Використання автомобіля неможливе без його регулярного техобслуговування та ремонту. Як обліковувати ТО автомобіля? Куди потраплять витрати на поточний ремонт авто? А якщо ремонт — капітальний? Чи капіталізуються ці витрати? Відповіді на ці запитання ви знайдете в статті.
Технічне обслуговування та ремонти
Операції з підтримання в робочому стані авто, що виконуються на підприємстві чи на СТО, які належать до технічного обслуговування (далі — ТО) автомобіля, а також ті, що належать до ремонту, визначені в Положенні №102. Так, відповідно до п. 1.3 Положення №102, технічне обслуговування (ТО) — це комплекс операцій чи операція щодо підтримання роботоздатності або справності виробу під час використання за призначенням, зберігання та транспортування. Крім того, в додатках А та Б до Положення №102 наведено приблизний перелік операцій із ТО автотранспорту. Також у самій інструкції до автомобіля може бути чітко зазначено, які саме операції включаються до його ТО.
Ремонт — це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності виробів та відновлення ресурсів виробів чи їх складових частин, а капітальний ремонт — це ремонт, який виконується для відновлення справності та повного або близького до повного відновлення ресурсу виробу із заміною чи відновленням будь-яких частин, у т. ч. базових (п. 1.3 Положення №102).
На підставі цих документів бухгалтер (разом із начальником транспортного відділу чи головним інженером — якщо ви за штатним розписом маєте таких працівників) визначає, чи належать виконані роботи до ТО, чи вони є ремонтом автомобіля (поточним або капітальним).
Облік витрат на ТО
Податковий облік
Податок на прибуток. Витрати на ТО — це витрати на підтримання (утримання) транспортного засобу в робочому стані. Витрати на ТО включаються до різних статей податкових витрат залежно від сфери використання автомобіля. Тож вони можуть потрапити до:
— податкової собівартості товарів (готової продукції) (виконаних робіт, наданих послуг)1 — пп. 14.1.228, пункти 138.8, 138.9, пп. «г» пп. 138.8.5 ПКУ;
— адмінвитрат — пп. «в» пп. 138.10.2 ПКУ;
— витрат на збут — пп. «д» пп. 138.10.3 ПКУ.
— інших витрат згідно з пп. «в» пп. 138.10.4 ПКУ.
Витрати на ТО, що включаються до собівартості товарів (робіт, послуг), відображають у податкових витратах у періоді визнання доходу від продажу відповідних товарів (робіт, послуг) (п. 138.4 ПКУ). Інші наведені вище витрати потрапляють до складу податкових витрат у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухобліку (п. 138.5 ПКУ). Фактично такі витрати відображають у податковому обліку за датою здійснення ТО. Не забувайте, що будь-які витрати можуть потрапити до податкових лише за наявності підтвердних документів (п. 138.2 ПКУ).
У декларації з прибутку2 витрати на ТО авто відображають відповідно в рядках 05.1; 06.1; 06.2; 06.4. Додатково інші витрати розшифровують у рядку 06.4.43 додатка ІВ до декларації з прибутку.
1 Якщо витрати на ТО потрапляють до загальновиробничих витрат, то вони в цьому контексті можуть бути лише змінними загальновиробничими витратами.
ПДВ. Суми нарахованого (сплаченого) ПДВ при отриманні послуг з ТО (чи за витратами, здійсненими при самостійному проведенні ТО) можна віднести до ПК з ПДВ, за умови що таке авто використовується в оподатковуваних ПДВ операціях та в госпдіяльності підприємства (п. 198.3 ПКУ). Звісно, такі суми ПДВ мають бути підтверджені податковою накладною чи іншим документом згідно з п. 201.11 ПКУ (п. 198.6 ПКУ).
