Оренда автомобіля

Одним зі шляхів отримання автомобіля у користування є його оренда (оперативний лізинг). Відносини оренди транспорту регулюються параграфом 5 глави 58 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ). Розповімо, як укладається договір такої оренди, які особливості мають ці відносини і як вони відображаються в бухгалтерському та податковому обліку підприємства-орендаря.

Договір оренди

Сторонами договору оренди транспортного засобу (далі — ТЗ) можуть бути як юридичні, так і фізичні особи. Незалежно від того, ким є сторони договору оренди ТЗ, він завжди укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 799 ЦКУ). А якщо однією зі сторін договору оренди ТЗ є фізична особа (у нашому випадку це може бути орендодавець), то такий договір підлягає нотаріальному посвідченню (ч. 2 ст. 799 ЦКУ).

Орендар самостійно використовує ТЗ у своїй діяльності і має право без згоди орендодавця укладати від свого імені договори перевезення, а також інші договори відповідно до призначення ТЗ (ст. 800 ЦКУ).

Оскільки договір оренди ТЗ є одним із різновидів договору оренди, на нього поширюються загальні правила, встановлені параграфом 1 глави 58 ЦКУ. Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 759 ЦКУ, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. У цьому реченні знаходимо щонайменше чотири правила, яких потрібно дотримувати при укладанні будь-якого договору оренди:

1) орендодавцем може бути власник майна. Утім, за згодою власника можливе передання майна в оренду орендарем — це передбачено ст. 774 ЦКУ, і такі відносини мають назву вже суборенди (піднайму);

2) майно у відносинах оренди передається лише у користування. Отже, право власності на таке майно залишається в орендодавця;

3) відносини оренди не передбачають можливості безоплатного користування майном. Звісно, є ситуації, коли орендодавець не платить у встановлений договором оренди термін орендну плату, але це свідчить лише про невиконання умов договору. У договорі оренди обов'язково має бути встановлено розмір орендної плати, причому нульовий розмір орендної плати встановлювати не можна;

4) майно передається в оренду на певний строк. Якщо строк найму не встановлено, договір найму вважається укладеним на невизначений строк (ч. 2 ст. 763 ЦКУ). Стосовно договору оренди ТЗ, то кожна зі сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць. Якщо орендар продовжує користуватися ТЗ після закінчення строку договору оренди, то, за відсутності заперечень орендаря протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (ч. 1 ст. 764 ЦКУ).

Також варто в договорі оренди ТЗ чітко визначити обов'язки сторін щодо підтримання його у стані, в якому він був переданий у користування (належному стані), технічних оглядів та ремонтів. Проте якщо сторони і не визначать цього в договорі, слід зважати на те, що ЦКУ такі обов'язки сторін жорстко встановлені:

— орендар має підтримувати ТЗ у належному технічному стані і нести витрати, пов'язані з його використанням, у т. ч зі сплати податків та інших платежів (ст. 801 ЦКУ);

— орендодавець повинен страхувати ТЗ. Але порядок страхування відповідальності орендаря за шкоду, яка може бути завдана іншій особі у зв'язку з використанням ТЗ, встановлюється законом (ч. 2 ст. 802 ЦКУ). Тож слід звернути увагу на п. 1.6 Закону №1961¹, який прирівнює користувачів ТЗ на підставі договору оренди до його власників щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. А отже, обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності орендованого транспорту лежить саме на орендареві;

¹ Закон України від 01.07.2004 р. №1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

— стаття 803 ЦКУ вимагає від орендаря відшкодувати збитки, завдані у зв'язку з втратою або пошкодженням ТЗ, якщо він не доведе, що це сталося не з його вини.

Зверніть увагу: згідно з п. 16 Порядку №1388¹, за бажанням юридичної особи, якій власник ТЗ передав у встановленому порядку право користування ТЗ, підрозділ Державтоінспекції видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві (складеній у довільній формі) або документах, що підтверджують право користування ТЗ.

Розрахунки за договором оренди

Оплата користування орендованим майном регулюється ст. 762 ЦКУ. Виходячи з цієї статті орендну плату починають сплачувати з моменту фактичного отримання ТЗ у користування, і вона не сплачується за період, у якому орендар не міг використовувати орендований ним ТЗ через обставини, за які він не відповідає. До таких обставин належить, зокрема, повернення ТЗ орендодавцю. Для того щоб зафіксувати період фактичного перебування орендованого ТЗ у користуванні в орендаря, а також стан, у якому він був отриманий та повернений, сторони договору, як правило, складають акт приймання-передачі автомобіля.

