Бухгалтерський облік
На рахунку 35 обліковують векселі, за якими строк погашення менший за рік.
Проте, перш ніж говорити про нестачу, треба переконатися, чи вона справді була. Можливо, сталася бухгалтерська помилка, і на рахунку 35 ці векселі не мають обліковуватися? Наприклад, їх уже списали у зв’язку з погашенням або продажем, але цю операцію помилково у бухобліку не відобразили? Якщо так, то цю помилку виправляють за правилами НП(С)БО або МСФЗ, і на цьому край.
Якщо ви впевнені, що дані бухобліку правильні, але під час інвентаризації виявлено нестачу таких векселів, їх треба списати з балансу проведенням:
— Д-т 947 К-т 35.
Тобто нестача векселів призводить до їх списання з балансу. Їх не те що можна списати — їх обов’язково потрібно списати. Адже відсутні векселі не можна вважати активами.
Водночас треба вирішити. хто був матеріально відповідальною особою щодо зниклих векселів і хто винен в їх нестачі.
Вартість списаних векселів обліковують на позабалансовому субрахунку 072 «Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей», а після з’ясування винуватців списують з субрахунку 072 з одночасними записами за дебетом субрахунку 375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків» і кредитом субрахунку 716 «Відшкодування раніше списаних активів» у сумі, яку винуватці повинні відшкодувати.
Отже, якщо буде знайдено винуватця нестачі і вирішено питання про відшкодування збитку, такі операції слід відобразити проведеннями:
— Д-т 375 К-т 716 — відображено суму до відшкодування;
— Д-т 311, 301 К-т 375 — отримано відшкодування від винної особи.
Водночас потрібно буде списати заборгованість із позабалансового субрахунку 072.
Податок на прибуток
Унаслідок списання векселів зменшується фінрезультат до оподаткування (Д-т 791 К‑т 947), який є основою для визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток (див. п. 134.1.1 ПКУ).
Якщо підприємство коригує фінрезультат до оподаткування на податкові різниці, то в описаній ситуації, на наш погляд, слід застосувати різницю за пп. 141.2 ПКУ.
У пп. 141.2.1 ПКУ сказано, що фінрезультат до оподаткування збільшується:
— на суму від’ємного фінансового результату від продажу або іншого відчуження цінних паперів, відображеного у складі фінансового результату до оподаткування звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;
— на суму від’ємного загального результату переоцінки цінних паперів (загальна сума уцінок цінних паперів перевищує загальну суму їх дооцінок за податковий (звітний) період) (крім державних цінних паперів або облігацій місцевих позик), відображеного у складі фінансового результату до оподаткування звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
Списання векселя внаслідок нестачі не є його відчуженням і не має стосунку до переоцінки. Тому за буквального розуміння цієї норми ПКУ вона описаної ситуації не стосується і сміливі платники податку різницю за п. 141.2 ПКУ не застосовують.
Але припускаємо, що податкова служба трактуватиме поняття «відчуження» широко, включаючи будь-яке вибуття цінного паперу (векселя), тому й виступатиме за застосування зазначеної податкової різниці.