До не так давно запроваджених в Україні податків на нерухоме майно платники податків уже звикли (і вже нікого не дивує, що за власну земельну ділянку чи будинок державі треба платити). А тому Кабмін вирішив поповнити бюджет, зокрема, і за рахунок податку на майно, при цьому збільшивши сферу його застосування: до оподатковуваного майна додано «розкішні» автомобілі.
Закон №711 вніс зміни до розділу XII ПКУ, перейменувавши його на «Податок на майно». Згідно з новою редакцією ст. 265 ПКУ, цей новий податок складається з:
— податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;
— транспортного податку;
— плати за землю2.
Податок на майно, згідно з пп. 10.1.1 ПКУ, належить до місцевих податків, тож формуватиме бюджети місцевих рад. При цьому, за п. 10.2 ПКУ, місцеві ради обов'язково встановлюють податок на майно (у частині транспортного податку та плати за землю). А от питання встановлення податку на майно в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, вирішується на території певної територіальної громади місцевими радами в межах повноважень, визначених ПКУ (п. 10.3 ПКУ). Зокрема, такі місцеві ради можуть встановити пільги зі сплати цієї частини податку на майно згідно з п. 266.4 ПКУ.
Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки
Сплата цього податку регулюється новою редакцією ст. 266 ПКУ. Оскільки цей податок існував і раніше, то заглиблюватися в порядок його сплати ми не будемо, спинимося лише на головних моментах.
Отже, як і досі, платниками податку на нерухомість є як фізичні, так і юридичні особи — власники нерухомості3, у т. ч. нерезиденти. Об'єктом оподаткування з 01.01.2015 р. стає як житлова, так і нежитлова нерухомість, у т. ч. її частка (пп. 266.2.1 ПКУ). Відповідно до пп. 14.1.129 ПКУ, об'єкти житлової нерухомості — це будівлі, віднесені згідно із законодавством до житлового фонду, дачні та садові будинки. У пп. 14.1.129-1 ПКУ наводиться перелік об'єктів нежитлової нерухомості, зокрема будівлі готельні, торговельні та офісні, господарські (присадибні) будівлі тощо.
2 Зміни, які стосуються плати за землю, ми розглянемо в окремій статті.
3 Особливості визначення платників податку, у разі якщо об'єкт нерухомості має кілька власників, наведено у пп. 266.1.2 ПКУ.
Види нерухомості, яка не оподатковується, зазначені в пп. 266.2.2 ПКУ. До них, очікувано, належить нерухомість, власником якої є держава і створені нею державні неприбуткові організації. Але варто наголосити, що з-під об'єкта оподаткування, зокрема, виведено гуртожитки (це цікаво для юросіб, у яких вони перебувають на балансі) та аварійне житло, визнане непридатним для проживання згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради (а це вже цікавіше для фізосіб). Також не оподатковуються:
— будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств;
— будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності;
— об'єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб'єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність в малих архітектурних формах та на ринках. Проте, на жаль, ПКУ не визначає, хто належить до суб'єктів господарювання малого та середнього бізнесу. Також невідомо наразі, як оподатковуватимуться об'єкти нежитлової нерухомості, що належать одній особі, а використовуються іншими особами, зазначеними в цій нормі, тож це потребує додаткових роз'яснень від податківців.
Базою оподаткування податком на нерухомість з 01.01.2015 р. є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, у т. ч. його часток (пп. 266.3.1 ПКУ). Утім, враховуючи суспільний резонанс, який викликав серед населення цей податок, законодавці зберегли певні пільги для фізосіб (про них далі). І це вже пільги, встановлені ПКУ, що їх місцеві ради скасувати не можуть — вони мають право лише збільшувати такі пільги в межах власної територіальної громади (п. 266.4 ПКУ1).
1 Органи місцевого самоврядування до 1 лютого поточного року подають до ДПІ за місцезнаходженням об'єкта житлової нерухомості відомості стосовно встановлених ними пільг з податку на нерухомість.
Ставка податку на нерухомість встановлюється місцевими радами, але не може перевищувати 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування (пп. 266.5.1 ПКУ). Але, згідно з п. 33 підр. 10 р. ХХ ПКУ, на 2015 рік ставки податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, визначені пп. 266.5.1 ПКУ, не можуть перевищувати 1 відсоток мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв. метр для об'єктів нежитлової нерухомості.
Отже, в 2015 році максимально за 1 кв. м житлової нерухомості доведеться сплачувати: 1218 х 2% = 24,36 грн. А за 1 кв. м нежитлової нерухомості — 1218 х 1% = 12,18 грн. Наприклад, за офісне приміщення загальною площею 120 кв. м юрособі за звітний податковий період (рік) треба буде сплатити: 120 х 12,18 = 1461,60 грн. Як саме, читайте далі.
Юридичні особи
Як і раніше, платники податку — юрособи самостійно обчислюють суму податку виходячи з наявної в них на праві власності нерухомості станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього самого року подають до ДПІ за місцезнаходженням об'єкта/об'єктів оподаткування декларацію, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально (пп. 266.7.5 ПКУ). Сплачують податок зазначеними рівними частками (авансовими внесками) щокварталу до 30 числа місяця, наступного за звітним кварталом (п. «б» пп. 266.10.1 ПКУ). Відповідно до пп. 266.9.1 ПКУ, податок сплачують за місцем розташування нерухомості.
До речі, у формі декларації та додатка «Відомості про наявні об'єкти житлової нерухомості» (наказ Мінфіну від 01.07.2014 р. №735) зазначається інформація щодо житлової нерухомості. Враховуючи включення до об'єкта оподаткування нежитлової нерухомості, слід дочекатися роз'яснень, за якою формою звітуватимуть юрособи у 2015 році.
