Суттєво. Оскільки положеннями п. 16-1 підр. 10 розд. ХХ ПКУ прямо не встановлено порядок визначення бази оподаткування для військового збору, то визначення податковими агентами бази оподаткування військовим збором здійснюється без застосування положень п. 164.5 ПКУ.
! Податковим агентам
Державна податкова служба України, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), розглянула звернення <...> щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства та в межах компетенції повідомляє.
Як зазначено у зверненні, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:
1. Чи необхідно у разі нарахування (надання) юридичною особою доходів у будь-якій негрошовій формі фізичним особам, при нарахуванні військового збору застосовувати коефіцієнт, передбачений п. 164.5 ст. 164 Кодексу?
2. У разі необхідності застосування до бази оподаткування військовим збором коефіцієнта згідно з п. 164.5 ст. 164 Кодексу, чи буде правильно така формула розрахунку такого коефіцієнта:
Коефіцієнт = 100 : (100 - 5%) = 1,052632?
Відповідно до п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
При цьому слід зазначити, що відповідно до п. 7.1 ст. 7 Кодексу під час встановлення податку (військового збору) обов’язково визначаються такі елементи як платники податку; об’єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.
Платниками військового збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 Кодексу (пп. 1 пп. 1.1 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).
Об’єктом оподаткування військовим збором для платників, зазначених у пп. 1 пп. 1.1 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, є доходи, визначені ст. 163 Кодексу (пп. 1 пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).
Відповідно до пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Ставка військового збору становить, зокрема, для платників, зазначених у пп. 1 пп. 1.1 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, — 5 відс. від об’єкта оподаткування, визначеного пп. 1 пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною пп. 4 цього підпункту (пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору з доходів платників військового збору, зазначених у пп. 1 пп. 1.1 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, здійснюються в порядку, встановленому розділом IV Кодексу, з урахуванням особливостей, визначених підрозділом 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, за ставками, визначеними пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (пп. 1.4 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).
Щодо першого та другого питань
Статтею 23 Кодексу передбачено, що базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об’єкта оподаткування.
База оподаткування — це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об’єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов’язання.
База оподаткування і порядок її визначення встановлюються Кодексом для кожного податку окремо.
При цьому у випадках, передбачених Кодексом, один об’єкт оподаткування може утворювати кілька баз оподаткування для різних податків.
У випадках, передбачених Кодексом, конкретна вартісна, фізична або інша характеристика певного об’єкта оподаткування може бути базою оподаткування для різних податків.
Водночас зауважуємо, що ст. 164 Кодексу встановлено особливості визначення бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб для доходів у негрошовій формі, а саме базою оподаткування цим податком є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за формулою, визначеною п. 164.5 ст. 164 Кодексу, а саме:
К = 100 : (100 - Сп),
де: К — коефіцієнт;
Сп — ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.
Тобто для обчислення коефіцієнту застосовується виключно ставка податку, а не збору, а отже відсутні законодавчі підстави для застосування коефіцієнту при нарахуванні військового збору на доходи у негрошовій формі.
Враховуючи викладене та зважаючи на те, що положеннями п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу прямо не встановлено порядок визначення бази оподаткування для військового збору, зокрема з урахуванням особливостей, встановлених у п. 164.5 ст. 164 Кодексу для податку на доходи фізичних осіб, то визначення податковими агентами бази оподаткування військовим збором здійснюється без застосування положень п. 164.5 ст. 164 Кодексу.
Водночас зауважуємо, що зазначена позиція погоджена з Міністерством фінансів України.
Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.