Нагадаємо, що останні п’ять років ми мали дві норми, які зупиняли строк закінчення позовної давності, а саме:
з 02.04.2020 — під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ);
з 17.03.2022 — у період дії воєнного стану в Україні перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану (п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ).
Аж раптом ВРУ ухвалила Закон України від 14.05.2025 №4434-ІХ «Про внесення змін до пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» (далі — Закон №4434).
Нині Закон перебуває на підписі у Президента, а чинності він набере через три місяці після дня, наступного за днем опублікування.
Час приготуватися до змін є. Але річ у тім, що про зміни як такі не йдеться: депутати просто вилучили згаданий п. 19 з ЦКУ. Без жодних перехідних положень.
Вилучення норми з ЦКУ означає, що з дня, наступного від дати набрання чинності Законом №4434, ми й надалі обчислюватимемо строк позовної давності, який:
— або ще не минув станом на 02.04.2020;
— або ще не почав минати станом на 02.04.2020. Тобто йдеться про позовну давність, яка виникла у період після 02.04.2020 та почне обчислюватися з дня, наступного від дати набрання чинності Законом №4434.
Цікаво, що «ковідний» карантин був припинений з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р.
Проте воєнний стан і надалі продовжується щоразу на 90 днів.
Тобто «ковідний» карантин не впливає на строки давності вже майже два роки. Але його естафету був перейняв воєнний стан. І тепер ми повертаємося до довоєнних та доковідних правил!
Законотворці вважають, що зупинення строків позовної давності на сьогодні не є актуальним, адже судова система працює і той, хто має бажання, може обстоювати свої права в суді.
Важливо розуміти, що тепер робити бізнесу. Адже у багатьох постане питання списання безнадійної заборгованості у зв’язку із закінченням строків давності. І дати собі раду з цим без аналізу договірних відносин та обчислення строків позовної давності, їх зупинення, переривання тощо неможливо.
Завдання для бізнесу №1: аналіз договорів, зокрема у сфері ЗЕД
Загальні договори (внутрішні), укладені між госпсуб’єктами на території України.
Отже, якщо сторони уклали договір і одна з них своїх зобов’язань не виконала, а строк позовної давності (наразі беремо загальний — у 3 роки) вже минає або минув під час дії «ковідного» періоду та/або під час дії воєнного стану, продовжений строк позовної давності обчислюється так:
Варіант 1. Якщо до 02.04.2020, наприклад, строк позовної давності минув частково, то після набрання чинності Законом №4434 закінчення строків позовної давності поновлюється на строк, що залишився до закінчення 3-х років.
Приклад 1. Договір був укладений у 2019 році, зобов’язання (наприклад, щодо оплати відвантажених товарів) виникло 01.06.2019. У базовому варіанті строк давності був би три роки — до 31.05.2022 (1096 днів). Але з 02.04.2020 строки давності за цивільно-правовими договорами призупинили. До цієї дати минуло тільки 246 днів. Після скасування «воєнного» призупинення строків давності за ЦКУ залишиться 850 днів строку давності.
Варіант 2. Якщо умови договірних зобов’язань порушено після 02.04.2020, то після набрання чинності Законом №4434 обчислення позовної давності розпочинається спочатку.
Якщо візьмемо умови Прикладу 1, але визначимо дату виникнення зобов’язання, скажімо, 03.04.2020, то постачальник товарів матиме ще три роки для захисту своїх порушених прав (зокрема, скласти претензію, звернутися до контрагента з вимогою про належне виконання договірних зобов’язань та/або до суду).
Отже, якщо строк давності з дати набрання чинності Законом №4434 ще не минув, доведеться розпочинати спілкування з контрагентом, який не виконав зобов’язань, і нагадати йому про права та обов’язки.
Або збирати докази (якщо їх на сьогодні ще немає) неможливості зв’язатися з ним чи невиконання ним свого зобов’язання — для отримання належного виконання (отримання коштів або постачання товару/виконання роботи/надання послуги) через суд.
Позовна давність, установлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін (ст. 259 ЦКУ). Правочин про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (на вимогу ч. 1-2 ст. 207 ЦКУ).
Щодо зменшення тривалості позовної давності, то якщо вона установлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін (ч. 2. ст. 259 ЦКУ).