Щодо новоствореного (нововведеного) об'єкта нерухомості, то декларацію подають протягом 30 календарних днів з дня виникнення права власності на такий об'єкт, а податок сплачують починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Попередній власник сплачує податок за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на об'єкт нерухомості.
Фізичні особи
Фізособи, як і раніше, декларацій до ДПІ не подають; навпаки, ДПІ за місцем податкової адреси (реєстрації) фізособи — власника нерухомості самостійно розраховують суму податку, що його він має сплатити. При цьому в порядку, встановленому пп. 266.7.1 ПКУ, податківці повинні враховувати пільги, встановлені як ПКУ, так і місцевими радами.
Згідно з пп. 266.4.1 ПКУ, база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, у т. ч. їх часток, що перебувають у власності фізособи — платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості — на 60 кв. м;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості — на 120 кв. м;
в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в т. ч. їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у т. ч. їх часток), — на 180 кв. м.
Отже, фізособа — власник двох квартир, площею 28 і 50 кв. м, сплачуватиме податок лише з: 28 + 50 - 60 = 18 кв. м. А фізособа — власник квартири площею 50 кв. м. і житлового будинку площею 90 кв. м. взагалі не сплачуватиме податку на нерухомість. Але зазначена пільга стосується лише житлової нерухомості. А отже, фізособа, яка має у власності житловий будинок площею 100 кв. м та нежитлову нерухомість (до якої належать гараж і офісне приміщення) загальною площею 200 кв. м, сплачуватиме податок з усіх 200 кв. м нежитлової нерухомості (оскільки житлова нерухомість, яка їй належить, підпадає під розмір пільгової площі, що не оподатковується).
Таке зменшення надається один раз за кожен базовий податковий (звітний) період (рік).
Також фізособам додатково (тобто крім тих, що визначені ПКУ) надаються пільги, встановлені місцевими радами, але з урахуванням обмежень, установлених пп. 266.4.2 ПКУ. Так, ці додаткові пільги не застосовуються, якщо площа нерухомості, яка належить фізособі, перевищує п'ятикратний розмір неоподатковуваної площі, затверджений рішенням органів місцевого самоврядування. Не підпадають під пільги й об'єкти нерухомості, що їх власники-фізособи використовують з метою отримання доходу (тобто які здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).
Про розраховану суму податку на нерухомість фізособі до 1 липня податкового (звітного) періоду (року) має бути надіслано повідомлення-рішення, в якому зазначаються платіжні реквізити для сплати податку. Якщо фізособа — платник податку не згодна з проведеним розрахунком, вона має право звернутися до такої ДПІ з письмовою заявою, на підставі якої (в разі потреби) робиться перерахунок суми податку (пп. 266.7.3 ПКУ). Сплатити суму податку фізособа зобов'язана протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (пп. «а» пп. 266.10.1 ПКУ). Якщо здійснювався перерахунок податку, то вручається нове податкове повідомлення-рішення, попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Транспортний податок
А це — цілковита новація податкового обліку, що діятиме у 2015 році. Транспортний податок має багато рис, спільних із податком на нерухомість, тож зрозуміти, як його сплачувати, досить легко. Регулюється сплата нового податку ст. 267 ПКУ.
Платники — фізичні та юридичні особи, власники легкових автомобілів, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см (пункти 267.1 — 267.2 ПКУ). Ставка податку фіксована — 25000 грн на рік з кожного такого автомобіля (п. 267.4 ПКУ).
Зверніть увагу: не йдеться про автомобілі, які виробляються або купуються/ввозяться з метою продажу (тобто торговці дорогими автомобілями можуть заспокоїтися: їхній товар під цей податок не потраплятиме). Йдеться лише про ті легкові автомобілі, які використовуються їхнім власником як транспортний засіб та інформація щодо реєстрації яких є в органів внутрішніх справ, яку вони мають надавати органам ДФСУ згідно з пп. 267.6.3 ПКУ. Нагадаємо, що реєстрація легкових автомобілів як транспортних засобів відбувається в Державтоінспекції згідно з Порядком №13881. Реєстрація автомобілів, які належать юрособам, може здійснюватися як за місцезнаходженням (податковою адресою) таких юросіб, так і за місцем стоянки автомобіля (п. 21 Порядку №1388).
Порядок нарахування податку подібний до зазначеного вище.
Фізособи декларацій до ДПІ не подають, їм суму податку нараховує ДПІ за податковою адресою (місцем реєстрації), на підставі інформації від органів внутрішніх справ. Про суму нарахованого податку фізособам ДПІ до 1 липня податкового року надсилає (або вручає) повідомлення-рішення, за якими слід сплатити податок протягом 60 днів з дня отримання (п. «а» пп. 267.8.1 ПКУ).
Юрособа визначає суму податку самостійно виходячи з кількості власних легкових автомобілів, якщо вони підпадають під об'єкт оподаткування, станом на 1 січня звітного року. Про що до 20 лютого цього самого року подає відповідну декларацію (форми якої ще немає) до ДПІ за місцем реєстрації об'єкта оподаткування, і сплачує податок за місцем реєстрації об'єктів оподаткування рівними частками до 30 числа місяця, наступного за звітним кварталом (пп. 267.7.1, пп. «б» пп. 267.8.1 ПКУ).
Згідно з пп. 267.6.5 ПКУ, у разі зміни власника автомобіля протягом звітного року податок обчислюється попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності, а новим власником — починаючи з місяця, в якому він набув права власності.
Ганна БИКОВА, «Дебет-Кредит»