Форма проведення розрахунків з орендної плати встановлюється договором і може бути як грошовою, так і не грошовою (вексельною, бартерною, зарахуванням заборгованостей тощо). Зобов'язання з орендної плати, як правило, виникають за актом приймання-передачі наданих послуг з оренди. Водночас як у бухгалтерському, так і в податковому обліку акт про надання послуг є підставою для визнання витрат з оренди ТЗ (п. 5 П(С)БО 16², п. 153.7 ПКУ).

Бухгалтерський та податковий облік

Бухгалтерський та податковий облік операцій з оренди ТЗ залежить від того, ким є орендодавець — юрособою чи фізособою.

Орендодавець — юридична особа. Юридична особа самостійно сплачує податки з власного доходу, тож сума орендної плати виплачуватиметься їй без будь-яких утримань податків та зборів.

Орендодавець — фізична особа. Фізична особа — орендодавець може бути як самозайнятою особою (у значенні, встановленому пп. 14.1.226 ПКУ), так і без такого статусу.

ПДФО з доходу у вигляді орендної плати не утримується, якщо орендодавцем є самозайнята особа та за умови надання орендарю-підприємству копій документів, які підтверджують:

— державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності (п. 177.8 ПКУ). Такими документами є виписка або витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців;

— статус підприємця — платника єдиного податку (пп. 165.1.36 ПКУ). Він підтверджується або свідоцтвом платника єдиного податку, або витягом з Реєстру платників єдиного податку.

Якщо такі документи не будуть надані орендарю або якщо орендодавець-фізособа не є підприємцем, то з нарахованого доходу у вигляді орендної плати утримується ПДФО за ставкою 15%/17% (п. 167.1 ПКУ).

Щодо ЄСВ, то, як і раніше, органи ДФСУ не вважають орендну плату базою для нарахування ЄСВ.

Не оподатковується орендна плата і військовим збором — така, принаймні наразі, думка податківців щодо цього (див. лист ГУ Міндоходів у Полтавській області від 27.08.2014 р. №11917/10/16-01-11-01-39).

Орендований автомобіль орендар обліковує на позабалансовому рахунку 01 «Орендовані необоротні активи» — за вартістю (балансовою (залишковою) або первісною вартістю орендодавця), що зазначається в договорі операційної оренди³. Збільшення залишку рахунка 01 відбувається при прийнятті на облік орендованих необоротних активів, зменшення — при їх поверненні орендодавцю та у разі перенесення заборгованості перед орендодавцем за орендовані необоротні активи на баланс (якщо орендоване майно дуже пошкоджено або зникло, тому повернути його орендодавцю неможливо).

¹ Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджений постановою КМУ від 07.09.98 р. №1388.

² Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Мінфіну України від 31.12.99 р. №318.

³ Див. п. 20 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Мінфіну України від 30.09.2003 р. №561 (далі — Методрекомендації №561).

Щодо витрат, які несе орендар на утримання і ремонт орендованого автомобіля, то вони списуються на загальних підставах, так само як це відбувається з власним автомобілем¹. Різниця лише одна — оскільки за операційною орендою автомобіль не потрапляє на баланс орендаря, то в разі, якщо частина витрат на ремонт капіталізується, орендар створює новий об'єкт основних засобів, наприклад, під назвою «Ремонт орендованого автомобілю» в групі «Інші необоротні матеріальні активи», первісну вартість якого і становлять зазначені капіталізовані витрати². У податковому обліку, навпаки, згідно з п. 146.11 — 146.12 ПКУ, об'єкт, первісну вартість якого становлять витрати на ремонт орендованого ОЗ, створюється в тій групі, до якої належав би такий об'єкт, якби він був у власності орендаря. Відповідно, і витрати у сумі амортизації такого об'єкта, і ті витрати, які у межах 10-відсоткового ліміту потрапляють до податкових витрат, належать до тих самих витрат, на які у податковому обліку відносять витрати з утримання такого орендованого ОЗ (залежно від напряму його використання).

¹ Докладніше див. «ДК» №41/2014.

² Див. п. 21 Методрекомендацій №561.

Приклад Підприємство орендує у свого працівника з відділу збуту вантажний автомобіль, який використовується для доставки покупцям придбаних ними товарів. Сума місячної орендної плати — 1000 грн, сума місячної зарплати працівника — 3000 грн. Також підприємство понесло витрати на придбання пального для автомобіля на суму 2000 грн (крім того, ПДВ — 400 грн), з яких пальне на суму 1800 грн було використано протягом місяця (що підтверджено подорожніми листами). Бухгалтерський та податковий облік зазначених операцій наведено в таблиці.

Таблиця

Бухгалтерський та податковий облік оренди автомобіля у працівника

Ганна БИКОВА, «Дебет-Кредит»