Загальновідомо, що раніше багато українських суб’єктів господарювання мали контрагентів з рф, навіть після 2014 року. Певний час економічні зв’язки не розривалися, але з початком воєнного стану ці зв’язки довелося рвати.
* Постанова Верховного Суду від 10.10.2023 у справі №910/11289/22.
Передусім проблема виникла через завислі заборгованості (всіх цікавила, звісно, дебіторська заборгованість). Більшості довелося її просто списати на витрати. Але були і дуже цікаві випадки, як-от у коментованій справі.
Як стверджувало ТОВ-позивач, 01.08.2022 воно отримало повідомлення через систему клієнт-банк щодо зарахування 14.07.2022 суми в розмірі 8 640,00 євро (з додаванням Swift) як оплати за договором оренди від 12.04.2021, який укладено з АТ (рф).
Проте ці кошти так і не були зараховані на його клієнтський рахунок. Відмову зарахувати кошти банк обґрунтував, зокрема, внутрішньою політикою банку.
Позиція банку
Заперечуючи заявлений позов, банк посилався, зокрема, на таке:
— банк повідомив клієнта, що не має можливості зарахувати кошти, які надійшли від резидента держави-агресора на рахунок клієнта у зв’язку із запровадженими НБУ обмеженнями та відповідно до внутрішньої політики банку;
— операції за договорами оренди не належать до операцій з експорту товару, а отже, не підпадають під дію пп. 2 п. 17-2 Постанови №18.
Відповідно до п. 13.2 глави 2 Правил банківського обслуговування суб’єктів господарювання — клієнтів корпоративного бізнесу, які є невід’ємною частиною Публічної пропозиції для госпсуб’єктів — клієнтів корпоративного бізнесу та чинну редакцію яких офіційно оприлюднено на сайті банку в Інтернеті, «якщо клієнт здійснює операцію, що містить ознаки Забороненої операції або такої, що підлягає обов’язковому або внутрішньому фінансовому моніторингу, банк на власний розсуд має право відмовитися від проведення операції клієнта, у тому числі повернути клієнту розрахунковий документ (та грошові кошти на рахунок клієнта, якщо їх було списано за такою операцією)».
Інформацію про заборонені операції розміщено на сайті банку в Інтернеті.
Заборонені операції
Відповідно до Політики банку до заборонених операцій віднесено, у тому числі, фінансові операції клієнтів, які прямо або опосередковано пов’язані з рф/рб та/або мають такі ознаки (але не обмежуючись ними), зокрема:
— з оплати на контрагента, який має кінцевого бенефіціарного власника резидента рф/рб;
— з метою приховування реального вигодонабувача — резидента рф/рб;
— з оплати товарів/послуг виробництва (походження) рф/рб;
— з оплати транспортно-експедиційних послуг територією рф/рб;
— пов’язані зі зміною учасників фінансової операції з метою виведення коштів на користь резидентів рф/рб, маскування уникнення обмежень, застосованих до резидентів рф/рб;
— із зарахування виручки від контрагентів — резидентів рф/рб за експорт товарів (продукції робіт/послуг), що були поставлені після 24.02.2022;
— пов’язані з іншими випадками, що свідчать про уникнення або сприяння уникненню вимог НБУ.
І почалося листування
14.06.2022 клієнт звернувся до банку з листом, в якому зазначив, що він уклав з АТ із рф договір від 12.04.2021, за умовами якого ТОВ передав своє майно в оренду.
За договором оренди товариство передало в тимчасове оплатне користування резидента рф залізничні вагони у кількості 12 одиниць. Ці вагони були вивезені з території України відповідно до митних декларацій у режимі тимчасового вивезення на термін до 30.04.2024 та з тимчасовою припискою до станції Линьово Західно-Сибірської залізниці рф. Самі вагони й досі перебувають у користуванні орендаря на території рф.
У цьому листі товариство просило банк повідомити письмово про причини незарахування на рахунок коштів у розмірі 8 640,00 євро згідно з повідомленням, а також зазначити строки, протягом яких ці кошти буде зараховано на банківський рахунок товариства.
