Допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) (ч. 1 ст. 15 Закону №1105).
Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, виплачується Фондом починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення МСЕК інвалідності незалежно від звільнення. Оплата перших п’яти днів здійснюється коштом роботодавця (абз. 1 та 2 ч. 2 ст. 15 Закону №1105).
Отже, роботодавець зобов’язаний оплатити лікарняний навіть колишньому працівникові за всі дні хвороби до звільнення. При цьому виплата лікарняних після дати звільнення працівника не порушує законодавства про працю (ст. 116 КЗпП), але виплатити нараховані лікарняні за перші 5 днів підприємство зобов’язане найближчого після нарахування дня для виплати зарплати на такому підприємстві. А допомогу з ПФУ — протягом трьох днів після надходження грошей на спецрахунок (такий строк для здійснення фактичних витрат на надання страхових виплат встановлює ч. 1 ст. 26 Закону №1105).
Тому, після того як роботодавець отримає лікарняний листок на звільненого працівника, треба розрахувати суму допомоги та подати до ПФУ заяву-розрахунок, а після отримання коштів — перерахувати їх уже звільненому працівникові.
Але перед перерахуванням коштів колишньому працівникові роботодавець утримує зі суми лікарняного ПДФО (18%) та ВЗ (1,5%). Причому, позаяк лікарняні нараховують особі, яка на момент їх нарахування вже не перебуває з підприємством у трудових відносинах, до загального оподатковуваного доходу їх уключають у складі інших оподатковуваних доходів (пп. 164.2.20 ПКУ). У додатку 4ДФ єдиної звітності з ПДФО, ВЗ та ЄСВ таке нарахування, виплату та сплату відображають за ознакою доходу «127».
Проте, попри те що допомога за лікарняним виплачується після звільнення працівника, утриманий з неї ПДФО треба сплатити за кодом бюджетної класифікації: 11010100 — податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати.