП оновленої третьої групи можуть мати будь-яку кількість найманих працівників.
Порядок визначення доходів
Вагомих змін щодо складу та порядку визначення доходів оновленими нормами не передбачено. Якщо зміни і є, вони стосуються загалом «спрощенців»-юросіб або тих осіб, які зареєстровані платниками ПДВ.
Змінами до п. 292.4 ПКУ остаточно вирішено спірне питання щодо отриманих сум винагороди за договорами комісії. Раніше п. 292.4 ПКУ містив перелік посередницьких договорів за винятком договору комісії, що зумовлювало різні тлумачення цієї норми3. Тепер суми, які не є винагородою за договором комісії, але отримані для виконання посередницького договору, не включаються до оподатковуваного доходу. Доходом за будь-яким посередницьким договором є лише сума отриманої винагороди. Для уникнення непорозумінь отримана винагорода повинна чітко зазначатися в первинних документах, зокрема в реквізиті «Призначення платежу» банківської виписки платника ЄП.
2 У цій статті розглядаються зміни, що стосуються «звичайних» платників ЄП, крім четвертої групи — сільськогосподарських товаровиробників. Змінам у їх оподаткуванні буде присвячено окрему статтю.
3 Див. статтю «Посередницька діяльність у платників ЄП» у «ДК» №51-52/2013.
Щодо сум кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, то за п. 292.3 ПКУ, як і раніше, такі суми включаються до доходу платника ЄП (тепер тільки третьої групи), який є платником ПДВ. Датою отримання такого доходу, згідно з п. 292.6 ПКУ, є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.
Змінено порядок визначення доходу в разі продажу ОЗ юрособами. Відповідно до оновленого п. 292.2 ПКУ, у разі продажу ОЗ треба звернути увагу, як довго використовувався необоротний активів. Якщо здійснюється продаж ОЗ з терміном використання менше 12 календарних місяців з дня введення в експлуатацію, доходом є вся отримана від продажу сума коштів. Якщо відповідно до первинних документів (типова форма №ОЗ-1) основний засіб був в експлуатації протягом 12 календарних місяців і після закінчення цього терміну продається, доходом буде додатна різниця між сумою коштів та залишкової балансової вартості на день продажу. Цей показник визначається відповідно до норм П(С)БО 71. До речі, день продажу, тобто момент переходу права власності, слід визначити договором. Особливо важливим це є для визначення суми доходу в разі отримання оплати (коштів) частинами.
Ставки єдиного податку
Для платників першої та другої групи місячні фіксовані ставки, як і раніше, встановлюються сільськими, селищними та міськими радами і залежать від виду господарської діяльності. Фіксовані ставки встановлюються до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року2:
— для першої групи — до 10% розміру МЗП (максимальна ставка не більше 121,80 грн);
— для другої групи — до 20% розміру МЗП (максимальна ставка не більше 243,60 грн).
Завдяки змінам з 01.01.2015 р. не встановлюється мінімальна ставка ЄП. Тобто теоретично місцеві ради отримали право звільнити на свій розсуд деякі види діяльності від сплати ЄП, визначивши відповідну ставку податку на рівні нуля.
Відсоткові ставки для платників ЄП третьої групи зменшено. Згідно з оновленим п. 293.3 ПКУ, такі ставки становлять:
— 2% доходу — для платників ЄП, які є платниками ПДВ;
— 4% доходу — для осіб, які не зареєстровані платниками ПДВ3.
1 Залишкова вартість — різниця між первісною (переоціненою) вартістю необоротного активу і сумою його накопиченої амортизації (зносу) (п. 4 П(С)БО 7).
2 Згідно із Законом України від 28.12.2014 р. №80-VIII, мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2015 р. становить 1218 грн.
3 Як і раніше, фізособи — платники ЄП, які здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів із дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, належать до третьої групи, ставка ЄП для них становить виключно 4% від доходу (п. 293.3 ПКУ).
Пункт 293.4 ПКУ містить перелік порушень, скоєних платниками ЄП — фізособами, у разі яких застосовується ставка 15%. Раніше (як, до речі, і тепер: норму пп. 2 п. 293.4 ПКУ не змінено) за ставкою 15% оподатковувався дохід від діяльності, не зазначеної у реєстраційних даних платника ЄП першої або другої групи. Тепер додано пп. 5 п. 293.4 ПКУ, в якому сказано, що в разі отримання доходу платником першої або другої групи від провадження діяльності, яка не передбачена у пп. 1 або 2 п. 291.4 ПКУ, застосовується ставка 15%. Наприклад, навіть якщо у реєстрі платника ЄП другої групи зазначено дозволений вид діяльності «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна» (клас за КВЕД 2010 — 68.20), але такі послуги надано юрособі на загальній системі, що порушує пп. 2 п. 291.4 ПКУ, отриманий дохід оподатковується за ставкою 15%.
Звітні періоди
Щодо звітних періодів усе залишається без змін. Платники ЄП першої та другої групи звітують у межах календарного року (протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного податкового року). Для платників третьої групи податковим періодом є календарний квартал (п. 294.1 ПКУ). У цьому випадку декларацію слід подати протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу.
