Визначення страхового стажу має принципове значення для обчислення розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Страховий стаж — це період, протягом якого особа підлягала страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісяця сплачено страхові внески в сумі не менше від мінімального страхового внеску (Закон №1105). Винятки встановлено абзацом другим частини першої статті 21 Закону №1105.
До страхового стажу зараховуються періоди відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також періоди отримання виплат за окремими видами соціального страхування (крім пенсій, за винятком пенсії по інвалідності) — за умови що за ці періоди сплачено страхові внески у розмірі не менше від мінімального.
Обчислюють страховий стаж за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, включно з відомостями про трудову діяльність працівника, внесеними відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування». За періоди до 1 липня 2000 року стаж визначають за нормами раніше чинного законодавства.
Страховий стаж обчислюють у місяцях. До нього також прирівнюється трудовий стаж, набутий особою до набрання чинності Законом №1105, а також періоди з 1 січня 2016 року, за які, незважаючи на непідлягання страхуванню, особа або роботодавець за неї сплатили єдиний внесок.
Пенсійний фонд України надає застрахованим особам можливість доступу до персоналізованої інформації про страховий стаж через вебпортал електронних послуг за допомогою кваліфікованого електронного підпису (КЕП).
Дані про стаж відображаються у таких формах довідок:
- ОК-5 (доступна лише застрахованій особі) — містить інформацію про нараховану зарплату з 1998 року та страховий стаж з 01.01.2004;
- ОК-7 — відображає зарплату, з якої сплачувався ЄСВ (у межах максимальної бази), з 01.01.2011 та відповідний страховий стаж;
- додаток 9 — подає щомісячну інформацію про страховий стаж з урахуванням сплаченого ЄСВ з 01.01.2004.
Розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності залежить від тривалості страхового стажу та визначається відповідно до статті 17 Закону №1105:
- 50% середньої зарплати — якщо стаж до 3 років;
- 60% — якщо стаж від 3 до 5 років;
- 70% — якщо стаж від 5 до 8 років;
- 100% — якщо стаж понад 8 років.
Окремо законодавством передбачено повну (100%) оплату листків непрацездатності незалежно від тривалості страхового стажу для певних категорій осіб, зокрема:
- осіб, віднесених до 1 — 3 категорій потерпілих унаслідок Чорнобильської катастрофи;
- одного з батьків або особи, яка їх замінює, у разі догляду за дитиною до 14 років, потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи;
- ветеранів війни, потерпілих учасників Революції Гідності, членів сімей загиблих Захисників і Захисниць України; жертв нацистських переслідувань;
- осіб, реабілітованих відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917–1991 років»;
- донорів, які мають право на пільгу відповідно до статті 20 Закону України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові».
На період карантину, встановленого КМУ, допомога по тимчасовій непрацездатності у зв’язку із самоізоляцією, обсервацією чи перебуванням у медичних закладах через особливо небезпечні інфекції виплачується у розмірі 50% середньої зарплати, незалежно від страхового стажу.
Винятки становлять медичні працівники, фахівці з реабілітації та працівники/гіг-спеціалісти резидентів «Дія Сіті», яким допомога виплачується у 100% розмірі або відповідно до фактично сплачених внесків.
Увага: допомога по вагітності та пологах згідно зі статтею 19 Закону №1105 надається у розмірі 100% середньої заробітної плати незалежно від тривалості загального страхового стажу.
Проте в обох випадках (і для лікарняних, і для декретних) треба пам’ятати про правило, встановлене ч. 4 ст. 12 Закону №1105: застраховані особи, які протягом 12 місяців перед настанням страхового випадку, за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, мають страховий стаж менше ніж 6 місяців, мають право на виплати в таких розмірах:
1) допомога по тимчасовій непрацездатності — виходячи з нарахованої зарплати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, але не більше за розмір допомоги, обчислений із мінімальної зарплати, встановленої на час настання страхового випадку;
2) допомога по вагітності та пологах — виходячи з нарахованої зарплати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, але не більше за розмір допомоги, обчислений із двократного розміру мінімальної зарплати, встановленої на час настання страхового випадку.
Аналогічне правило міститься і в п. 5 Порядку №440: застраховані особи, страховий стаж яких за останні 12 місяців перед настанням страхового випадку становить, за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, менше ніж 6 місяців, мають право на оплату перших п’яти днів тимчасової непрацездатності в розмірі, який визначається виходячи з нарахованої зарплати, з якої сплачуються страхові внески, але не перевищує з розрахунку на місяць розміру мінімальної зарплати, встановленої законом у місяці настання страхового випадку.