Бухгалтерський облік
Будь-які витрати, що їх підприємство здійснює для підтримання автомобіля в робочому стані (на технічний огляд, нагляд, обслуговування, ремонт тощо), з метою одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигід від його використання, слід включати до витрат (див. п. 15 П(С)БО 7 та п. 32 Методрекомендацій №561). А отже, витрати на ТО — як витрати на підтримання об'єкта ОЗ у робочому стані — списують до витрат у звітному періоді понесення (капіталізацію витрат не здійснюють). Залежно від того, з якою метою використовують авто, визначається стаття витрат у бухгалтерському обліку. Тож якщо автомобіль використовують:
— у виробництві продукції, виконанні робіт, наданні послуг, то всі витрати відносять на дебет рахунка 23 «Виробництво»;
— із загальновиробничою метою — на дебет рахунка 91 «Загальновиробничі витрати»;
— з адміністративною метою — на дебет рахунка 92 «Адміністративні витрати»;
— з метою збуту — на дебет рахунка 93 «Витрати на збут»;
— з іншою метою — на дебет субрахунка 949 «Інші витрати операційної діяльності».
Облік витрат на ремонт автомобіля
Податковий облік
Податок на прибуток. У податковому обліку немає окремих понять поточного та капітального ремонту авто. Питання ремонту автомобіля, як поточного, так і капітального, чітко регулюються одними і тими самими нормами п. 144.1, 146.11, 146.12 ПКУ. Так, згідно з п. 146.12 ПКУ, витрати на ремонт (поточний чи капітальний) ОЗ (автомобіля) в розмірі, що не перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп амортизованих ОЗ на початок звітного року, відносять до складу податкових витрат відповідного періоду понесення.
До речі, в листі ДПСУ від 09.07.2012 р. №12372/6/15-1216 (див. «ДК» №38/2012) говориться, що платник має право сам вирішувати, чи застосовувати йому при ремонті об'єктів ОЗ 10-відсотковий ліміт, чи ні. Звісно, можна скористатися цим роз'ясненням, але, на нашу думку, в ПКУ не передбачено можливості такого вибору: користуватися 10-відсотковим ремонтним лімітом чи ні.
Витрати на ремонт (поліпшення) ОЗ у межах 10% сукупної балансової вартості всіх груп ОЗ потраплять до відповідної групи податкових витрат залежно від того, з якою метою використовується такий ОЗ:
— якщо його використовують для виробничих та загальновиробничих потреб (витрати на ремонт, як поточний, так і капітальний, завжди належатимуть до змінних загальновиробничих витрат), то такі витрати на його поліпшення можуть формувати податкову собівартість товарів (виконаних робіт, наданих послуг), вироблених за участю такого ОЗ — пп. 14.1.228, п. 138.8 ПКУ;
— якщо ОЗ використано з адміністративною метою, — то до адмінвитрат (пп. «в» пп. 138.10.2 ПКУ);
— якщо авто використовують зі збутовою метою, то витрати потраплять до витрат на збут (пп. «д» пп. 138.10.3 ПКУ).
— з іншою господарською метою — до інших податкових витрат (пп. «в» пп. 138.10.4 ПКУ).
Витрати в межах 10% ліміту на ремонт виробничих та загальновиробничих авто, які формують податкову собівартість товарів (робіт, послуг), слід збільшувати в періоді визнання доходу від продажу таких товарів (робіт, послуг). А от у решті випадків їх відображають у періоді понесення таких витрат.
У декларації з прибутку витрати на ремонт ОЗ, які формують податкову собівартість товарів (робіт, послуг), фіксують у рядку 05.1. А ті, що потрапляють до адмінвитрат, витрат на збут чи інших витрат, показують, відповідно, у рядку 06.1, 06.2 або 06.4.
Витрати на ремонт авто у сумі, що перевищує 10-відсотковий ремонтний ліміт із п. 146.12 ПКУ, спрямовують на збільшення вартості відремонтованого авто (пункти 144.1, 146.11 ПКУ). Відповідно до норм п. 144.1 ПКУ, витрати на ремонт (поліпшення) ОЗ, які перевищують 10% сукупної балансової вартості всіх груп ОЗ, що підлягають амортизації, на початок звітного року, підлягають амортизації з місяця, наступного за місяцем завершення ремонту ОЗ (п. 146.2 ПКУ).