А банк звернувся до НБУ із запитом, в якому просив роз’яснити:
— чи має право суб’єкт господарювання (клієнт) отримувати виручку за експортними договорами, укладеними з резидентами рф/рб,
— чи повинен банк зараховувати ці кошти на поточний рахунок суб’єкта господарювання в іноземній валюті (крім російських рублів та білоруських рублів) за наявності експортного договору (укладеного до або після 24.02.2022), за яким суб’єкт господарювання надає резидентові рф рухоме майно в оренду, після набрання чинності Постановою №187 не розірвав такий експортний договір та/або не повернув своє майно, а резидент рф і надалі володіє та користується таким майном, а також здійснює відповідні платежі на користь суб’єкта господарювання.
У листі від 08.08.2022 №640-0007/54279 НБУ роз’яснив, що згідно з пп. 2 п. 17 Постанови №18 переказ коштів (крім російських рублів та білоруських рублів) на рахунки резидентів у банках дозволяється саме за операціями з експорту товарів.
Це важливо!
ТОВ не погодилося з таким розумінням Постанови №18 та зауважило, що спірна фінансова операція не має підпадати під заборону, бо є винятком відповідно до пп. 2 п. 17-2 Постанови №18, а саме:
— переказ коштів (крім російських рублів та білоруських рублів) на рахунки резидентів у банках за операціями з експорту товарів, повернення коштів за операціями з імпорту товарів: «У разі надходження коштів з-за кордону в російських рублях/білоруських рублях за такими операціями банку дозволяється здійснити обмін цих коштів на міжнародному валютному ринку на іншу валюту (крім російських рублів/білоруських рублів) для її подальшого зарахування на рахунки клієнта».
12.08.2022 банк у листі №196 поінформував товариство про зміни у політиці банку щодо проведення фінансових операцій, які прямо або опосередковано пов’язані з рф та рб.
ВС про застосування Постанови №18
Верховний Суд у коментованій справі дійшов таких висновків:
— НБУ має право обмежувати валютні операції у межах території України, зокрема забороняти зараховувати на рахунок клієнта-отримувача кошти в іноземній валюті, що надійшли від нерезидента-контрагента, у разі необхідності забезпечення національної безпеки, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення;
— банк з метою здійснення валютного нагляду за операцією клієнта з переказу коштів в іноземній валюті зобов’язаний виконувати нормативно-правові акти з питань здійснення операцій з валютними цінностями з юрособами-нерезидентами, і клієнт не має права вимагати виконання умов договору, якщо це суперечить вимогам чинного законодавства;
— Постанова №18 є нормативно-правовим актом, який установлює особливості щодо здійснення операцій з валютними цінностями у період запровадження воєнного стану та впроваджує обмеження, яких банки та їхні клієнти мають дотримуватися під час проведення відповідних операцій;
— Постанова №18 забороняє банкам здійснювати будь-які валютні операції, учасником яких є юридична або фізична особа, яка має місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) в рф або в рб. Банк не має права здійснювати зарахування коштів, що надійшли від таких осіб на поточний рахунок клієнта в Україні як платіж за договором оренди вагонів;
— така заборона не є обмеженням прав клієнта у розумінні ст. 1074 ЦКУ, бо не стосується порядку розпоряджання коштами, що були зараховані на рахунки.
Висновки
Таким чином, Верховний Суд обійняв подвійну позицію. І недарма, адже ситуація є доволі складною: суб’єкт господарювання не може отримати від банку кошти, які йому надійшли!
У мирний час усе було б однозначно. Верховний Суд вважав би, що неможливість ТОВ отримувати орендні платежі внаслідок запровадження заборони на отримання платежів від контрагентів-нерезидентів з місцезнаходженням в рф є втручанням у право мирно володіти своїм майном.
Проте нині, в умовах війни, таке втручання відповідало вимозі законності. Воно ґрунтувалося на відповідних правових положеннях Конституції та інших законів і було результатом правових актів НБУ, прийнятих законно. Дії НБУ при запровадженні заборони на здійснення валютних операцій були у межах його свободи розсуду.
І найголовніший висновок: той факт, що договір оренди було укладено до 24.02.2022, не має значення з погляду законності, адже заборона стосувалася валютних платежів, що здійснювалися після 24.02.2022.
Нормативна база
- ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 №435-IV.
- Постанова №18 — Постанова Правління Національного банку України від 24.02.2022 №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану».
- Постанова №187 — Постанова КМУ від 03.03.2022 №187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації».