Війна війною, руйнування руйнуваннями, але для уникнення відповідальності за невиконання податкових обов’язків треба довести, що саме вони спричинили це. Наприклад, те, що у вас було зруйновано виробниче обладнання, не означає, що вас не штрафуватимуть за неподання декларацій з ПДВ. Тим більше якщо податкові накладні ви у цей період реєстрували. То що заважало і декларацію подати?
* Постанова ВС від 17.09.2024 року у справі №280/10300/23.
Так міркують судді, а приклад цього — коментована справа.
Зміст справи
Згідно з ЄДР видами економічної діяльності за КВЕД у ПАТ зазначено: 27.11 Виробництво електродвигунів, генераторів і трансформаторів (основний); 26.11 Виробництво електронних компонентів; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. ПАТ є платником ПДВ з 16 липня 1997 року.
Рішенням комісії ГУ ДПС від 14 червня 2023 року товариству анулювали реєстрацію платником ПДВ, причина — пп. «г» п. 184.1 ПКУ, тому що:
1. ПАТ протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з ПДВ, зокрема з травня 2022 року до квітня 2023 року.
2. Це мало б свідчити про відсутність операцій з постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування ПЗ, і відсутність за останні 12 календарних місяців обсягів оподатковуваних операцій.
Але оподатковувані операції у ПАТ були. Адже, як з’ясувалося на суді, ПАТ складало і реєструвало в цьому періоді податкові накладні. Тож подавати декларації з ПДВ треба було, але ПАТ цього не робило.
Тому ДПС мало підстави анулювати реєстрацію платника ПДВ виходячи з наявної на той час інформації.
Утім, і ПАТ вважало, що має законні підстави не декларувати ПК і ПЗ з ПДВ. А отже, карати його позбавленням статусу платника ПДВ нема за що.
ПАТ звернулося до суду з позовом про скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Ситуацію з неподанням ПДВ-звітності пояснювало неможливістю своєчасно виконувати податкові обов’язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, як це передбачено п. 69.1 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ.
Увага: строки давності!
У період 07.03.2022 до 27.05.2022, відповідно до первинної редакції п. 69.9 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ, перебіг строків, визначених податковим законодавством, у т. ч. які визначені у ст. 49, 202, 203 ПКУ для подання податкових декларацій з ПДВ за лютий, березень, квітень 2022 року, був зупинений. Проте з 27.05.2023 за Законом України від 12.05.2022 №2260-IX набрала чинності оновлена редакція п. 69.1 та п. 69.9 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ, згідно з якою платники ПДВ, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов’язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, мають подати податкові декларації за лютий, березень, квітень, травень 2022 року до 20 липня 2022 року.
ПАТ зауважує: ухвалюючи рішення про анулювання реєстрації платником ПДВ, контролюючий орган не врахував такі обставини:
— через настання форс-мажорних обставин, які підтверджені ТПП України та зумовлені військовою агресією, обстріли інфраструктури, відсутність електропостачання, достатнього для забезпечення функціонування виробництва, та постійну наявність небезпеки для життя, а також відсутність працівників, ПАТ «ЗЗП» було вимушене частково зупинити господарську діяльність. Саме це стало причиною неможливості подавати протягом 12 послідовних місяців податкові декларації з ПДВ з не залежних від нього причин;
— до тимчасової неможливості ведення господарської діяльності призвело знищення виробничих приміщень та обладнання ПАТ;
— позаяк бухгалтер та голова правління ПАТ звільнилися, протягом періоду з 01.07.2022 до 07.04.2023 підприємство не мало уповноваженої особи на виконання податкових обов’язків, зокрема посадових осіб, уповноважених вести бухоблік, складати й подавати податкову та фінансову звітність (що підтверджується дод. 5 єдиної звітності з ПДФО та ЄВ).
Натомість ГУ ДПС вважає, що все наведене вище не вказує на наявність причинно-наслідкового зв’язку між обставинами непереборної сили (форс-мажор), що сталися внаслідок збройної агресії рф проти України, безпосереднім впливом таких обставин саме на такого платника та можливістю виконання ним податкового обов’язку станом на дату, на яку припадає граничний термін виконання такого обов’язку.
Своєю чергою суди по-різному врахували наведені ПАТ обставини неможливості подання декларацій.
Неможливість виконання податкового обов’язку лише на ТОТ?
З одного боку, щодо неподання декларацій з ПДВ за період з травня 2022 року до квітня 2023 року (що мало б вилучити цей період з обчислення 12 послідовних календарних місяців для анулювання) ГУ ДПС мало керуватися приписами п. 69 підрозд. 10 розд. XX ПКУ на період до припинення або скасування воєнного стану. Адже ПАТ не подало декларацій з ПДВ за цей період не внаслідок пасивної поведінки платника податків щодо ведення госпдіяльності, а через неможливість її ведення, через форс-мажорні обставини в країні, зокрема воєнного стану, тобто з не залежних від ПАТ обставин.
З іншого — чинниками, які враховуються під час анулювання реєстрації платників ПДВ (пп. «г» п. 184.1 ПКУ) до припинення або скасування воєнного стану на території України, є, зокрема:
— ухвалення рішення про відсутність можливості виконання платником податкових обов’язків відповідно до Порядку №225 (Наказ Мінфіну від 29.07.2022 №225);
— підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов’язків та спосіб інформування контролюючих органів (але це стосується платників, які перебувають на тимчасово окупованих територіях/на територіях, де ведуться бойові дії).