Отже, ми розглянули варіанти, коли строк давності за цивільно-правовим зобов’язанням установлено законом (ЦКУ). Але він може бути й більший, якщо сторони домовилися про це у договорі.
Договірні відносини за зовнішньоекономічними контрактами (ЗЕД).
Не варто забувати, що у сфері ЗЕД додатково діють норми міжнародного приватного права й умови самого договору, зокрема:
1) вибір юрисдикції, яка розглядатиме спори;
2) право, яке при цьому застосовуватиметься (наприклад, англійське, німецьке тощо).
Якщо сторони погодили застосування іноземного права, то питання строків позовної давності регулюється ним, а норми ЦКУ не застосовуються.
Строк позовної давності може регулюватися й Конвенцію про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів. За нею строк позовної давності встановлюється у 4 роки з можливістю його зміни/продовження до 10 років для країн, які приєдналися до Конвенції.
Конвенція не застосовується до договорів, у яких:
— зобов’язання продавця полягають в основному у виконанні роботи або
— у наданні інших послуг (ст. 6 Конвенції);
— предметом продажу є окремі товари за переліком у ст. 4 Конвенції.
Може бути і таке:
1) якщо сторони у ЗЕД-контракті домовилися про застосування у вирішенні спорів права України, то для обчислення строків позовної давності вони керуються ЦКУ, перебіг яких на цей час відновлюється, про що ми написали вище;
2) якщо у ЗЕД-контракті сторони не визначили, право якої країни вони застосовуватимуть до умов договору, то потрібно звернути увагу на ч. 1 ст. 44 Закону №2709. Наприклад, для договорів купівлі-продажу застосовується право країни продавця, а за договорами оренди — наймодавця.
Рекомендації для бізнесу
1. Проаналізувати всі чинні договори та строки позовної давності, особливо ті, за якими можливим є звернення до суду. Особливу увагу зверніть на договори до 2018 року включно, де строки позовної давності майже минули до 02.04.2020 та залишилося зовсім не багато часу після набрання чинності Законом №4434.
2. Якщо до закінчення строку давності залишилося мало часу, звертайтеся до суду в максимально короткі строки! Навіть якщо в умовах воєнного стану контрагенти не виходять на зв’язок та/або перебувають/зареєстровані на тимчасово окупованих територіях, — про них ми докладно розповімо далі.
3. У зовнішньоекономічних договорах — перевірте вибір права й арбітражні умови.
4. Для українських контрагентів застосовуйте листування про визнання боргу чи підписання актів звіряння (вони переривають позовну давність як дії, що свідчать про визнання боргу, — ст. 264 ЦКУ).
Корисно знати! Які дії переривають позовну давність:
— визнання боржником пред’явленої кредитором претензії;
— зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає наявність боргу;
— підписання додаткової угоди про продовження дії договору (зокрема, щодо змін порядку чи строків виконання зобов’язань);
— письмове прохання боржника відстрочити сплату боргу;
— письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу (або часткової сплати боргу одночасно) до певної дати або зазначити інші умови/гарантії;
— часткове погашення суми основного боргу або санкцій за договором іншою особою за боржника.
Якщо контрагент із ТОТ
На сьогодні така ситуація є дуже поширеною. Тож розгляньмо її на прикладі.
Приклад 2. Договір мав бути виконаний до 20.03.2020. Проте йдеться про місто Бердянськ, який на сьогодні окупований рф. Кредитор устиг здійснити релокацію бізнесу, а боржник — ні, на зв’язок не виходить. Як бути в цій ситуації? Очікувати деокупації чи звертатися до суду? Чи враховувати в такій ситуації Перелік тимчасово окупованих територій, затверджений Наказом Мінрегіону №376 від 28.02.2025?
Відповідаючи на ці запитання, мусимо наголосити на двох моментах:
1) чи кредитор звертався до 24.02.2022 до контрагента щодо цього боргу, і якщо ні, то чому? Адже з моменту його виникнення до окупації міста минуло майже два роки. Нагадаємо, що листування з боржником, у якому він визнає наявність боргу, могло розпочати відлік нових строків давності (про що вище).
