Лист ДПАУ від 22.02.2011 р. №4940/7/16-1517-26
Щодо оподаткування операції з торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов'язаннями
Суттєво. Операції з торгівлі за грошові кошти борговими зобов'язаннями не є об'єктом обкладення ПДВ.
! Платникам ПДВ
<...>
Відповідно до підпункту 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (далі — Кодекс) не є об'єктом оподаткування операції з торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов'язаннями, за винятком операцій з інкасації боргових вимог та факторингу (факторингових операцій), крім факторингових операцій, якщо об'єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, операції з відступлення права вимоги за забезпеченими іпотекою кредитами (позиками), житлові чеки, земельні бони та деривативи.
Відповідно до пункту 3 статті 656 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ) предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до пункту 1 статті 1077 ЦКУ за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника), тобто за договорами факторингу, на відміну від договорів купівлі-продажу права вимоги, плату одержує набувач прав вимоги (фактор).
Відповідно до статті 516 ЦКУ заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлене договором або законом, тобто договір купівлі-продажу прав вимоги у загальному випадку є двостороннім договором.
Таким чином, у випадку, наведеному в запитанні, має місце правочин купівлі-продажу прав вимоги (а не факторингу), передбачений пунктом 3 статті 656 ЦКУ, оскільки набувач прав вимоги не отримує плати, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди тощо, а здійснює оплату набуття прав вимоги.
Тобто ТзОВ <...> здійснює торгівлю за грошові кошти борговими зобов'язаннями, що згідно з підпунктом 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 Кодексу не є об'єктом оподаткування податком. Своєю чергою, операція з подальшого продажу права вимоги особою, що придбала таке право вимоги у ТзОВ <...> за ціною не меншою від ціни придбання такого права вимоги, згідно з підпунктом 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 Кодексу також не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.
Заступник голови Комісії з проведення реорганізації ДПА України,
заступник голови О. ЛЮБЧЕНКО