Страхування автомобіля

Страхування КАСКО — це добровільне страхування автомобілів або інших засобів транспорту від ризиків, пов'язаних із фізичним пошкодженням або втратою самого транспортного засобу. КАСКО не включає в себе страхування вантажів, відповідальності перед третіми особами тощо. Також усі автовласники стикаються з необхідністю страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів (так звана автоцивілка). В обліку цих двох видів страхування багато спільного, але є й кілька відмінностей.

Придбання та облік страхового поліса КАСКО та «автоцивілки»

КАСКО — це добровільне страхування авто згідно з п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону про страхування, яке включає страхування від ризиків, які можуть призвести до фізичного пошкодження або знищення автомобіля, а також від ризику крадіжки. Поліси КАСКО можуть включати різну кількість ризиків та відповідно мати різну вартість (повне КАСКО, КАСКО 50/50, гнучкі поліси та інші). Щоправда, у разі придбання авто в кредит або на умовах фінлізингу банк чи лізингова компанія, найімовірніше, наполягатимуть на придбанні поліса КАСКО, а відмова від придбання поліса може стати підставою для відмови в наданні кредиту або продажу авто на умовах фінлізингу. Проте страхування КАСКО залишається добровільним, і витрати на нього в будь-якому разі несе підприємство — власник авто чи користувач за договором фінлізингу. Головним недоліком КАСКО є досить висока вартість поліса, але це плата за захист автомобіля у всіх випадках, покритих цим страхуванням, а не тільки у разі ДТП.

«Автоцивілка» — це обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників автомобілів, яке здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (ст. 3 Закону №1961). «Автоцивілка», на відміну від КАСКО, діє лише у разі ДТП, а страхову виплату отримує потерпілий або інша особа, яка має право на отримання відшкодування; особа, яка надавала послуги з ремонту пошкодженого майна (не тільки автомобіля), з лікування потерпілих та інші послуги, а також страхові компанії, які сплатили страхове відшкодування за полісом КАСКО.

Бухгалтерський облік

Правила обліку поліса КАСКО або «автоцивілки» не залежать від набору ризиків, які ним покриті. Особливістю обліку вартості страхового поліса є те, що він придбавається на кілька місяців, тож страховий платіж здійснюється за кілька місяців наперед. Згідно з принципом нарахування та відповідності доходів і витрат (ст. 4 Закону про бухоблік) витрати на сплату страхового платежу потрібно розподілити між тими звітними періодами, за які він був здійснений. Те саме сказано і в п. 8 П(С)БО 16. Для цього використовують рахунок 39 «Витрати майбутніх періодів» у кореспонденції з субрахунком 655 «Розрахунки за страхуванням майна». Сплату страхового платежу відображають проведенням Д-т 655 К-т 311 «Поточні рахунки в національній валюті», а віднесення його до витрат майбутніх періодів — проведенням Д-т 39 К-т 655. Далі щомісяця витрати на страхування списують у дебет рахунків 23 «Виробництво», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут» або 94 «Інші витрати операційної діяльності» залежно від того, в якій сфері діяльності підприємства використовується застрахований автомобіль.

Між іншим, на рахунок 94 списують і страховий платіж за ті авто, які надаються іншим СГ в оперативну оренду, якщо страховку оплачує орендодавець. Можливе списання страхових платежів і в дебет рахунка 15 «Капітальні інвестиції», якщо авто використовують у створенні необоротних активів (на будівництві тощо). Сума, яку щомісяця списують з рахунка 39 до складу собівартості або витрат звітного періоду, визначається діленням загальної суми страхового платежу на кількість місяців, за які його здійснено.

Для документального підтвердження цих операцій достатньо договору страхування (страхового поліса) та документа про сплату страхового платежу (виписка з поточного рахунка або квитанція банку, якщо платіж здійснила підзвітна особа через касу банку). Розподіл страхового платежу на місячні звітні періоди варто оформити бухгалтерською довідкою¹.

¹ Докладніше про оформлення бухгалтерської довідки «ДК» писав у №22/2013.

Податковий облік

Податок на прибуток. Витрати на страхування КАСКО та на «автоцивілку» включають до складу податкових витрат на підставі пп. 140.1.6 ПКУ. Суму витрат на страхування кожного звітного періоду визначають так само, як і в бухобліку — в сумі, що списана з кредиту рахунка 39 в дебет рахунків 92, 93, 94 згідно з п. 138.5 ПКУ. Суми страхового платежу, що були віднесені на рахунки 23 та 15, теж потраплять до витрат, але вже у складі собівартості виготовленої продукції в періоді її реалізації (п. 138.4 ПКУ), а також у складі вартості створених ОЗ, що амортизується (п. 146.6 ПКУ). Якщо підприємство надає свій автомобіль в оперативну оренду, страховий платіж у податковому обліку відносять до інших витрат господарської діяльності, щодо яких не встановлено прямих обмежень (пп. 138.12.2 ПКУ).

ПДВ. Послуги зі страхування, що їх надають ліцензовані страхові компанії, не є об'єктом оподаткування ПДВ згідно з пп. 196.1.3 ПКУ, тож «вхідного ПДВ» на суму страхового платежу не може бути.