2) кредитор на сьогодні взагалі не має жодної інформації про боржника. Можливо, його вже фактично не існує?
Обидва запитання виникнуть у суддів, адже не варто розраховувати на те, що перебування контрагентів-боржників на ТОТ впливатиме на позовну давність.
Тож пам’ятайте: кредитор має провадити активну діяльність щодо стягнення з контрагента заборгованості, незалежно від продовження воєнного стану на території України. А ще — стежити за змінами у Переліку ТОТ, листуватися з боржником та знаходити компроміс з оплати боргу/штрафів, постачання товару, виконання робіт чи надання послуг.
Адже, попри зупинення перебігу позовної давності, багато ЮО та ФОПів захищали свої інтереси, навіть звернулися до судів для вирішення договірних спорів.
Щоправда, в описаному випадку в кредитора може бути і виправдання.
За приписами п. 1 ч.1 ст. 263 ЦКУ перебіг позовної давності зупиняється, зокрема, якщо пред’явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за певних умов подія (непереборна сила).
Проте це для випадку, коли обставини справді не дозволяли провадити діяльність. Тобто в ситуації, коли до війни кредитор провадив госпдіяльність, платив податки і зарплати, важко пояснити, що завадило йому листуватися з боржниками. Те саме стосується і ситуації, коли кредитор успішно перевіз бізнес з окупованої на неокуповану територію України.
Отже, по суті, приписи п. 1 ч.1 ст. 263 ЦКУ щодо зупинення перебігу позовної давності працюватимуть лише у цьому випадку — для ЮО та ФОПів на ТОТ, які на сьогодні не змогли перебратися на підконтрольну територію України та залишаються досі на непідконтрольній.
Рекомендації для кредитора не з ТОТ: що робити?
1. Не чекати зупинення/скасування воєнного стану. Сам факт ухвалення Закону №4434 вже є підставою для складення переліку боржників, з якими немає зв’язку, та проаналізувати доцільність звернення до суду.
2. Підготувати документи для суду — навіть за умови, що місцезнаходження за ЄДР боржника на ТОТ. Адже подання позову перериває перебіг позовної давності (ч. 2 ст. 264 ЦКУ), після чого перебіг позовної давності починається заново.
3. До позову можливо підготувати (крім документів, що свідчать про наявність заборгованості за договором):
— витяг з Переліку ТОТ як доказ перебування боржника на тимчасово окупованій території (або вказати на цей факт у позові);
— документи, які підтверджують неможливість чи відсутність зв’язку з контрагентом (попередні листування до 24.02.2022 (поштою, e-mail, у соцмережах тощо), відповіді, інші докази спроб звернутися до боржника з вимогою про належне виконання договірних зобов’язань тощо).
Нагадаємо, що судова практика вже має позицію щодо спорів із контрагентами, які перебувають на тимчасово окупованих територіях.
Зокрема, на сьогодні юрособи повинні мати електронний кабінет у системі ЄСІТС (або системі Електронний суд) і листування з судом відбувається через електронний кабінет із позивачами та відповідачами. Причому позивач, який подає позовну заяву через систему Електронний суд, зобов’язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів (ст. 42, 164 ГПК України). І навіть якщо боржник зареєстрував кабінет, на сьогодні він може не мати доступу до нього, зокрема з причини закінчення строку дії КЕП та неможливості його поновлення з території ТОТ.
А якщо боржник із ТОТ не зареєстрував електронний кабінет — як бути? Суди для такого випадку не бачать перешкод для подання позову — позивач (кредитор) має повідомити суд про перебування відповідача (боржника) на ТОТ, відсутність із ним зв’язку та послатися на Перелік №376.
За приписами ч. 1 ст. 12-1 Закону №1207, якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи — на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають електронного кабінету, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Там само — на офіційному вебпорталі судової влади України — розміщується й судове рішення. З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.
Проте виконати рішення про стягнення боргу з боржника з ТОТ наразі буде практично неможливо. Визнає це і закон.
Адже відповідно до пп. 5 п. 10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1404 забороняється у період дії воєнного стану в Україні відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій відповідно до переліку, затвердженого Мінрегіону (з дати віднесення територій до таких, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій до моменту вилучення таких територій з переліку).
