Дистанційна робота в Україні набирає обертів. Водночас постає питання щодо міграції працівників та фінансової допомоги з організацією переїзду. Що як роботодавець не просто дозволить працювати віддалено, а й оплатить вартість проживання там, звідки працівник працюватиме? Чи не виникне у працівника оподатковуваний дохід?
* Постанова від 09.04.2024 у справі №160/7966/22.
ВС вважає, що ні. Розповімо на реальному прикладі, як суд дійшов такого висновку.
Зміст справи
Директор ТОВ певний час мешкав у готелі, де працював віддалено і мав постійний зв’язок із підприємством та працівниками. За послуги, надані з проживання, ТОВ сплачувало кошти безпосередньо власникові-юрособі (ПАТ).
Податковий орган провів документальну планову виїзну перевірку ТОВ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС, а також з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків, зборів та інших платежів, установлених законодавством за період з 01.10.2017 до 31.03.2021.
За результатами перевірки складено акт, де, серед іншого, сплачені суми за туристичні послуги були визнані додатковим благом директора. При цьому ТОВ мало не тільки нарахувати ВЗ та ПДФО, а й відобразити сплачені суми у розрахунку за формою №1-ДФ.
Спроби ТОВ обґрунтувати витрати на проживання директора підприємства в готелі провадженням господарської діяльності, бо в готелі було створено віддалене робоче місце директора, суд першої інстанції не прийняв.
Адже, згідно з повідомленням про об’єкти оподаткування чи об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою №20-ОПП, ТОВ використовує у господарській діяльності лише офісне приміщення за відповідною адресою. Повідомлення за формою №20-ОПП про наявність інших приміщень, які використовуються у господарській діяльності ТОВ, до контролюючого органу не було подане.
Крім того, немає доказів, що у період перебування в готелі директор підприємства був у відрядженні, а також не надано інших документів, які б підтверджували службову потребу особи, зазначеної в акті перевірки, в користуванні послугами готелю. До того ж отримувачем (замовником послуг), зокрема згідно з наданими заявками на бронювання, — є саме директор із зазначенням його паспортних даних.
Також податковий орган в Акті перевірки зазначив, що ТОВ подало податкові розрахунки за формою №1-ДФ з недостовірними відомостями, а саме не відобразило:
— надання за договорами позики поворотної фінансової допомоги працівникам підприємства за ознакою «197»;
— отриманий дохід директора ТОВ у вигляді додаткового блага за ознакою доходів «126» у загальній сумі 1 835 778,48 грн.
Необхідність подання форми №20-ОПП
Щодо необхідності подання форми №20‑ОПП в описаній ситуації, то ВС з цим погоджується.
Нагадаємо, що платник податків зобов’язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцями обліку, повідомляти про всі об’єкти оподаткування й об’єкти, пов’язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку (п. 1.4 Порядку №1588). І цим самим Порядком визначено, що повідомлення про об’єкти оподаткування чи об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП подають протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.
Проте недотримання наведених вимог цього Порядку не може свідчити про те, що діяльність керівника, яка відбувалася не за місцезнаходженням юрособи (чи іншим місцем провадження госпдіяльності, про використання якого подано повідомлення за формою №20‑ОПП), не пов’язана з господарською діяльністю останньої.
Якщо місце проживання є місцем роботи
Суди беруть до уваги, що утворення віддаленого робочого місця законодавством не заборонено. А в умовах пандемії коронавірусу це ще набуло поширеного використання на практиці!
За таких обставин суд виходить із того, що має бути застосовано найсприятливіший підхід, який забезпечує реалізацію платником податків своєї господарської діяльності. Тож став на бік платника податків та вважає, що, наприклад, оплата готельних послуг (безпосередньо власникові готелю) за працівника, який з цього готелю дистанційно працює, не є додатковим благом працівника.
Відображення в додатку 4ДФ доходів за ознаками «126» та «197»
Податковий орган вважав, що ТОВ подало податкові розрахунки з недостовірними відомостями:
— не було відображено надання поворотної фінансової допомоги працівникам підприємства за ознакою « 197»;
— не було відображено отриманий дохід працівника підприємства у вигляді додаткового блага за ознакою доходів «126» (за оплату проживання в готелі).
ВС наголосив, що згідно з абз. «а», «е» пп. 164.2.17 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, вартість використання житла, інших об’єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платникові податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах.
Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, суму податку об’єкта оподаткування обчислюють за правилами, визначеними п. 164.5 цієї статті. І податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок зі суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у статті 167 ПКУ (пп. 168.1.2, п. 168.3 ПКУ).
Розраховує податкові зобов’язання з оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого у джерела його виплати, податковий агент (у тому числі роботодавець, органи Пенсійного фонду України).
Щодо поворотної фіндопомоги, то до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому, основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку (пп. 165.1.31 ПКУ).
Приписами п. 176.2 ПКУ визначено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов’язані, зокрема, подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків — фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (з розбиттям за місяцями звітного кварталу) до контролюючого органу за основним місцем обліку.
Такий розрахунок подають лише у разі нарахування сум зазначених доходів платникові податку — фізособі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається.
Також суд наголосив, що ознака доходів фізосіб із кодом «197» почала діяти з 01.07.2020, а отже, неможливо було поставити цю ознаку у податкових розрахунках за IV квартал 2018 року та у I кварталі 2019 року.
Щодо відображення у розрахунку доходу за ознакою доходів «126», то, позаяк готельні послуги для директора не є додатковим благом, відображати їх у розрахунку не було потреби.