Якщо проводиться капітальний ремонт авто, який може затягнутися на кілька місяців, то варто таке авто вивести з експлуатації. Виведення ОЗ з експлуатації на час його ремонту буде підставою для припинення нарахування амортизації як у бухгалтерському, так і в податковому обліку (див. пункти 23, 29 П(С)БО 7, п. 27 Методрекомендацій №561 та пп. 145.1.2, п. 146.2 ПКУ). Але не варто виводити автомобіль з експлуатації на короткі періоди (наприклад, якщо ремонт вписується в один календарний місяць), адже фактично тоді перерви в нарахуванні амортизації не буде.
ПДВ. Суми вхідного ПДВ з вартості ремонту потраплять до ПК з ПДВ у тих випадках, коли підприємство використовує авто в оподатковуваних ПДВ операціях у межах своєї госпдіяльності (пункти 198.1, 198.3 ПКУ). Ну і, звісно, за наявності податкової накладної чи документа згідно з п. 201.11 ПКУ, який її замінює (п. 198.6 ПКУ).
Бухоблік та документування ремонтів
Поточний ремонт (наприклад, ремонт окремого вузла, що вийшов з ладу) має на меті підтримувати авто в робочому стані та одержати первісно визначену суму майбутніх економічних вигід від його використання (внаслідок поточного ремонту окремого вузла авто знову можна використовувати так само, як і до виходу цього вузла з ладу).
А от капітальний ремонт, на наш погляд, слід віднести саме до поліпшення авто. Адже такий ремонт спричинює збільшення майбутніх економічних вигід, первісно очікуваних від використання автомобіля, — він дозволяє збільшити строк корисного використання цього авто, поліпшити його якісні характеристики (збільшити потужність або економічність), замінивши старі зношені деталі на нові та ефективніші тощо.
Рішення про те, який саме вид ремонту було здійснено (поточний чи капітальний), все-таки приймає керівник за участі головного інженера чи механіка (за наявності таких посад на підприємстві). Саме керівник, проаналізувавши здійснені підприємством ремонтні роботи щодо автомобіля, повинен вирішити, чи спрямовані вони на підвищення його техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) як об'єкта ОЗ, що спричинить у майбутньому збільшення економічних вигід, чи їх результатом є лише підтримання об'єкта ОЗ у придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигід від його використання (п. 29 Методрекомендацій №561). На цьому наголошують і спеціалісти Мінфіну у листі від 15.12.2006 р. №31-34000-20-23/27008.
Відповідно до п. 15 П(С)БО 7 та п. 32 Методрекомендацій №561, витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані (на технічний огляд, нагляд, обслуговування, ремонт тощо) й одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигід від його використання, включають до складу витрат.
А от згідно з п. 14 П(С)БО 7 та п. 31 Методрекомендацій №561 первісну вартість ОЗ слід збільшити на суму витрат, пов'язаних із поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що зумовлює збільшення майбутніх економічних вигід, первісно очікуваних від використання об'єкта.
Витрати на підтримання авто в робочому стані (поточний ремонт) залежно від того, з якою метою використовують автомобіль, відображаються проведеннями:
Д-т 23, 91, 92, 93, 94, 97 К-т 631 (685) — якщо ремонтні роботи здійснювалися підрядним способом;
Д-т 23, 91, 92, 93, 94, 97 К-т 13, 20, 22, 65, 66 тощо — якщо ремонт робили самостійно (господарським способом).
Якщо ж ремонт авто спричинює його поліпшення, то витрати на таке поліпшення капіталізуються. Проведення будуть такими:
Д-т 152 К-т 631 (685) — якщо роботи проводила підрядна організація;
Д-т 152 К-т 13, 20, 22, 65, 66 тощо — якщо підприємство самостійно проводить ремонтні роботи.
Надалі при завершенні ремонтних робіт слід зробити проведення Д-т 105 К-т 152, наслідком якого є збільшення первісної вартості автомобіля (тобто капіталізація витрат на ремонт).
