Наразі на підписі у Президента перебуває Закон №3680 про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання праці домашніх працівників.
За версією тексту, підписаною спікером ВРУ, Закон №3680 набирає чинності через три місяці з дня його опублікування. А КМУ протягом цих трьох місяців (тобто ще до набрання чинності новим Законом) має подбати про приведення своїх нормативних актів у відповідність до нього.
Домашні працівники: хто вони?
На сьогодні у КЗпП працівники поділені на три категорії за місцем розташування їхнього робочого місця. А саме, які:
— працюють на певному робочому місці, наданому їм роботодавцем;
— працюють удома, а роботодавці дбають про організацію їхнього робочого місця на дому;
— працюють дистанційно, тобто з будь-якого зручного для них місця.
Тепер з’являється ще четверта категорія — домашні працівники. Їм присвячено нову главу ХІ-А КЗпП.
Домашній працівник — це фізособа, яка виконує домашню працю у межах трудових відносин із роботодавцем.
Домашня праця — це робота, яка виконується для домогосподарства за трудовим договором.
При цьому:
— домогосподарством визнається сукупність осіб, які спільно мешкають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об’єднують і витрачають кошти. Такі особи можуть перебувати у родинних стосунках чи стосунках свояцтва, не перебувати у будь-яких із таких стосунків або перебувати і в родинних стосунках, і в стосунках свояцтва. І взагалі — домогосподарство може складатися й з однієї особи!
— роботодавцем є фізособа, яка є одним із членів домогосподарства та з якою домашній працівник уклав трудовий договір. Тобто укладати трудовий договір з усіма членами домогосподарства — не обов’язково, а якщо таке і буде, то з кожним із них треба укласти окремий трудовий договір і кожен із них вважатиметься роботодавцем окремо.
Якщо працівника наймають час від часу
У такому разі він не матиме статусу домашнього працівника, незважаючи на те що коло його обов’язків не відрізнятиметься від кола обов’язків тих, хто виконує їх на постійній основі.
Нова ст. 173-2 КЗпП чітко зазначає: не вважається домашньою працею робота для домогосподарства, яка здійснюється особою нерегулярно та не більше ніж 40 годин на місяць.
Зверніть увагу!
У разі використання праці домашніх працівників роботодавець несе відповідальність за безпечність і належний технічний стан обладнання та засобів виробництва, що передаються працівникові для виконання відповідної роботи.
Чи можна наймати на домашню роботу неповнолітніх?
Так, але не молодших за 16 років.
При цьому домашнім працівникам, які є неповнолітніми особами, тривалість роботи встановлюється з урахуванням часу, необхідного для здобуття ними загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої або вищої освіти.
Робочий час та час відпочинку у домашніх працівників
З мінімумом робочого часу ми вже з’ясували — це понад 40 годин на місяць. А як щодо максимуму?
Взагалі-то на домашніх працівників поширюються положення щодо тривалості робочого часу та часу відпочинку, які передбачені КЗпП. Але — з урахуванням особливостей, установлених ст. 173-5 КЗпП.
Так, якщо у зв’язку зі специфікою домашньої праці не може бути додержано передбаченої законом щоденної або щотижневої тривалості робочого часу, допускається запровадження підсумованого обліку робочого часу, для того щоб тривалість робочого часу за місячний обліковий період не перевищувала нормальної кількості робочих годин.
Тобто для таких працівників так само діє норма 40 робочих годин на тиждень, а якщо так не виходить, то хоча б за місяць норма праці має дотримуватися — жодних розрахункових періодів на квартал або на рік.
При цьому робочий день домашнього працівника може бути поділений на частини, для того щоб загальна тривалість робочого часу не перевищувала його щоденної нормальної тривалості, при цьому домашній працівник може на власний розсуд розпоряджатися вільним від роботи часом. Тобто обов’язкових перерв, тим паче обідніх, тут не передбачається, але про них можна домовитись у трудовому договорі.
Залучення домашнього працівника до надурочних робіт теж здійснюється згідно з умовами трудового договору і не може перевищувати граничних норм застосування надурочних робіт, визначених законом. Можливість виконання роботи у вихідні, святкові та неробочі дні передбачається трудовим договором.
А ось це незвичне: трудовий договір, укладений із домашнім працівником, може передбачати періоди очікування, які вважаються годинами роботи, під час яких домашній працівник не може розпоряджатися своїм часом на власний розсуд у зв’язку з необхідністю бути готовим до виконання за дорученням роботодавця передбачених договором трудових обов’язків.
Тобто, якщо ви точно не знаєте, на коли вам потрібно, щоб домашній працівник виконав свою роботу, не платити йому за очікування ви не зможете.
Умови і розмір оплати періодів очікування або порядок надання іншого вільного від роботи часу зі збереженням заробітної плати визначаються трудовим договором. При цьому розмір такої оплати не може бути меншим за розмір установленого законом мінімального рівня оплати праці. Тривалість періодів очікування, компенсація за які здійснюється шляхом оплати, не може перевищувати 10 відсотків тривалості робочого часу, визначеної трудовим договором.