І тут ми підійшли до можливості списання такої заборгованості як безнадійної. Можливо, звернення до суду допоможе вирішити це питання?
Списання безнадійної заборгованості
Повертаючись до ПКУ, нагадаємо, що строки оскарження рішень органів ДПС не перетинаються з позовною давністю за ЦКУ, перебіг якої відновлено Законом №4434.
Проте списання безнадійної заборгованості містить окремі умови: безнадійна заборгованість — це заборгованість, що відповідає одній із таких ознак (пп. 14.1.11 ПКУ):
а) заборгованість за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;
ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв’язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством.
1. Безнадійна заборгованість за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.
Після обчислення строків позовної давності за конкретним договором сторона може списати таку заборгованість як безнадійну в періоді, на який припадає закінчення 1 095 дня строку позовної давності.
Закінчення строку позовної давності є достатнім критерієм для визнання заборгованості безнадійною незалежно від того, чи звертався кредитор до суду, чи ні.
2. Заборгованість, стягнення якої неможливе через обставини непереборної сили.
Нагадаємо, що особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (ст. 617 ЦКУ).
Підтвердженням форс-мажору за чинним законодавством є сертифікат ТПП (ст. 14-1 Закону про ТПП), який отримується у ТТП України або її регіональних ТПП особою, що порушила зобов’язання, тобто боржником.
Якщо ми кажемо про кредитора, то тут варто наголосити на такому:
1. Сертифікат про форс-мажор є підставою саме для звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання, а не від виконання самого зобов’язання.
2. Сертифікат ТПП не є доказом, що форс-мажорні обставини, які в ньому зазначені, завадили боржникові виконати зобов’язання за договором. Наприклад, обставини форс-мажору мають оцінюватися судом з урахуванням установлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (Постанова ВС від 07.06.2023 у справі 906/540/22).
3. Такі інші докази — можуть стати заміною сертифікату ТПП (якщо виникає потреба доводити наявність форс-мажору).
Звісно, кредитор і сам може зібрати документи про форс-мажор для списання безнадійної заборгованості, стягнення якої унеможливилося на сьогодні. Зокрема, йдеться про:
— листування з боржником, що підтверджує неможливість виконання зобов’язання (ми зазначили про це вище);
— рішення суду, виконавчої служби про закінчення виконавчого провадження у зв’язку з відсутністю майна (на сьогодні йдеться радше про заборону стягнення через тимчасову окупацію території).
Водночас важливо відповісти на запитання: чи потрібне судове рішення та постанова виконавця про заборону стягнення? Чи можуть бути такі документи доказом неможливості стягнення заборгованості з боржника?
На нашу думку, це один із дієвих варіантів списання заборгованості боржника, який зареєстрований на ТОВ та з ким немає зв’язку. При цьому отримане судове рішення, письмова відмова державного/приватного виконавця у відкритті виконавчого провадження можуть стати важливими документами, зокрема для податкових органів, про відсутність претензії щодо списання такої заборгованості.
Тому листування з боржником (або його відсутність), акти інвентаризації, акти списання, судове рішення та письмова відмова виконавця у відкритті виконавчого провадження, оформлене внутрішнім актом списання безнадійної заборгованості за наказом керівника юрособи-кредитора — все це може бути підставою для списання безнадійної заборгованості в обліку кредитора.
Навіть без сертифіката ТПП кредитор може списати борг за наявності інших документів, що підтверджують форс-мажор або безнадійність стягнення. Головне — належне документальне оформлення для бухгалтерії та можливих перевірок ДПС.
Замість висновків
Описане нами вище стосується лише тих питань, які виникли останнім часом у судовій практиці та мають прямі наслідки після скасування зупинення перебігу строку позовної давності за Законом №4434. Проте ми розуміємо, що це лише перший погляд на наслідки ухвалення Закону №4434.
Згодом виникне багато різних практичних ситуацій, які варто буде обговорити окремо з урахуванням конкретних обставин і судової практики.
Вочевидь ми отримаємо і багато роз’яснень від ДПСУ, Мінфіну, Мінюсту, тлумачень норм ПКУ та Закону №4434 від судових органів тощо. Тож до цього питання будемо ще неодноразово повертатися.