До речі, п. 14 П(С)БО 7 та п. 31 Методрекомендацій №561 дозволяють обліковувати витрати на ремонт ОЗ у порядку, встановленому податковим законодавством (тобто за правилами пунктів 144.1, 146.11, 146.12 ПКУ — про них див. вище). Але деякі спеціалісти вважають, що цю норму не варто застосовувати в бухобліку, бо вона не забезпечує правильності подання інформації про витрати поточного періоду та вартість активів підприємства (в нашому випадку — автомобілів) користувачам. Також такий підхід не відповідає принципам обачності та нарахування доходів і витрат, що встановлені ст. 4 Закону України від 16.07.99 р. №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
І кілька слів про документування витрат на ремонти. Так, факт передачі авто сторонній організації на час ремонту бажано засвідчити актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (типова форма №ОЗ-1, затверджена Наказом №352). Цей документ оформляє замовник послуг ремонту. Після закінчення ремонтно-поліпшувальних робіт виконавець видає підприємству відповідний документ, наприклад акт виконаних робіт (п. 24 Правил №792). На його підставі бухгалтер складе акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів (типова форма №ОЗ-2, затверджена Наказом №352).
Якщо ремонтні роботи підприємство проводить самостійно, то найчастіше оформляють наряд-замовлення на виконання робіт, накладну на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (типова форма №М-11, затверджена наказом Мінстату від 21.06.96 р. №193), акти за формою №ОЗ-1 та №ОЗ-2. Крім того, інформацію про ремонт ОЗ слід відображати і в Інвентарній картці обліку основних засобів (типова форма №ОЗ-6, затверджена Наказом №352).
Приклад ТОВ «Мангуш» вирішило провести на СТО ТО двох авто та капітальний ремонт одного вантажного автомобіля. Усі авто використовуються для збуту власної продукції. Витрати на ТО становлять 6000 грн (з ПДВ), а витрати на капремонт — 48000 грн (з ПДВ). Отримані роботи від СТО підтверджені актом виконаних робіт. Капремонт авто тривав 5 днів. За рішення керівництва витрати на капремонт у бухобліку капіталізуються. У податковому обліку такі витрати вписуються в 10% ліміт за п. 146.12 ПКУ. Бухгалтерський та податковий облік вищезазначених операцій показано в таблиці.
Таблиця
Облік витрат на ТО та ремонт автомобіля
|
№
з/п |
Зміст господарської операції
|
Бухгалтерський облік
|
Сума,
грн |
Податковий облік
|
||
|
Д-т
|
К-т
|
Доходи
|
Витрати
|
|||
|
1.
|
Проведено ТО автомобілів, що використовуються зі збутовою метою |
93
|
631
|
5000
|
—
|
5000*
|
|
2.
|
Проведено капремонт вантажного авто, що використовується зі збутовою метою |
152
|
631
|
40000
|
—
|
40000*
|
|
3.
|
Відображений податковий кредит із ПДВ (отримано належним чином оформлену податкову накладну) |
641
|
631
|
9000
|
—
|
—
|
|
4.
|
Показано завершення ремонтних робіт та відповідно капіталізацію в бухобліку понесених витрат |
105
|
152
|
40000
|
—
|
—
|
|
5.
|
Оплачено СТО вартість виконаних робіт |
631
|
311
|
54000
|
—
|
—
|
| * Ці витрати відображають у рядку 06.2 декларації з прибутку в періоді їх понесення. | ||||||
Нормативна база
- Методрекомендації №561 — Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджені наказом Мінфіну від 30.09.2003 р. №561.
- Наказ №352 — Наказ Мінстату від 29.12.95 р. №352 «Про затвердження типових форм первинного обліку».
- Положення №102 — Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затверджене наказом Мінтрансу від 30.03.98 р. №102.
- П(С)БО 7 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Мінфіну від 27.04.2000 р. №92.
- Правила №792 — Правила надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів, затверджені наказом Мінтрансу від 11.11.2002 р. №792.
Василь РОРАТ, «Дебет-Кредит»