Новоутвореним суб'єктам господарювання, які хочуть стати платниками ЄП третьої групи, слід звернути увагу на оновлену норму п. 294.4 ПКУ. Якщо новоутворена особа подала заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування протягом 10 к. д. з дня держреєстрації (раніше це можна було робити до закінчення місяця), перший звітний період починається з першого числа місяця, у якому відбулася державна реєстрація. Щоправда, згідно з оновленим абз. 2 пп. 298.1.2 ПКУ таке право мають тільки новоутворені платники ЄП третьої групи, яка не передбачає сплату ПДВ. Це означає, що стати платником ПДВ свіжоспечений «єдиноподатник» може після закінчення одного звітного періоду — кварталу. Підтверджується наш висновок нормою пп. «б» п. 4 п. 293.8 ПКУ, де сказано, що в разі добровільної зміни ставки ЄП у розмірі 4% (особи, які не зареєстровані платниками ПДВ) на ставку 2% та реєстрації платником ПДВ заяви подаються не пізніше ніж за 15 к. д. до початку календарного кварталу.
Іншими словами, схема обрання ставки ЄП 2% зі сплатою ПДВ складається з двох етапів: спочатку треба зареєструватися платником ЄП третьої групи зі ставкою 4% (протягом 10 к. д. з дня держреєстрації, з першого числа місяця, в якому відбулася держреєстрація), а лише потім подавати заяву на зміну ставки ЄП на 2% та реєстрацію платником ПДВ — не пізніше ніж за 15 к. д. до початку нового кварталу. Нова ставка ЄП та реєстрація платником ПДВ діятиме з початку такого кварталу.
Ведення обліку
Платники ЄП — фізособи, які не є платниками ПДВ, як і раніше, ведуть книги обліку доходів. Незалежно від обраної групи ЄП, форма Книги однакова для всіх трьох груп. Такі платники ЄП реєструють примірник Книги лише в разі її ведення у паперовому вигляді. Платники ЄП третьої групи — фізичні особи, які є платниками ПДВ, ведуть Книгу доходів і витрат, вони зобов'язані зареєструвати примірник Книги у контролюючому органі за місцем своєї реєстрації. Усе це зазначено в оновлених пп. 296.1.1 та пп. 296.1.2 ПКУ. Ясна річ, що до затвердження нових форм книг платники ЄП ведуть їх за формою наказу Мінфіну від 15.12.2011 р. №1637.
Стаття 297 ПКУ містить перелік податків, від яких звільнено платників ЄП. По суті, стаття містить технічні зміни, які стосуються змін у назвах оновлених податків.
Перехід на загальну систему
Жорсткіша відповідальність та вимога переходу на загальну систему встановлена для платників першої та другої групи, які провадили діяльність, не передбачену у пп. 1 та 2 п. 291.4 ПКУ. Наприклад, якщо платник ЄП другої групи надасть послуги СГ на загальній системі, він зобов'язаний оподаткувати отриманий ним дохід за ставкою 15% (оновлений п. 293.4 ПКУ) і перейти на загальну систему (пп. 298.2.3 ПКУ доповнено новим підпунктом 9) з першого числа місяця, наступного за податковим кварталом, у якому скоєно порушення.
Внесено зміни до пп. 5 п. 298.3 ПКУ. Тепер під час подання заяви про застосування спрощеної системи види діяльності за КВЕД зазначають усі СГ. Види діяльності зазначаються у реєстрі платників ЄП незалежно від групи (оновлений п. 299.7 ПКУ).
Застосування РРО
Відповідно до оновленої редакції п. 296.10 ПКУ, РРО застосовуватимуть платники ЄП другої та третьої групи. Від застосування РРО звільнено лише другу і третю (фізособи-підприємці) групи, які провадять діяльність на ринках, при продажу товарів дрібнороздрібної торговельної мережі через засоби пересувної мережі1, а також платників ЄП першої групи. А це означає, що платники ЄП другої та третьої групи, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) не на ринках і не через засоби пересувної мережі, працюватимуть із касовими апаратами.
Обов'язковим застосування РРО згідно з п. 1 розділу II Закону №71 стає:
— для платників ЄП третьої групи — з 1 липня 2015 року;
— для платників ЄП другої групи — з 1 січня 2016 року.
Для тих платників ЄП, які за власним бажанням з 1 січня 2015 р. до 30 червня 2015 р. включно почали застосовувати зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО, передбачено «бонус» у вигляді звільнення до 1 січня 2017 року від перевірок з питань дотримання порядку застосування РРО2 (підрозділ 10 розділ ХХ доповнено п. 28).
1 Частина роздрібної торговельної мережі, що складається з наметів, кіосків, пунктів пересувної торгівлі, автоматів, нестаціонарних торговельних одиниць.
2 Докладніше див. статтю «Перевірки щодо РРО: що треба знати» в «ДК» №32/2013.
Олена ВОДОП'ЯНОВА, «Дебет-Кредит»