Отже, щоб скористатися Порядком №225, ПАТ мало подати ДПС заяву щодо неможливості виконання податкових обов’язків, щойно така можливість відновилася. Але голова правління був звільнений з посади на підставі ст. 38 КЗпП за рішенням суду. Не виключено, що ця подія теж вплинула на те, що ПАТ своєчасно не вчиталося в норми ПКУ і не пояснило ДПС затримку подання звітності (або ж не звернулося по консультацію, чи можна так робити).
Арешт ПДВ-рахунку — не аргумент!
В іншій постанові від 30.11.2022 у справі №380/8687/20 ВС звертає увагу на таку обставину.
Неможливість формувати ПЗ та ПК у певний період часу була обумовлена накладенням судом арешту на суми ПДВ товариства в СЕА ПДВ.
Цей арешт ТОВ активно оскаржувало у судовому порядку. Але ці періоди арешту не можуть свідчити про відсутність операцій з постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування ПЗ чи ПК, та обсягів оподатковуваних операцій за останні 12 послідовних календарних місяців.
Тобто, якщо такі операції були, їх треба було декларувати. А якщо ТОВ цілий рік цього не робило, навіть через неправильне розуміння норм ПКУ, це матиме наслідком анулювання реєстрації платником ПДВ.
Підстави анулювання статусу платника ПДВ визначені ПКУ
ВС чітко оголосив підстави анулювання реєстрації платником ПДВ.
Так, анулювання реєстрації платника податку за рішенням податкового органу на підставі пп. «г» п. 184.1 ПКУ можливе через неподання декларацій з ПДВ протягом 12 послідовних податкових місяців та/або подання такої декларації з ПДВ з показниками про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування ПЗ чи ПК.
І байдуже, чому платник ПДВ не подавав звітності.
Але відсутність постачання/придбання товарів має підтверджуватись як самими деклараціями з ПДВ, так і довідкою про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з ПДВ протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстром (переліком) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування ПЗ чи ПК у таких деклараціях.
На час воєнного стану загальну норму доповнила спеціальна.
Повертаючись до особливих умов виконання податкового обов’язку під час дії воєнного стану (зі змінами, які неодноразово вносилися до п. 69.1 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ), законами №2118 та №2260, на думку ВС, звільнення від відповідальності за неподання податкової звітності, несплату податків тощо поставлено в залежність від підтвердження у визначеному законодавством порядку можливості чи неможливості виконання платником податків обов’язку, зокрема щодо дотримання термінів подання звітності. В описаному випадку йдеться про Порядок №225.
Відповідно до п. 4 розділу II Порядку №225, такі правила застосовуються, зокрема, до платників податків, у яких після дати набрання чинності цим Порядком з’явилася можливість подати до контролюючого органу заяву та документи (копії документів), інформацію про відсутність можливості виконання податкових обов’язків.
Якщо платник податків не має можливості подати таку заяву та відповідні документи (копії документів), інформацію у строки, визначені п. 3 розділу II, він подає заяву та відповідні документи (копії документів), інформацію одночасно з набуттям можливості виконання одного з податкових обов’язків (реєстрації податкової накладної, подання звітності, сплати невиконаного податкового зобов’язання тощо), передбачених Кодексом або іншим законодавством, контроль за виконанням якого покладено на контролюючий орган, але не пізніше 60 календарних днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення таких можливостей платника податків.
Проте у згаданому періоді (травень 2022 — квітень 2023) та на час ухвалення ГУ ДПС спірного рішення ПАТ не подало відповідну заява до контролюючого органу про відсутність можливості подання звітності. А отже, не вчинило обов’язкової дії, яка б звільняла ПАТ як платника податків від відповідальності за несвоєчасне виконання податкового обов’язку, зокрема щодо подання звітності.
Особливі обставини мають значення?
Щодо посилання ПАТ на те, що воно за адресою своєї реєстрації та виробничих потужностей зазнавало неодноразових обстрілів та руйнувань, що об’єктивно унеможливило провадження належної госпдіяльності за згаданий період, то ВС цього факту не спростовує.
Ба більше, ВС звертає увагу на те, що законодавець, намагаючись пристосуватися до нинішніх умов життя, вніс зміни до податкового законодавства України, які б дозволяли особам звільнятися від відповідальності за несвоєчасне виконання податкового обов’язку. Водночас зазначена норма зобов’язує особу вчинити певну дію: подати відповідну заяву до контролюючого органу, — чого ПАТ не зробило.
Крім іншого, ПАТ покликається й на відсутність уповноваженої особи на вчинення таких дій.
Але всі ці аргументи перекреслив один факт.
У той самий час ПАТ реєструвало податкові накладні. А це, на думку ВС, свідчить про можливість провадити госпдіяльність та подати звітність або принаймні повідомити контролюючий орган про неможливість подання податкової звітності у встановлений законодавством строк.
Висновок ВС
Вищенаведені обставини фактично доводять провадження у спірний період окремих госпоперацій, проте не доводить активної поведінки ПАТ щодо здійснення свого податкового зобов’язання перед державою.
Тому рішення про анулювання реєстрації платником ПДВ юрособи-ПАТ цілком законне та правомірне.