Податковий облік у підприємця на загальній системі оподаткування. Основне запитання у підприємця — чи можна взагалі відносити вартість страхування до витрат? Податківці таку можливість заперечують (ЗІР, категорія 104.05, запитання «Чи мають право ФОП на загальній системі оподаткування при обчисленні чистого оподатковуваного доходу враховувати витрати на страхування транспортного засобу (повне КАСКО), яке придбане для здійснення підприємницької діяльності?»). Головним їхнім аргументом є те, що підприємці не ведуть бухобліку складу витрат виробництва та ОЗ, а також що ЦКУ не встановлює такого суб'єкта права приватної власності, як фізособа-підприємець. Оскільки автомобілі належать на праві приватної власності саме фізособам, а не фізособам-підприємцям, то і витрати на страхування автомобілів несе фізособа поза її статусом підприємця. Контраргументація має спиратися на те, що витрати на страхування КАСКО слід вважати операційними витратами підприємця, безпосередньо пов'язаними з отриманням доходу від підприємницької діяльності (наприклад, ризики під час приватного використання автомобіля набагато менші, ніж під час його використання для щоденної доставки товару покупцям, і якби підприємець не використовував свого авто у своїй діяльності, йому не треба було б купувати поліс КАСКО). Отже, за сміливого підходу витрати на КАСКО відносяться до витрат підприємця згідно з п. 177.4 ПКУ. Те саме можна сказати і про «автоцивілку».

Облік ремонту авто та страхова виплата за полісом КАСКО

Розгляньмо найпоширеніший страховий випадок під час страхування КАСКО — часткове пошкодження авто (внаслідок ДТП або інших причин) та його ремонт. Його облік включає два етапи: облік понесених збитків (витрат на ремонт авто) та облік отриманого страхового відшкодування. Якщо страхова компанія погоджується виплатити страхове відшкодування та визначає його суму, вона складає страховий акт (ст. 990 ЦКУ), де ця сума і зазначається за мінусом франшизи¹. Іноді в договорах страхування франшиза може бути не передбачена. У разі ремонту пошкодженого авто можливими є два варіанти:

1) страхова компанія відшкодовує витрати на ремонт автомобіля безпосередньо підприємству-власнику, а воно вже самостійно ремонтує автомобіль (господарським чи підрядним способом — користуючись послугами авторемонтного підприємства (далі — СТО));

¹ Франшиза — частина збитків, що не відшкодовується страховиком за договором страхування (ст. 9 Закону про страхування).

2) страхова компанія оплачує вартість ремонту автомобіля, перераховуючи кошти безпосередньо СТО.

Облік витрат на ремонт та поліпшення авто

Бухгалтерський облік витрат на ремонт та поліпшення пошкодженого авто регулюється П(С)БО 7. Якщо цей ремонт здійснюють виключно для відновлення робочого стану автомобіля без його модернізації, дообладнання тощо, то витрати на нього відносять до складу витрат звітного періоду (п. 15 П(С)БО 7). А як бути, якщо під час відновлення автомобіля після пошкодження заодно буде проведено його модернізацію, дообладнання та інші поліпшення — якщо вже заходилися ремонтувати, то вирішили зробити це капітально? За загальним правилом, вартість поліпшень має збільшити первісну вартість автомобіля згідно з п. 14 П(С)БО 7. Але зараз ми маємо справу з авто, яке було пошкоджене, і перш ніж поліпшувати його, треба спочатку відновити його до робочого стану, в якому воно перебувало до пошкодження. Тож вважаємо, що в цьому разі слід відокремити вартість відновлення авто до робочого стану від вартості його поліпшення і включити першу суму до витрат звітного періоду, а другу — віднести на збільшення його первісної вартості. У бухобліку вартість ремонту треба списати в дебет субрахунка 977 «Інші витрати діяльності» з кредиту рахунків 13, 20, 22, 23, 63, 65, 66. Вибір субрахунка 977 зумовлений самим характером господарської операції, адже ремонт авто після його пошкодження не вписується в рамки операційної діяльності підприємства. Вартість поліпшення авто додають до його первісної вартості проведеннями Д-т 152 К-т 13, 20, 22, 23, 63, 65, 66 та Д-т 105 К-т 152.

У податковому обліку витрати на ремонт і поліпшення авто обліковують згідно з п. 146.12 та п. 146.11 ПКУ — з урахуванням 10-відсоткового «ремонтного ліміту». До речі, податківці в листі від 09.07.2012 р. №12372/6/15-1216 (див. «ДК» №38/2012) досить лояльно ставляться до обліку витрат на ремонт основних засобів та дозволяють зробити вибір: або використати наявний залишок 10-відсоткового ліміту та включити вартість ремонту до витрат звітного періоду, або віднести всю вартість поточного ремонту та поліпшень на збільшення первісної вартості автомобіля (що не передбачено нормами ПКУ).

Зверніть увагу, що застраховану частину цих витрат (тобто ту, яку відшкодує страхова компанія) сміливо можна включати до складу витрат на підставі абз. 2 пп. 140.1.6 ПКУ.