Хто веде облік робочого часу?
Увага! Домашній працівник самостійно веде облік свого робочого часу у зручній для нього формі та погоджує його з роботодавцем у строки, визначені трудовим договором.
Тобто новації не створюють нових обов’язків для роботодавця-фізособи, але перекладають обов’язок з обліку робочого часу та часу відпочинку на самого працівника. Втім, роботодавець має перевірити такий облік і погодити його.
Сторони самостійно вирішують питання щодо необхідності ведення первинної облікової документації та трудової книжки домашнього працівника.
Чи треба повідомляти податківців про домашніх працівників?
Так, треба.
І про факт прийняття на роботу (укладення трудового договору) — цього вимагає ст. 173-3 КЗпП.
І про факт та підстави припинення трудового договору, укладеного з домашнім працівником, роботодавець письмово повідомляє центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (тобто ДПС), протягом трьох днів з дня звільнення домашнього працівника. Цього вимагає ст. 173-6 КЗпП.
Порядок повідомлення наразі затверджено Постановою №413. Найімовірніше, протягом трьох місяців після опублікування Закону №3680 до цього порядку внесуть відповідні зміни.
Чи треба буде платити за домашнього працівника податки та ЄСВ?
Загальнообов’язкове державне соціальне страхування домашніх працівників здійснюється на засадах добровільності. Так зазначено в новій ст. 173-3 КЗпП та в оновленій редакції ст. 253 КЗпП. Відповідні зміни будуть внесені до Закону про ЄСВ та до інших законів про соцстрахування.
Це означає: щоб мати страховий стаж, домашні працівники мають укласти договір із ПФУ про добровільне страхування та платити ЄСВ за себе самостійно. Лікарняні та декретні їм від роботодавців не гарантуються, а отже, в разі добровільного страхування вони зможуть звернутися за виплатами до ПФУ.
На нашу думку, з огляду на зазначене у Законі №3680, обов’язків податкових агентів фізособи-роботодавці не виконуватимуть. Тобто жодної «зарплатної» звітності і жодних податків за працівника. Найімовірніше, домашніх працівників змусять декларувати свої доходи та сплачувати ПДФО і ВЗ самостійно. Втім, як це буде насправді, побачимо.
Трудовий договір із домашнім працівником
Укладається в письмовій формі у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу і зберігаються у кожної із сторін.
Трудовий договір, укладений з домашнім працівником, обов’язково має містити:
1) ПІБ та адреси сторін;
2) місце роботи;
3) дату початку дії трудового договору, а в разі укладення строкового трудового договору — строк дії договору;
4) опис виду і характеру роботи;
5) умови оплати праці (її розмір, періодичність, строки виплати, спосіб розрахунку, оплата роботи в нічний та надурочний час, у вихідні, святкові та неробочі дні);
6) тривалість робочого часу і часу відпочинку, порядок залучення до надурочних робіт, роботи у вихідні, святкові та неробочі дні;
7) умови надання щорічної оплачуваної відпустки;
8) способи обміну інформацією.
Як звільнити домашнього працівника?
Цьому буде присвячено ст. 173-6 КЗпП. За нею трудовий договір, укладений із домашнім працівником, може бути припинений з ініціативи однієї зі сторін.
У ст. 41 КЗпП з’явиться нова підстава для звільнення з ініціативи роботодавця, і вона стосується саме домашніх працівників. Це п. 3-1 ч. 1 ст. 41, який звучатиме так: вчинення домашнім працівником винних дій, які завдали або могли завдати шкоди життю чи здоров’ю члена домогосподарства.
Про розірвання трудового договору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП (тобто як за скороченням штату) роботодавець повідомляє домашнього працівника не менше ніж за 14 днів, якщо інше не передбачено трудовим договором.
Трудовий договір розривається з ініціативи роботодавця шляхом підписання додаткової угоди про розірвання трудового договору або в односторонньому порядку шляхом надсилання домашньому працівникові у спосіб, визначений трудовим договором, або рекомендованим листом з описом вкладення повідомлення про розірвання трудового договору. Домашній працівник може вимагати від роботодавця внесення до трудового договору окремого запису про припинення такого трудового договору.
У разі надсилання домашньому працівникові повідомлення про розірвання трудового договору засобами поштового зв’язку такий трудовий договір вважається розірваним з наступного робочого дня після дати вручення домашньому працівникові поштового відправлення.
Розірвання трудового договору з ініціативи домашнього працівника здійснюється у строки та на умовах, передбачених ст. 38, 39 КЗпП, якщо інше не визначено трудовим договором.
Домашній працівник має право негайно в односторонньому порядку розірвати трудовий договір із роботодавцем у разі вчинення стосовно нього членом домогосподарства винних дій, які зазіхають на честь чи гідність домашнього працівника, або втручання в його особисте життя.
Нормативна база
- КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 №322-VIII.
- Закон №3680 — Закон України від 25.04.2024 №3680-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання праці домашніх працівників».
- Закон про ЄСВ — Закон України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».
- Постанова №413 — Постанова КМУ від 17.06.2015 №413 «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу / укладення гіг-контракту».