15 січня ВРУ ухвалила у ІІ читанні законопроєкт №5344-д про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав осіб з інвалідністю на працю. Зокрема, законопроєкт передбачає збільшення кількості цільових надходжень на соціальний захист людей з інвалідністю. А тепер його вже передано на підпис Президентові, тож зʼявився остаточний текст, який підписано спікером ВРУ. І законопроєкт став Законом №4219.
Ми розглянули основні зміни, що їх внесе Закон №4219. А також заміну штрафів за непрацевлаштування осіб з інвалідністю на внески. Тепер спинимося на нових обовʼязках для роботодавців. Вони стосуються насамперед тих роботодавців, у яких працівники отримали інвалідність унаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Але не тільки. По суті, це аналог того, що нині називається облаштуванням робочого місця для особи з інвалідністю. Але в 2026 році цей обов’язок отримає назву «заходи розумного пристосування».
За новою ст. 17-1 Закону №875 буде встановлено, що за потреби, визначеної роботодавцем: за власні кошти, кошти Фонду соцзахисту осіб з інвалідністю або з інших джерел, не заборонених законодавством, з метою створення для осіб з інвалідністю рівних умов для отримання роботи, праці, проходження професійного навчання та просування по роботі (службі), відповідно до державних стандартів обладнання (облаштування) робочого місця для різних видів втрати функціоналу (за наявності) роботодавці здійснюватимуть заходи розумного пристосування.
А які це заходи?
Наводиться їх орієнтовний, але не виключний перелік:
— модифікація наявного та придбання додаткового обладнання та/або допоміжних засобів, необхідних для виконання роботи (служби) особою з інвалідністю;
— перенесення робочого або навчального місця до іншого зручного для особи з інвалідністю приміщення чи на інший поверх, запровадження надомної та дистанційної роботи;
— розроблення робочої друкованої інформації (пам’яток, інструкцій, технологічних карток, графіків тощо) у доступних форматах, зокрема легкого читання, шрифтом Брайля, та розміщення такої інформації у доступних місцях, а також щодо надання усної інформації (її повторення) з регулярністю, визначеною залежно від потреби особи з інвалідністю, із застосуванням простої мови;
— звуження змісту та/або зменшення обсягу трудових обов’язків за посадою, яку обіймає особа з інвалідністю, що не може бути підставою для зменшення розміру оплати праці;
— зміни робочого або навчального графіка особи з інвалідністю, зокрема, запровадження скороченої тривалості робочого часу при одночасному збереженні розміру оплати праці на рівні повного відпрацювання загальної норми тривалості робочого часу, гнучкого графіка роботи, надання додаткових перерв для зайняття фізичними вправами або відпочинку, що включаються до робочогочасу, тощо;
— внесення змін до виробничих процедур, навчального плану та стандартів, затверджених роботодавцем;
— переведення особи з інвалідністю за її згодою на іншу роботу чи посаду, зокрема у випадках, якщо жодне розумне пристосування не здатне уможливити ефективне та самостійне виконання особою з інвалідністю трудових обов’язків на займаній посаді;
— надання асистента/залучення соціальної послуги персонального асистента або залучення інших працівників для надання допомоги під час виконання особою з інвалідністю трудових обов’язків, прийняття рішень, здійснення робочих комунікацій;
— надання послуг перекладу жестовою мовою;
— проведення перепланування, ремонтних робіт, дообладнання приміщень з метою приведення їх до стану, придатного для осіб з інвалідністю, в порядку, встановленому КМУ;
— інші заходи розумного пристосування, визначених КМУ.
Тобто, з одного боку, доцільність і перелік заходів мав би визначати роботодавець. З іншого — перелік таких заходів має визначити КМУ і вибирати роботодавець повинен буде саме з цього переліку. Чому? А тому що роботодавець отримає право компенсувати з бюджету кошти, витрачені на такі заходи! Або навіть отримати аванс на них (у вигляді дотації).
Компенсація витрат на заходи розумного пристосування
Компенсація витрат на заходи розумного пристосування або дотація на їх реалізацію здійснюватиметься Мінсоцполітики, за зверненням роботодавця, на підставі висновку щодо забезпечення компенсації витрат на заходи розумного пристосування або надання дотації на їх реалізацію, наданого Держпраці у порядку, встановленому КМУ. Ось чому такий суцільний контроль і кожну суму треба буде узгоджувати і про кожну звітувати!
Що треба, щоб отримати кошти?
Перший крок — заявка до Фонду соцзахисту осіб з інвалідністю (можна буде подати і в електронній формі).
Фонд не пізніше ніж протягом 10 р. д. після отримання звернення від роботодавця звертатиметься до Держпраці стосовно оцінювання та надання висновку щодо забезпечення компенсації витрат на заходи розумного пристосування або надання дотації на їх реалізацію.
Тобто другий крок — оцінка Держпраці. Держпраці оцінюватиме такі чинники:
— можливість практичного втілення необхідних заходів, їх вплив на процес виробництва;
— характер і вартість заходів розумного пристосування;
— участь роботодавця у витратах на розумне пристосування (частка його співфінансування);
— кількість працевлаштованих осіб з інвалідністю;
— строк дії трудового договору, контракту про проходження служби осіб з інвалідністю.
Під час оцінювання Держпраці має право ознайомлюватися та досліджувати будь-які книги, реєстри й документи, що містять інформацію/відомості, які є предметом оцінювання, ставити керівнику та/або працівникам, іншим особам, які мають необхідну інформацію, запитання, отримувати усні та/або письмові пояснення з питань, пов’язаних з оцінюванням.
Порядок відвідування роботодавця, оцінювання чинників та надання висновку встановить КМУ. Але вже тепер ми знаємо, що під час оцінювання Держпраці не має права здійснювати заходи державного нагляду/контролю щодо перевірки інших питань!
Третій крок — отримання висновку Держпраці. Строк проведення оцінки та надання висновку не може перевищувати 20 р. д. з дня звернення. Копія висновку одночасно з надсиланням Фонду надаватиметься і роботодавцю у письмовій формі. Висновок може бути оскаржений роботодавцем або самим працівником з інвалідністю у порядку адміністративного оскарження або в судовому порядку. Висновок Держпраці враховується Фондом при визначенні розміру компенсації роботодавцю витрат на заходи розумного пристосування або дотації на їх реалізацію.
Четвертий крок — призначення компенсації або дотації. Компенсація витрат на заходи розумного пристосування або дотація на їх реалізацію не надаватиметься за наявності одного з таких випадків:
— роботодавець на дату звернення стосовно проведення оцінки та надання висновку щодо забезпечення компенсації витрат на заходи розумного пристосування або надання дотації на їх реалізацію має заборгованість з виплати заробітної плати; зі сплати ЄСВ або внеску до ПФУ за непрацевлаштування осіб з інвалідністю;
— роботодавця визнано у встановленому порядку банкрутом, або стосовно нього порушено справу про банкрутство, або відкрито ліквідаційну процедуру;
— роботодавець працевлаштував особу з інвалідністю, за яку йому вже було виплачено компенсацію витрат на заходи розумного пристосування або дотацію на їх реалізацію;
— участь роботодавця у забезпеченні розумного пристосування (частка співфінансування) становить менше ніж 10% його вартості.
Тобто важливе правило: компенсація або дотація не покриють усі 100% витрат на облаштування робочого місця особи з інвалідністю та інші нововведення для поліпшення умов її роботи. Роботодавець теж має здійснити витрати, і вони будуть щонайменше у розмірі 10% від загальної суми витрат.