Ситуація, розглянута у коментованій судовій справі, на жаль, знайома багатьом. Підприємство потерпіло не лише від обстрілів, а ще й від податківців. Які вирішили, що доказів неможливості виконувати податкові обов’язки недостатньо. І хоча в цьому випадку негативним наслідком було тільки анулювання реєстрації платником ПДВ, зміст цієї справи, аргументи сторін та висновки ВС будуть корисні для всіх суб’єктів господарювання, в кого виникають проблеми з виконанням податкових обов’язків під час війни.
* Постанова ВС від 17.09.2024 у справі №280/10300/23.
Анулювали статус платника ПДВ — за що?
Згідно з ЄДР видами економічної діяльності за КВЕД у ПАТ зазначено:
— 27.11 Виробництво електродвигунів, генераторів і трансформаторів (основний);
— 26.11 Виробництво електронних компонентів;
— 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах;
— 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
ПАТ є платником ПДВ з 16 липня 1997 року.
Аж раптом рішенням комісії ГУ ДПС від 14 червня 2023 року було анульовано реєстрацію ПАТ платником ПДВ, причина — пп. «г» п. 184.1 ПКУ, тому що:
1) ПАТ протягом 12 послідовних податкових місяців (з травня 2022 року до квітня 2023 року) не подає контролюючому органу декларації з ПДВ. А це, на думку податківців, свідчить про відсутність операцій з постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування ПЗ чи ПК, та обсягів оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців;
розмір податкової заборгованості з ПДВ — 0,00 гривень.
ПАТ звернулося до суду з позовом скасувати рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. І пояснило, що неподання звітності пов’язане саме з неможливістю своєчасно виконувати податкові обов’язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, як це передбачено пп. 69.1 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ.
Аргументи ПАТ і ДПС
ПАТ зауважує, що, ухвалюючи рішення про анулювання реєстрації платником ПДВ, контролюючий орган не врахував такі обставини:
— через настання підтверджених ТПП України форс-мажорних обставин, які зумовлені військовою агресією, обстріли інфраструктури, відсутність електропостачання, достатнього для забезпечення функціонування виробництва, постійну небезпеку для життя, а також відсутність працівників ПАТ було вимушене частково зупинити господарську діяльність. Саме це спричинило неможливість подавати протягом 12 послідовних місяців податкові декларації з ПДВ з не залежних від ПАТ причин;
— до тимчасової неможливості провадження госпдіяльності призвело знищення виробничих приміщень та обладнання ПАТ;
— позаяк бухгалтер та голова правління ПАТ звільнилися, протягом періоду з 01.07.2022 до 07.04.2023 підприємство не мало уповноваженої особи на виконання податкових обов’язків, зокрема посадових осіб, уповноважених вести бухоблік, складати і подавати податкову та фінансову звітність (що підтверджується дод. 5 єдиної звітності з ПДФО та ЄСВ).
Тим часом ГУ ДПС вважає, що все вищенаведене не вказує на наявність причинно-наслідкового зв’язку між обставинами непереборної сили (форс-мажор), що сталися внаслідок збройної агресії рф проти України, безпосереднім впливом таких обставин саме на такого платника та можливістю виконання ним податкового обов’язку станом на дату, на яку припадає граничний термін виконання такого обов’язку.
А що ж тоді мало вказувати і які докази ПАТ мало надати, аби податківці змінили свою думку?
Неможливість виконання податкового обов’язку лише на ТОТ?
Суди по-різному врахували наведені ПАТ обставини неможливості подання декларацій.
З одного боку, за неподання контролюючому органу декларацій з ПДВ за період з травня 2022 року до квітня 2023 року (цей період треба було вилучити з обчислення 12 послідовних календарних місяців для анулювання реєстрації) ГУ ДПС мало б застосувати приписи п. 69 підрозд. 10 розд. XX ПКУ на період до припинення або скасування воєнного стану. Адже ПАТ не подало декларацій з ПДВ за цей період не через пасивність щодо провадження госпдіяльності, а внаслідок неможливості її провадження, через форс-мажорні обставини в країні, зокрема воєнний стан, тобто з не залежних від ПАТ обставин.
З іншого — чинниками, які враховуються під час анулювання реєстрації платників ПДВ (пп. «г» п. 184.1 ПКУ) до припинення або скасування воєнного стану на території України, є, зокрема:
— ухвалення рішення про відсутність можливості виконання платником податкових обов’язків відповідно до Порядку №225 (наказ Мінфіну від 29.07.2022 №225);
— підтвердження можливості чи неможливості виконання обов’язків та спосіб інформування контролюючих органів платниками податків, які перебувають на тимчасово окупованих територіях/на територіях, де ведуться бойові дії.
Утім, аби скористатися Порядком №225, ПАТ мусило мати уповноважених осіб, які б звернулися до податкового органу із заявою про неможливість виконання податкових обов’язків. Але про наявність таких осіб до воєнного стану ПАТ не подбало. Окремої уваги заслуговує той факт, що голова правління був звільнений з посади на підставі ст. 38 КЗпП за рішенням суду. Тобто ПАТ, безперечно, мало проблеми з керівництвом та плануванням власної діяльності. Проте чи означає це, що податківці мають рацію, і проблеми, що виникли у ПАТ через війну, взагалі не братимуться до уваги?
