Строки експлуатації кожного об’єкта основних засобів встановлюються під час введення його в експлуатацію. Адже це є обов’язковою умовою для нарахування амортизації його вартості.
Проте такий строк є плановим, а реальність може ці плани змінити. Право перегляду строку експлуатації ОЗ їх власником ніхто не заперечує. Цей строк можна як збільшити, так і зменшити!
Питання тільки в наслідках такого перегляду для обліку.
Наслідки у бухобліку
Згідно з п. 25 НП(С)БО 7 «Основні засоби» строк корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів переглядається на кінець звітного року в разі зміни очікуваних економічних вигід від його використання.
Амортизація об’єкта основних засобів нараховується виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання та/або ліквідаційної вартості.
Звертаємо вашу увагу на те, що стандарт не проти зміни строку експлуатації ОЗ, але встановлює дату, коли це можна зробити. Якщо дотримуватися суто букви НП(С)БО 7, це можна зробити лише 31 грудня.
У запиті на коментовану ІПК платник податків каже, що ухвалено рішення зменшити строк корисного використання об’єкта у бухобліку з 01.01.2025. Насправді, найімовірніше, таке рішення було ухвалене наприкінці 2024 року і не є помилкою. Адже амортизація за новим строком експлуатації здійснюватиметься з січня, тобто вимоги НП(С)БО 7 не порушуються.
Якщо більше змін жодних, то рахуємо амортизацію у 2025 році так: беремо незамортизований залишок вартості будівлі (за винятком ліквідаційної вартості) і амортизуємо за старою формулою. Тільки строк амортизації буде вже не загальний, а теж залишковий.
Наприклад, якщо перший строк експлуатації будівлі був 50 років. Потім його зменшили до 20 років. Проте вартість будівлі вже 7 років амортизували. Таким чином, залишкову вартість треба буде замортизувати за 10 - 7 = 3 роки.
У запиті на ІПК ситуація зі строками у бухобліку наведена заплутано. Сказано, що було ухвалено рішення встановити строк експлуатації будівлі — 10 років. При цьому не зазначено, яким був попередній строк експлуатації, проте говориться, що будівлю вже амортизували понад 35 років (що більше, ніж новий строк експлуатації).
Водночас підприємство запитує ДПС, чи може воно встановити строк експлуатації 10 років і в податковому обліку.
Наслідки у податковому обліку платника податку на прибуток
Якщо ви не застосовуєте податкових різниць, то вам подальша інформація не цікава. У вас об’єкт оподаткування податком на прибуток визначається за фінрезультатом, порахованим у бухобліку.
А от якщо ви застосовуєте податкові різниці за ст. 138 ПКУ, як і той платник податку, який поставив запитання ДПС, то читайте уважно.
ДПС відповіла дуже дипломатично. Тобто не вдаючись у деталі, що там насправді відбулося у бухобліку у платника податків (це можна з’ясувати вже під час документальної перевірки), а що є за нормами ПКУ.
Податківці нагадали, що у податковому обліку є мінімально допустимі строки амортизації ОЗ. Вони зазначені в пп. 138.3.3 ПКУ, і для будівлі це 20 років.
При цьому:
— якщо строки експлуатації об’єкта ОЗ у бухобліку менші, ніж мінімально допустимі строки амортизації ОЗ за ПКУ, то для розрахунку податкової амортизації використовуються строки, встановлені ПКУ;
— якщо ж бухгалтерські строки дорівнюють або є більшими, ніж установлені ПКУ, то використовуються строки, встановлені у бухобліку.
З цього податківці роблять висновок:
Якщо внаслідок зміни строку експлуатації об’єкта ОЗ у бухобліку він став (залишився) менший, ніж той, що встановлений ПКУ, то платник повинен використовувати строк корисного використання такого об’єкта, встановлений ПКУ.
Якщо ж строк у експлуатації в бухобліку став (залишився) більший, ніж той, що встановлений ПКУ, платник використовує такий змінений строк корисного використання такого об’єкта, встановлений у бухобліку і для потреб визначення податкової амортизації.
Позиція редакції
Загалом ми з консультацією податківців згодні. Якби не одне «але» — заплутані умови запиту, наведені в коментованій ІПК.
На нашу думку, відповідь ДПСУ стосується не залишкового, а загального строку експлуатації об’єкта ОЗ. Адже пп. 138.3.3 ПКУ встановлює саме загальний мінімальний строк, тобто скільки має проводитися амортизація всього, з дати введення в експлуатацію.
Якщо згадані в запиті 10 років нового строку експлуатації — це залишковий строк, то до нього застосовувати висновок податківців не можна. Треба рахувати загальний строк експлуатації.
Наприклад, 36 років, протягом яких цей об’єкт ОЗ уже амортизувався, + 10 років, які ще планується його амортизувати. Тобто разом 46 років. І саме цей показник треба порівнювати з мінімальними податковими 20 роками. У бухобліку — більше, тож саме цей змінений загальний строк і треба буде застосовувати з 01.01.2025 в податковому обліку.
Якщо ж у запиті йшлося про зміну в бухобліку загального строку експлуатації, наприклад з 50 на 10 років, то, на нашу думку, так діяти було неправильно. Адже ця будівля вже експлуатувалася понад 35 років (більше, ніж ці 10 років). Пояснення про те, що ця будівля зазнала руйнувань за наслідками ракетного обстрілу рф і що такий строк було встановлено за результатами експертної оцінки, не можуть повернути час назад. Експерт може оцінити лише строки подальшої експлуатації. Тому, якщо у висновку експерта зазначено строк 10 років, то він буде новим залишковим строком, а не новим загальним строком експлуатації такої будівлі.