Щодо ПК з ПДВ, то, на нашу думку, підприємство має право на всю суму ПК з ПДВ, який нараховується у зв'язку з отриманням ремонтних послуг на СТО або з придбанням запасних частин для ремонту. Податківці дотримуються протилежної думки: підприємство має право включити до ПК лише ту частину ПДВ, що відповідає частині вартості ремонту автомобіля, яка була сплачена власним коштом підприємства і не була чи не буде погашена за рахунок коштів, отриманих ним від страхової компанії (лист ДПСУ від 12.01.2012 р. №809/7/15-3417-26, див. «ДК» №41/2014). Аргументом проти такого підходу може бути те, що отримання страхового відшкодування від страхової компанії та ремонт автомобіля — це різні господарські операції, ніяк не пов'язані між собою. Отримання страхового відшкодування не є операцією постачання товарів (робіт, послуг), визначення якої наведено в пп. 14.1.185 та пп. 14.1.191 ПКУ, тож у сумі такого відшкодування немає ПДВ. Операція з отримання послуг з ремонту автомобіля — це вже звичайна операція постачання послуг, яка є об'єктом оподаткування ПДВ та за якою підприємство матиме право на податковий кредит, якщо автомобіль використовується в господарській діяльності та отримано податкову накладну (ст. 198, ст. 201 ПКУ).

Облік страхового відшкодування понесених витрат. На підставі страхового акта страхової компанії в бухобліку визнають заборгованість компанії за відшкодуванням збитків, про що роблять проведення Д-т 375 К-т 746 «Інші доходи». Отримання страхового відшкодування на поточний рахунок відображають проведенням Д-т 311 К-т 375. У податковому обліку дохід у вигляді страхового відшкодування визнають у момент його фактичного отримання на поточний рахунок згідно з абзацом другим пп. 140.1.6 ПКУ. Внаслідок того що момент визнання доходу в бухгалтерському та податковому обліку є різним, виникає тимчасова податкова різниця, якщо страхова виплата буде здійснена в іншому звітному (податковому) періоді, ніж період, на який припадає дата оформлення страхового акта.

ПЗ з ПДВ на суму страхового відшкодування не нараховують, бо ця операція не підпадає під визначення об'єкта оподаткування ПДВ у ст. 185 ПКУ — вона не є постачанням товарів, робіт, послуг.

Таку саму схему обліку застосовують і тоді, коли підприємство замовляє та отримує послуги СТО, а страхова компанія виплачує страхове відшкодування безпосередньо на адресу СТО. Вартість ремонту відносять до витрат, а оплату цього ремонту страховою компанією — до доходів у бухгалтерському та податковому обліку.

Облік ремонту авто та страхова виплата за «автоцивілкою»

Головна відмінність «автоцивілки» від страхування КАСКО — те, що страхову виплату отримує не страхувальник, а потерпілий. Страховий випадок, застрахований за «автоцивілкою», не відображається в обліку страхувальника, тому що страхувальник не отримує страхового відшкодування та одночасно не витрачається на відшкодування збитків потерпілій стороні, бо за нього це зробить страхова компанія. А свої незастраховані збитки від такого випадку страхувальник відображає в загальному порядку¹. Натомість потерпіла сторона фіксує в обліку понесені нею збитки й отримане відшкодування за такою самою схемою, яка показана вище для страхування КАСКО: збитки — до витрат, відшкодування — до доходів згідно з абз. 2 пп. 140.1.6 ПКУ.

¹ Розгляд обліку незастрахованих збитків від надзвичайних ситуацій не входить до завдань цієї статті.

Приклад Підприємство — платник податку на прибуток і ПДВ — уклало зі страховою компанією договір страхування КАСКО щодо страхування автомобіля, який використовується для адміністративних потреб. Термін дії страхового договору — 12 місяців. Страховий платіж сплачується одноразово та становить18000 грн (1500 грн на місяць). При настанні страхового випадку (ДТП) сума збитків сягнула 84000 грн — це вартість послуг СТО з ремонту, включаючи запасні частини (у т. ч. ПДВ — 14000 грн). Франшиза за договором страхування — 2000 грн, отримано відшкодування: 84000 - 2000 = 82000 грн. Ця сума також включає ПДВ, що нараховується СТО на вартість послуг з ремонту (додатково див. лист ДПСУ від 18.01.2012 р. №2573/К/15-3414-26). Облік вищезазначених операцій наведено в таблиці.

Таблиця

Відображення в обліку страхування автомобіля й отримання страхового відшкодування

Нормативна база

• ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
• ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. №435-IV.
• Закон №1961 — Закон України від 01.07.2004 р. №1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
• Закон про бухоблік — Закон України від 16.07.99 р. №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
• Закон про страхування — Закон України від 07.03.96 р. №85/96-ВР «Про страхування».
• П(С)БО 7 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Мінфіну України від 27.04.2000 р. №92.
• П(С)БО 16 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Мінфіну України від 31.12.99 р. №318.

Юлія ЄГОРОВА, «Дебет-Кредит»