Воєнна пільга для платників податків
У разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов’язок щодо:
— дотримання термінів сплати податків та зборів,
— подання звітності
та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 і 39-2, пунктом 46.2 статті 46 ПКУ,
— реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування,
— подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо,
платники податків звільняються від передбаченої ПКУ відповідальності з обов’язковим виконанням таких обов’язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Анулювання ПДВ: законні підстави
У коментованій справі ВС докладно проаналізував можливі підстави анулювання реєстрації платником ПДВ.
Так, анулювання реєстрації платника податку за рішенням податкового органу на підставі пп. «г» п. 184.1 ПКУ можливе за таких обставин:
— неподання декларацій з ПДВ протягом 12 послідовних податкових місяців та/або подання такої декларації з ПДВ із показниками про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування ПЗ чи ПК.
Причому такі обставини мають підтверджуватись як самими деклараціями з ПДВ, так і довідкою про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з ПДВ протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстром (переліком) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування ПЗ чи ПК у таких деклараціях.
Але в коментованому випадку звітність не подавалася не тому, що оподатковуваних операцій не було, а тому що ПАТ не мало можливості відзвітувати (очевидно, що якісь оподатковувані операції, хоча б списання активів, у підприємства були). То чи працює ця підстава про рік неподаної звітності під час воєнного стану і як бути, якщо платник надасть докази, що не мав можливості вчасно звітувати?
Звільнення від відповідальності через війну
Щодо особливих умов виконання податкового обов’язку під час дії воєнного стану (зі змінами, які неодноразово вносилися до пп. 69.1 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ), то законами №2118 та №2260, на думку ВС, звільнення від відповідальності за неподання податкової звітності, несплату податків тощо поставлено у залежність від підтвердження у визначеному законодавством порядку можливості чи неможливості виконання платником податків обов’язку, зокрема, щодо дотримання термінів подання звітності. В описаному випадку йдеться про Порядок №225.
До платників податків, у яких після дати набрання чинності Порядком №225 з’явилася можливість подати до контролюючого органу заяву та документи (копії документів), інформацію про відсутність можливості виконання податкових обов’язків, застосовуються нижченаведені правила (п. 4 розділу II Порядку №225).
У разі відсутності у платника податків можливості подати таку заяву та відповідні документи (копії документів), інформацію у строки, визначені п. 3 розділу II, він подає заяву та відповідні документи (копії документів), інформацію одночасно з набуттям можливості виконання одного з податкових обов’язків (реєстрації податкової накладної, подання звітності, сплати невиконаного податкового зобов`язання тощо), передбачених ПКУ або іншим законодавством, контроль за виконанням якого покладено на контролюючий орган, але не пізніше 60 календарних днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення таких можливостей платника податків.
Річ у тім, що стосовно зазначеного періоду (травень 2022 р. — квітень 2023 р.) на час ухвалення ГУ ДПС спірного рішення ПАТ не подало заяви про відсутність можливості подання звітності. А отже, не вчинило обов’язкової дії, яка б звільняла його як платника податків від відповідальності за несвоєчасне виконання податкового обов’язку, зокрема, щодо подання звітності.
Арешт ПДВ-рахунку — не привід не подавати декларацію
З висновками, викладеними у постанові від 30.11.2022 у справі №380/8687/20, ВС звертає увагу на те, що у цій справі неможливість формувати ПЗ та ПК у певний період часу була обумовлена накладенням арешту на суми ПДВ товариства в СЕА ПДВ судом, і цей арешт активно оскаржувався у судовому порядку.
Але арешт не може свідчити про відсутність операцій з постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування ПЗ чи ПК, та обсягів оподатковуваних операцій за останні 12 послідовних календарних місяців, що матиме наслідком анулювання реєстрації платником ПДВ.
Особливі обставини мають значення?
Щодо посилання ПАТ на те, що воно за адресою своєї реєстрації та виробничих потужностей зазнавало неодноразових обстрілів та руйнувань, що об’єктивно унеможливило провадження належної госпдіяльності за зазначений період, то ВС не спростовує цього факту.
Ба більше, ВС звертає увагу на те, що законодавці, намагаючись пристосуватися до воєнних умов життя, внесли зміни до податкового законодавства України, які б дозволяли особам звільнятися від відповідальності за несвоєчасне виконання податкового обов’язку. Зокрема, йдеться про необхідність вчинити певну дію, подати відповідну заяву до контролюючого органу, чого ПАТ не зробило!
Далі. ПАТ покликалося на відсутність уповноваженої особи на вчинення зазначених дій. Але водночас реєструвало податкові накладні!
Звісно, це свідчить про можливість провадити госпдіяльність та подавати звітність або принаймні повідомити контролюючий орган про неможливість подання звітності у встановлений законодавством строк.
Отже, у спірний період ПАТ фактично здійснювало окремі госпоперації, проте не виконало податкового зобов’язання перед державою. Тому ВС дійшов висновку: рішення про анулювання реєстрації платником ПДВ юрособи-ПАТ цілком законне та правомірне.